Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / DIFFERENT / KTbook16_u
.htmlМалиновський Б.М. Немає нiчого дорожче.Кiбернетична технiка Мапа музею
Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi
Книги автора
Змiст English Русский "Нет ничего дороже..."
Борис Малиновський К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1
"Никто для первых не вбивает вех,
И нет для них в истории примера..."
Едуард Асадов Соратники - пiонери кiбернетичної технiки Зорянi роки кiбернетичної технiки Другий роздiл "Соратники - пiонери кiбернетичної технiки" iз книги Бориса Малиновського "Нет ничего дороже..." (Продовження)
Етапи великого шляху: вiд "УСО" КМШП "Днепр" до автоматизованих систем промислового i наукового експерименту.
Нарис про Володимира Михайловича Єгипко "УСО" - пристрiй зв'язку з об'єктом - важлива й у якiйсь мiрi визначальна частина керуючої машини, призначений для пiдключення її до об'єктiв керування (технологiчнi установки, об'єкти для наукового чи промислового експерименту, рiзне технiчне устаткування, що вимагає контролю i керування).
"УСО" КМШП "Днепр" стало першим у колишньому СРСР. Обгрунтування принципiв побудови "УСО" було пов'язано з чималими труднощами. Я вже писав про це у своєму "Щоденнику", не хочу повторюватися. До проектування "УСО" я залучив молодого фахiвця Володимира Михайловича Єгипко, який з'явився в 1958 роцi. Вiн то i став "винуватцем" появи термiна "УСО", використавши його при написаннi звiту по КМШП "Днепр".
Термiн "УСО" став загальноприйнятим, зрозумiлим "у всесоюзному масштабi", був використаний у цiлому рядi книг з цифрової технiки.
Наступною роботою В.М.Єгипко, у якiй вiн показав себе з найкращої сторони, було створення пристрою зв'язку з об'єктом за назвою "Днепр-22" у складi керуючого комплексу "Днепр-2". Вiн став головним конструктором "Днепр-22". Моя роль як керiвника вiддiлу керуючих машин, у якому працював В.М. Єгипко, зводилася, практично, лише до обговорення час вiд часу результатiв його роботи.
Треба вiдзначити, що "Днепр-22" був набагато бiльше за масштабом закладених у нього можливостей, чим "УСО" КМШП "Днепр". В.М. Єгипко i його помiчники вклали в цю розробку величезну працю, тим бiльше, що комплекс "Днепр-2", що включає "Днепр-22", призначався для серiйного виробництва.
Володимир Михайлович згадує:
"...З моєї iнженерної дiяльностi менi найбiльш пам'ятнi роки розробки пристрою зв'язку з об'єктом "Днепр-22" обчислювальної керуючої машини "Днепр-2". Воно застосовувалося як у складi "Днепр-2", так i окремо при створеннi автоматизованих систем обробки даних i керування складними науково-технiчними експериментами. Розробка "Днепр-22" була виконана за три роки (1964-1967). У нiй брала участь група спiвробiтникiв вiддiлу керуючих машин (керiвник вiддiлу член-кореспондент АН УРСР Б.М.Малиновський) у складi: В.М.Єгипко, А.З.Шор, А.Т.Мизернюк, Л.В.Калашникова, О.В.Палагiн, а також ряд спiвробiтникiв iнших вiддiлiв Iнституту кiбернетики АН УРСР.
Це був досить складний багатофункцiональний пристрiй, побудований на елементах з малим ступенем iнтеграцiї й мав кiлька тисяч таких елементiв. Елементи монтувалися в субблоках способом навiсного монтажу за допомогою пайки. Субблоки, у свою чергу, поєднувалися в загальну схему в шафi за допомогою рознiмань, контакти яких з'єднувалися мiж собою припаяними до них численними проводами. Тому кiлькiсть мiсць пайки була дуже великою i вiд якостi пайки в значнiй мiрi залежала працездатнiсть пристрою.
Основнi зусилля нашої групи затрачалися на виявлення мiсць неякiсної пайки. Це робилося досить простим, але дуже ефективним способом. Субблоки по черзi виймалися iз шафи, але залишалися з'єднаними з загальною схемою пристрою за допомогою так званих "переходок - подовжувачiв", виготовлених спецiально для цих цiлей. Таким чином, iнженер - налагоджувальник одержував доступ до елементiв, змонтованим на платi субблока за допомогою пайки, i мiсцям їхнього припаювання. Iншим не менш важливим iнструментом налагоджувальника був... дерев'яний молоток. У тестовому режимi роботи пристрою, при якому iндикаторнi лампочки, установленi на панелях шафи i субблоков, енергiйно "моргали", iнженер - налагоджувальник iнтенсивно постукував дерев'яним молотком по каркасу субблока. Якщо при цьому в даному субблоцi були погано пропаянi мiсця, то вони, як правило, виявлялися через утрату з'єднання в мiсцi поганої пайки вiд струсiв при ударах, тому що тест зупинявся i "моргання" iндикаторних лампочок припинялося. Повторюючи таку процедуру неодноразово, удавалося знайти причину.
За таким "молотобiйним" заняттям ми провели чимало днiв, поки всi недолiки монтажу удалося знайти i керуючий комплекс "Днепр-22" був пiдготовлений i успiшно зданий Державнiй приймальнiй комiсiї."
* * * Цiкаво вiдзначити, що через багато рокiв, коли В.М.Єгипко вже став керiвником вiддiлу (1979 р.), i, здавалося, давно вiдiйшов вiд дослiджень, що стосується проблеми створення "УСО", вiн продовжував "хворiти" цiєю тематикою й активно пiдтримав спiвробiтника свого вiддiлу Володимира Борисовича Реутова, iнженера вiд Бога, що розробив i сконструював оригiнальний пристрiй зв'язку з об'єктом "Сектор", що не вiдрiзняється по своїх можливостях вiд "Днiпро-22", але мав настiльну конструкцiю. "Сектор" випускався для потреб АН УРСР дослiдним заводом Iнституту кiбернетики i користувався великим попитом. На жаль, В.Б.Реутова незабаром не стало. Чудовий творчий результат Володимира Борисовича осягла доля ЕОМ "М-180".
Цiлком природним наступним великим кроком уперед для В.М.Єгипко був перехiд вiд розробки пристроїв типу "УСО" до створення складних, а в рядi випадкiв унiкальних систем контролю i керування на базi КМШП "Днепр", комплексу "Днепр-2" i iнших машин, що завершився розробкою теоретичних основ побудови складних систем автоматизацiї наукового i промислового експерименту.
Першою на рахунку В.М.Єгипко стала автоматизована система аеродинамiчного експерименту для ракетної установи в Подлипках. Потiм були розробленi ряд iнших: система автоматичної обробки результатiв випробувань ракетних двигунiв на Пiвденному машинобудiвному заводi, м.Днiпропетровськ; автоматизована система керування - "АСУ-лабораторiя" для Центрального науково-дослiдного iнституту комплексної автоматизацiї, м.Софiя, Народна республiка Болгарiя; центральний наземний комплекс автоматизованої системи керування, призначений для експериментальної перевiрки процесiв керування в ракетних комплексах для КБ "Пiвденне", м.Днiпропетровськ; система сполучення з об'єктами для дослiдницьких суден гiдрометеослужби, Арктичний i Антарктичний НДI, м.Ленiнград.
За кожною системою стоїть багаторiчна напружена праця В.М.Єгипко i спiвробiтникiв, що працювали з ним.
Сiмнадцять рокiв В.М.Єгипко працював у Радi по автоматизацiї наукових дослiджень при Президiї АН УРСР. Його внесок у створення систем автоматизацiї наукових дослiджень у базових iнститутах, визначених Президiєю АН УРСР для першочергової автоматизацiї дослiджень, важко переоцiнити. У цiй роботi вiн виявив велику самостiйнiсть, i я допомiг йому першому у вiддiлi створити лабораторiю автоматизацiї наукового експерименту. Силами лабораторiї з залученням iнших спiвробiтникiв вiддiлу в Академiї були створенi система автоматизацiї наукових дослiджень для Iнституту проблем мiцностi, система автоматизацiї наукових дослiджень для Iнституту геохiмiї i фiзики мiнералiв, типова система автоматизованої обробки iнформацiї для медико-бiологiчних дослiджень в Iнститутi проблем онкологiї.
У 1966 р. вiн захистив кандидатську, а в 1976 р. - докторську дисертацiю. Наступним важливим починанням була спроба створення так званих автоматизованих проблемно-орiєнтованих наукових лабораторiй АПОЛ. Мною i В.М.Єгипко було намiчено i схвалене Радою по автоматизацiї наукових дослiджень створення 10 АПОЛ, розрахованих на серiйне виробництво з метою всебiчного забезпечення найбiльш важливих експериментальних наукових дослiджень.
Попередньо номенклатура i склад АПОЛ детально обговорювалися в iнститутах, зацiкавлених у їхньому створеннi. Зненацька ми знайшли союзника в особi директора Сумського заводу електронних мiкроскопiв. На зустрiчi з ним вiн познайомив з японською делегацiєю, з якою завод установив зв'язки для спiльної роботи з автоматизацiї приладiв, що випускаються на заводi. Знайшли союзника й у Києвi в особi директора заводу "Точелектроприлад" Героя Соцiалiстичної Працi П.А.Шило. Я запросив його до В.М.Глушкова, попередньо ознайомивши Вiктора Михайловича з iдеєю створення АПОЛ. Розмова вiдбулася, директор погодився розглянути можливiсть промислового освоєння АПОЛ. Але вже починалася горбачовська "перебудова", потiм вiдбулася трагедiя в Чорнобилi, потiм наступив розвал Радянського Союзу i разом з ним пiшли в минуле мрiї i надiї.
А нашi намiри були дуже обгрунтованими i можливими до реалiзацiї.
Приведу розповiдь В.М.Глушкова з моєї книги про це.
"Автоматизацiя наукових дослiджень починалася з автоматизацiї вимiрiв i обробки отриманої iнформацiї. Це ми робили ще на початку 60-х рокiв: на вiдстанi обробляли данi, що надходили з Атлантичного океану. Наявнiсть керуючої машини "Днепр" iз пристроєм зв'язку з об'єктом "УСО" дозволило нам ранiше американцiв здiйснити автоматизацiю експерименту в Академiї наук України. Американцi використовували для цiєї мети КАМАК - бiльш досконалi технiчнi засоби, створенi в 1967 роцi, тодi як "УСО" "Днепр" було розроблено в 1961 р. Головою Ради по автоматизацiї наукових дослiджень, органiзованого в 1972 р. при Президiї АН України, був призначений Б.М.Малиновський. Я як вiце-президент курирував цю раду, а також рада по обчислювальнiй технiцi, керована А.О.Стогнiєм, i рада по АСУ Президiї, очолювана B.C.Михалевичем.
Було вирiшено силами академiчних iнститутiв розробити автоматизованi проблемно-орiєнтованi лабораторiї АПОЛ, що включають комплекс вимiрювальних засобiв, ЕОМ i програми обробки вимiрiв. Зараз один завод випускає рентгенiвськi апарати, iнший - спектроаналiзатори, третiй - обчислювальну машину, четвертий - КАМАК i т.п. Це, звичайно, не iндустрiальний пiдхiд, i такими темпами ми науку не автоматизуємо до кiнця XXI сторiччя. Ми намiтили п'ять-шiсть АПОЛ1, готуємо необхiдну технiчну документацiю i вирiшуємо питання про серiйне виробництво. Зокрема, мова йде про лабораторiю для рентгеноструктурного аналiзу, лабораторiї мас-спектрографiй i ще про цiлий ряд лабораторiй, що використовуються в хiмiї, фiзицi i бiологiї. Є домовленiсть iз заводом "Точелектроприлад" що вони вiзьмуть на себе випуск таких лабораторiй. Тодi Академiя наук, замовивши їх, буде робити лише шеф-монтаж. Звичайно, для якого-небудь унiкального експерименту установку прийдеться зiбрати самим ученим. Але це повинно бути винятком, а не правилом. А правилом повинно бути здiйснення промисловiстю шеф-монтажу. Малиновського це вiдразу захопило, i вiн включився в повну силу, а працювати вiн умiє, треба вiддати йому належне."
Чудовим досягненням В.М.Єгипко стала виконана їм робота зi створення науково-методичних основ органiзацiї i проектування iнтегрованих систем автоматизацiї складного промислового експерименту. Її використання дало можливiсть спiвробiтникам Нацiонального технiчного унiверситету КПI й Авiацiйного науково-технiчного комплексу iм. O.K.Антонова здiйснити високопродуктивний промисловий експеримент при створеннi складних технiчних об'єктiв, зокрема лiтакiв "Ан" нових серiй. Вiн дозволив: пiдвищити ефективнiсть, скоротити тривалiсть i вартiсть експериментiв, збiльшити продуктивнiсть i iнформативнiсть експериментального устаткування; забезпечити скорочення часу випробувань на 30-80%, матерiальних i енергетичних витрат на 20-70%, пiдвищити надiйнiсть функцiонування (скорочення вiдмовлень) у 1,5...5 разiв, знизити собiвартiсть виготовлення на 10...30 %, збiльшити ресурс роботи агрегатiв i вузлiв у 1,5-3 рази, знизити їх вагу на 1- 8%.
При створеннi нового лiтака "Ан-70" iнтегрована система промислового експерименту забезпечила: визначення льотно-технiчних i злiтно-посадочних характеристик; визначення стiйкостi i керованостi; обробку й аналiз даних трубних i стендових випробувань; обробку даних розподiлених навантажень, визначення по них iнтегральних характеристик, їхня передача i використання в мiцнiсних i ресурсних випробуваннях; перерахування даних чисельного моделювання на натурний зразок, планування i проведення випробувань на мiцнiсть з урахуванням отриманих результатiв чисельного моделювання; визначення розподiлених навантажень на несучi поверхнi лiтальних апаратiв i їхнє використання в розрахунках мiцностi конструкцiї; керування iмiтаторами маршових двигунiв; визначення характеристик лiтальних апаратiв з урахуванням обдування; проведення експериментально-дослiдницьких робiт в аеродинамiчних трубах; контроль i випробування радiоелектронного бортового i наземного устаткування й iн.
Реалiзацiя такої складної iнтегрованої системи зажадала переосмислення процесу її створення i його методичного упорядкування, результатом чого стали науково-методичнi основи органiзацiї i проектування систем автоматизацiї складних промислових експериментiв. У рiшеннi цих питань саму активну участь узяв В.М.Єгипко. Так йому удалося сказати нове вагоме слово у своїй творчiй дiяльностi, що почалася багато рокiв тому з народження "УСО" КМШП "Днепр".
Вiн заслужено став одним з лауреатiв Державної премiї України за 1994 рiк.
Їм опублiкованi 180 наукових праць, з них 7 монографiй.
В.М.Єгипко продовжує плiдно трудитися, хоча вже не в Iнститутi кiбернетики iменi В.М. Глушкова НАН України, якому вiддав велику частину свого життя i який дав йому путiвку у велике творче життя.
Сибiрський характер.
Нарис про Юрiя Сергiйовича Яковлева Почну здалеку: травень 1942 року, жорстокi бої на Пiвнiчно-захiдному фронтi. Частина, в якiй я служив, за десять днiв втратила бiльше половини свого складу. Вона була тiльки що сформована в одному з мiст Поволжя. Солдати, в основному не обстрiлянi, не звикли рити глибокi окопи i траншеї, будувати мiцнi блiндажi. Iнодi укриттям ставав просто курiнь з гiлок. Звiдси величезнi, невиправданi втрати.
Нас змiнила сибiрська бригада. Вiдразу ж вразила обгрунтованiсть сибiрякiв. Ще на пiдходi до лiнiї фронту солдати бригади з повною вiддачею попрацювали - вирили окопи i траншеї в повний зрiст, побудували блiндажi в два-три накати з товстих колод, укриття для кулеметних гнiзд i навiть ... укриття для коней! У бойових умовах бригада проробила все теж саме, i коли через мiсяць напружених боїв бригаду перемiнила наша частина, що отримала поповнення, бригада iшла на вiдпочинок майже у повному складi!
Я розповiв про це тому, що згадав "сибiрськi" сiмейнi коренi Юрiя Сергiйовича Яковлева. Його характер, стиль роботи цiлком вiдповiдає назвi розповiдi. Обгрунтованiсть в усьому - великому i малому, послiдовнiсть i цiлеспрямованiсть у роботi, величезна працездатнiсть, вiдповiдальнiсть, - от основнi риси Ю.С. Яковлева. Досить сказати, що саме Юрiй Сергiйович забезпечив розробку пристроїв пам'ятi практично для всiх ЕОМ, створених у вiддiлi керуючих машин.
Його дiяльнiсть почалася в 1969 роцi, з моменту появи в Iнститутi кiбернетики. Проектування i побудова феритної пам'ятi на кiлька рокiв стала його основною задачею. Потiм вiн переорiєнтувався на бiльш досконалу - напiвпровiдникову пам'ять. I в тому i iншому випадку розробленi пристрої вiдрiзнялися високою надiйнiстю, зручностями експлуатацiї, високими характеристиками по швидкодiї й обсягу пам'ятi.
Хто мав хоча б деяке уявлення про розробку пристроїв пам'ятi на феритних сердечниках знає наскiльки це кропiтка, потребуюча величезного терпiння, уваги, вiртуозного технiчного виконання робота. Налагодження змонтованих пристроїв пам'ятi, також справа не проста. Пройшовши цю школу багаторазово, Юрiй Сергiйович пiзнав усi тонкостi побудови запам'ятовуючих пристроїв i успiшно пiдготував i захистив кандидатську, а потiм докторську дисертацiї.
Пам'ятаю, що першим опонентом по докторськiй дисертацiї Юрiя Сергiйовича був видатний учений з Ленiнграда С.А.Майоров. Раптом вiд нього прийшов лист iз сердитою критикою на основнi результати роботи. Пам'ятаю, я був не дуже здоровий, але зволiкати було нiколи, i разом з Ю.С.Яковлевим ми стали розбиратися, чим незадоволений професор. Виявилося, що вiн був не правий, про що йому було повiдомлено, i конфлiкт благополучно розв'язався. Але похвилюватися довелося i менi i Юрiю Сергiйовичу.
Однiєю з перших робiт Юрiя Сергiйовича була розробка й установка (разом з О.В.Палагiним) цифрового регулятора на однiй з установок (одержання пароксилола) нафтоперегiнного заводу в Ново-Куйбишевi. Юрiй Сергiйович уперше запропонував використовувати в якостi основного i практично єдиного блоку регулятора феритну пам'ять, включивши в нього процесор на тих же феритних елементах, на яких була побудована пам'ять. Наявнiсть процесора, крiм вiдомих законiв регулювання, дозволило здiйснювати найпростiшу оптимiзацiю процесу одержання пароксилола. Разом зi спiвробiтниками заводу макет цифрового регулятора був запущений в експлуатацiю. Грунтуючись на досвiдi успiшної роботи регулятора, спiвробiтники заводу, у першу чергу мiй аспiрант А.П.Наумчук, показали доцiльнiсть широкого використання подiбних пристроїв у нафтопереробнiй промисловостi.
Восени 1983 р. керiвництво Мiнiстерства приладобудування i засобiв зв'язку (МПЗЗ) включило мене до складу делегацiї на поїздку в Женеву, де проходила мiжнародна виставка "Телеком 83", присвячена розвитку технiки зв'язку. Саме тут менi удалося побачити навiч персональнi ЕОМ, якi тiльки що з'явилися, у тому числi IBM PC, найбiльш вiдому на той час. Були й iншi "персоналки", але менш вiдомi. З'явившись у Києвi, я виступив на вченiй радi вiддiлення з докладною розповiддю про все побачене на виставцi, передав для ознайомлення численнi проспекти на експонати виставки. У Радянському Союзi в цi роки з'явилися першi персональнi ЕОМ, але погоди вони не зробили, оскiльки копiювали далеко не кращi захiднi зразки.
Разом з Ю.С.Яковлевим ми поїхали в Мiнськ в Iнститут керуючих обчислювальних машин НДI КОМ Мiнрадiопрому, що розробляв нижчi моделi ЄС ЕОМ. На зустрiчi з директором iнституту Георгiєм Павловичем Лопато i провiдними конструкторами iнституту домовилися про спiльну розробку персональної електронної обчислювальної машини ПЕОМ, що доповнюють ЄС ЕОМ i можливо бiльш широкої координацiї робiт зi створення ПЕОМ. Небагато пiзнiше, але зате бiльш грунтовно, до робiт по створенню ПЕОМ, пiдключилися мiнчани при активнiй участi Iнституту кiбернетики АН УРСР (Ю.С.Яковлев, Н.В.Нестеренко, В.М.Єгипко, В.О.Романов, В.Н.Коробейников).
Чудовим досягненням Ю.С.Яковлева, спiвробiтникiв його вiддiлу i спiвробiтникiв НДI КОМ стала розробка першого в колишньому СРСР сiмейства персональних ЕОМ. Саме сiмейства, оскiльки спроби створення окремих персональних ЕОМ були. Сiмейство персональних ЕОМ було доповнено комплексом модулiв професiйної орiєнтацiї, що дозволяють створювати разом з ЕОМ проблемно-орiєнтованi комплекси для автоматизацiї наукових дослiджень, складних промислових експериментiв, для створення систем керування технологiчними процесами й об'єктами.
У 1990-1992 р. там же i тими ж було розроблено i потiм органiзоване багатосерiйне виробництво сiмейства сумiсних побутових персональних комп'ютерiв МК88.01 - МК88.06, для рiшення задач малої i середньої складностi в побутi, у сферi освiти, у дiловiй сферi, органiзацiї дозвiлля й iнших сфер повсякденної дiяльностi, а також для застосування в професiйних сферах дiяльностi. Таким чином, деякою мiрою був повторений, але на новiй технiчнiй базi, досвiд створення КМШП "Днепр", ЕОМ "М-180", "Электроника С5-01", що стало великим досягненням Ю.С.Яковлева i працюючого з ним колективу.
Напружена i плiдна багаторiчна робота Ю.С.Яковлева була гiдно вiдзначена - вiн став одним з лауреатiв премiї Ради Мiнiстрiв СРСР за 1984 рiк.
Ну, а далi... Далi розвал Радянського Союзу, звуження наукових i виробничих зв'язкiв, орiєнтацiя України на захiдну комп'ютерну технiку i лише зараз - поступове повернення до нерозумно втрачених можливостей мiкроелектронiки в Українi.
Багатозначнi коди, багатозначнi елементи, багатозначнi структури i багато чого iншого.
Нарис про Юрiя Лукича Iваськива, доповнений його розповiддю Розробка основ теорiї i методiв побудови багатозначних елементiв, а на їхнiй основi структур обчислювальних пристроїв i систем привела Ю.Л.Iваськива до створення нового перспективного напрямку розвитку обчислювальних засобiв з унiкальними технiчними й експлуатацiйними характеристиками. Отриманi ним результати були покладенi в основу оригiнальної концепцiї побудови архiтектур i структур ЕОМ ненейманiвського типу.
Ю.Л.Iваськивим був розроблений (разом з Н.Н.Айзенбергом) математичний апарат багатозначної граничної логiки, що розширює можливостi облiку властивостей реальних об'єктiв i явищ рiзної природи. Запропоновано новий клас унiверсальних (багатофункцiональних) багатозначних граничних логiчних елементiв з однорiдною органiзацiєю структури, що володiють перевагами при реалiзацiї методами iнтегральної технологiї.
Разом з В.Л.Белявським Ю.Л.Iваськив дослiджував клас позицiйних надлишкових систем числення з представленням iнформацiї багатозначними кодами, що допускає унiкальну для позицiйних систем числення можливiсть реалiзацiї операцiй багатооперандного пiдсумовування з довжиною переносу, не перевищуючу одиницю.
Були запропонованi (разом з В.М.Глушковим i В.Л.Белявським) новi принципи побудови й оригiнальнi способи реалiзацiї мультимодульних iєрархiчних структур обчислювальних систем, що передбачають розподiл модулiв на обробнi i комутацiйнi, iєрархiчну органiзацiю комутацiйних модулiв, розподiлене керування структурою, адаптивну органiзацiю зв'язкiв мiж функцiонально-орiєнтованими модулями з урахуванням специфiки класу розв'язуваних задач. Показано, що в обчислювальних системах на основi запропонованих мультимодульних iєрархiчних структур може бути досягнуто лiнiйне збiльшення затримки передачi iнформацiї зi збiльшення кiлькостi обробних модулiв, що уперше вiдкриває реальну можливiсть необмеженого збiльшення продуктивностi при вiдповiдному виборi їхнього числа.
Робота з В.М.Глушковим (Ю.Л.Iваськив був секретарем групи розроблювачiв багатоконвейєрної ЕОМ, керованої В.М.Глушковим) сприяла розробцi структури й архiтектури макроконвеєрної ЕОМ.
Запропонована Ю.Л.Iваськивим концепцiя побудови архiтектури i структури ЕОМ ненейманiвського типу передбачала ревiзiю сукупностi принципiв фон Неймана на всiх рiвнях переробки iнформацiї з урахуванням їх специфiки i взаємного впливу в результатi використання:
- розробленої багатозначної граничної логiки, а також запропонованих унiверсальних i багатофункцiональних граничних логiчних елементiв на рiвнi операцiй над розрядами;
- запропонованих позицiйних надлишкових систем числення, що допускають реалiзацiю багатооперандних операцiй пiдсумовування з довжиною переносу не перевищуючу одиницю (елементарнi операцiї над словами);
- спецiальним чином упорядкованої множини модулiв у мультимодульнiй структурi запропонованого типу, названого мультимодульним ресурсом (складенi операцiї над словами);
- мультимодульних ресурсiв рiзного типу i запропонованих методiв реалiзацiї простих вбудованих процедур типу елементарних функцiй, а також обчислювальних пристроїв, орiєнтованих на обчислення по формулах i кореляцiйно-спектральний аналiз випадкових сигналiв (операцiї для сукупностi слiв);
- мультимодульних iєрархiчних структур (операцiї над структурованою множиною слiв, реалiзованих при рiшеннi рiзних класiв задач).
Ця концепцiя викладена в його докторськiй дисертацiї, трьох монографiях i бiльш нiж у ста статтях i авторських свiдоцтвах на винаходи, на якi маються посилання у вiтчизнянiй i закордоннiй лiтературi.
Виконання наукових дослiджень Ю.Л.Iваськив тiсно зв'язував з науково-органiзацiйною роботою, проведенням рiзних суспiльних заходiв у вiддiленнi кiбернетичної технiки. Це, природно, вимагало додаткових зусиль з його боку. Але обстановка високої вiдповiдальностi, що сформувалася у вiддiленнi, як правило, не дозволяла спiвробiтникам обмежуватися тiльки особистими iнтересами. У 70-х i початку 80-х рокiв минулого столiття вiн був ученим секретарем ученої ради вiддiлення, про що розповiв сам:
"От така розмова вiдбулася в мене з керiвником вiддiлення, завiдувачем вiддiлом керуючих машин Борисом Миколайовичем Малиновським:
- Юрiй Лукич, менi потрiбна Ваша допомога. Прошу взятися за роботу ученого секретаря вiддiлення.
- Не зможу Борис Миколайович. Я є керiвником теми, виконуваної по постановi Уряду, закiнчую монографiю, у розпалi робота над докторською дисертацiєю.
- Але адже хтось повинний... А у Вас, я упевнений, вийде! Давайте краще обговоримо, що потрiбно зробити!
От i всi! Якi можуть бути заперечення проти таких доводiв! А потрiбно помiтити, що в той час у вiддiленнi було кiлька сотень спiвробiтникiв - типовий академiчний iнститут середнiх, так сказати, масштабiв, iз усiма його проблемами i турботами.
I почалася робота, що продовжувалася багато рокiв: раз на два тижнi засiдання вченої ради, на кожному засiданнi - обов'язкова проблемна доповiдь, запрошення доповiдачiв - своїх i "з боку" (як завжди нескiнченно зайнятих), затвердження тем, складання рiзних звiтiв i довiдок - усього не перелiчити. Але саме в тi роки зросло число моїх публiкацiй, вийшла друком одна монографiя, за нею - iнша. З чим це було пов'язано? Напевно, насамперед, з тим, що у вiддiленнi сформувався мiкроклiмат творчого спiвробiтництва, довiри. Я не пам'ятаю випадку, щоб менi як ученому секретарю довелося двiчi звертатися за необхiдною iнформацiєю до керiвникiв вiддiлiв З.Л.Рабиновича, О.В.Палагiна, Г.О.Михайлова, A.M.Лучука, А.I.Кондалева, О.В.Тозонi, В.П.Деркача, Л.С.Алєєва. Допомагала роботi вченої ради i позитивна оцiнка моєї дiяльностi ученим секретарем Iнституту кiбернетики В.I.Гриценко. Приємно було усвiдомлювати, що зусилля колективу вiддiлення кiбернетичної технiки не пропадали даремно: результати наукових дослiджень, виконаних у вiддiленнi, одержували популярнiсть i визнання i в Iнститутi, i за його межами, усе частiше робота вiддiлення вiдзначалася в наказах по iнституту. Борис Миколайович одержав високу урядову нагороду - орден Трудового Червоного Прапора. Його учень Олександр Васильович Палагiн у цi роки захистив докторську дисертацiю й очолив у вiддiленнi науковий вiддiл. Як визнання заслуг i авторитету вiддiлення з'явилося обрання секретарем партiйного комiтету Iнституту кiбернетики АН УРСР вихованця вiддiлення Ю.С.Яковлева i головою об'єднаного мiсцевкому - I.Д.Войтовича.
Цiкавими, наповненими значимими подiями було в тi роки i громадське життя у вiддiленнi. Велику роль у згуртуваннi колективу, установленнi високих моральних норм поводження, вихованнi молодих спiвробiтникiв мало проведення читацької конференцiї по книзi "Путь солдата" учасника Великої Вiтчизняної вiйни Бориса Миколайовича Малиновського. Проведенню конференцiї передувала велика пiдготовча робота, у якiй взяли участь багато спiвробiтникiв вiддiлення.
Я написав сценарiй конференцiї. Вести її по цьому сценарiю залучив спiвробiтницю вiддiлення Т.В.Нiкiтiну. Виникла iдея - до вiдкриття конференцiї пiдготувати iлюстративний матерiал, запросити в Iнститут героїв книги. Скромний у мирному життi Борис Миколайович був явно збентежений пiдготовкою, що ведеться. На превелику силу удалося тимчасово конфiскувати його фронтовий архiв: пожовтiлi, часто малюсiнькi фотографiї, зробленi на дорогах вiйни, по яких пролiг його солдатський шлях, зусиллями завiдуючої фотолабораторiї iнституту чудового майстра Наталi Олексiївни Самофалової були перетворенi в планшети пристойних розмiрiв. Напередоднi конференцiї вони були розвiшанi в конференц-залi i просто в коридорах iнституту.
Гостями конференцiї в день її вiдкриття були i самi герої, що приїхали з рiзних мiст.
Пам'ятається такий випадок. У книзi є епiзод, коли шлях Малиновського i колишнього з ним однополчанина перепинила рiчечка. Стали шукати брiд, знайшли мiсток. У самий останнiй момент їм зустрiвся загiн партизан, який був в лiсi. Вони вiдговорили їх йти по мiстку. Виявилося, що вiн був замiнований. I от у ходi конференцiї, зовсiм не за сценарiєм, одна зi спiвробiтниць вiддiлення перепитує, у якому районi вiдбулася ця зустрiч, i заявляє, що цю iсторiю знає не по книзi. Її батько не раз згадував, як пiд час вiйни по чистiй випадковостi врятував двох радянських офiцерiв вiд вiрної загибелi, i його розповiдь запам'яталася в її родинi. Конференцiя по книзi спогадiв "Путь солдата", проведена у вiддiленнi, мала резонанс не тiльки в Iнститутi, але й у Києвi. Матерiали, присвяченi конференцiї, були опублiкованi в мiськiй газетi "Прапор комунiзму". Кореспондент газети, що був присутнiй у той день у залi i "заваливший" усi редакцiйнi заходи, прямо з Iнституту подзвонив редакторовi: - "Я був на такiй зустрiчi, пiти з якої i у Вас не вистачило би сил". А ветерани вiддiлення (тепер уже ветерани!) згадують про цю подiю в життi вiддiлення майже тридцятирiчної давнини i дотепер.
З часу моєї роботи у вiддiленнi кiбернетичної технiки пройшло понад двадцять рокiв. З задоволенням згадую цi роки. Вони були для мене школою вимогливостi, принциповостi, органiзованостi.
Я переконаний, що зовсiм не випадково багато робiт, виконанi у вiддiленнi кiбернетичної технiки, були вiдзначенi Державними й академiчними премiями, знайшли вiдображення в солiдних монографiях, лягли в основу докторських i кандидатських дисертацiй."
До цього можна додати, що i сам Ю.Л.Iваськив одночасно з активною участю в життi вiддiлення кiбернетичної технiки й Iнституту мав iншi захоплення. Його колеги не раз вiдвiдували багато виставок його графiчних робiт, матерiали про однiй з них були помiщенi в газетi "Известия". Своїми малюнками вiн проiлюстрував ювiлейний випуск журналу "Кiбернетика" (1977, №6), присвячений 20-рiччю Iнституту кiбернетики АН УРСР, науковий звiт про роботу VI Всесвiтнього конгресу IФАК, опублiкований у журналi "УСиМ" (1978, №5).
В даний час Ю.Л.Iваськив - професор Нацiонального авiацiйного унiверситету в Києвi. Продовжує пiдтримувати зв'язки з Iнститутом кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, активно бере участь у громадському дискусiйному клубi iменi М.М.Амосова при Київському будинку вчених НАН України. На своїх заняттях зi студентами вiн не тiльки виступає як викладач свого курсу лекцiй, але i як учений, що зберiг у своїй пам'ятi повчальну iсторiю розвитку Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України.
1Десять АПОЛ. Авт. Борис Малиновський "Нет ничего дороже..."
К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1
© Б.Н.Малиновский, 2005
Переклад з росiйської Тамара Малашок | Про музей... | Мапа музею |
| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |
| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |
| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |
| Першi бортовi комп'ютери для ракет |
| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї. Минуле та майбутнє |
| Хiрург, кiбернетик, письменник |
| Унiкальнi комп'ютери |
| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |
| Фотогалерея | Книжки |
| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |