Структура і зміст соціології масової комунікації План

1. Масова комунікація як соціальне явище. 2. Масова комунікація як об'єкт соціологічних досліджень. 3. Історія соціології масових комунікацій. 4. Соціологія масових комунікацій як наука.

Масова комунікація - процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, відео, кіно тощо) на велику і розташовану в різних місцях аудиторію.

Термін "комунікація" виник від латинського communіcare, що означає "радитися". Поняття "масова комунікація" виникло на початку ХХ ст. у США. Його автор — психолог Ч.Кулі.

Як особливий вид соціального спілкування масова комунікація здійснюється в масштабах всього суспільства, виступає найважливішою умовою суспільного розвитку і організації. Особливістю масової комунікації є перш за все її соціальна обумовленість, що дає підставу розглядати її у системі соціальних стосунків.

Розповсюдження інформації за допомогою масової комунікації є засобом ідеологічного, політичного, економічного впливу на свідомість і діяльність людей. Змістом повідомлень масової комунікації охоплюється весь спектр психологічного впливу в діапазоні від інформування і навчання до переконання і навіювання. Техніка масової комунікації орієнтується на задоволення соціальних потреб і попиту, розповсюджує інформацію в масштабах і ритмі, які визначені характером функціонування і розвитку тієї чи іншої соціальної системи.

Функції масової комунікації:

1. Інформаційна (передача інформації).

2. Експресивна (визначає здатність МК передавати оціночну інформацію про предмети та явища).

3. Прагматична (МК є засобом ,який спонукає людину до певної дії та реакції).

При аналізі спілкування й комунікаційного процесу необхідно з'ясувати, через якого "посередника" йде обмін ідеальними відбиттями матеріального світу. Це поняття "інформація".

Соціальна інформація: 1) відбиває суспільні стосунки; 2) пов'язана з різними видами людської діяльності; 3) зафіксована свідомістю; 4) опосередкована факторами психологічного плану; 5) використовується людиною для впливу на інших людей. Вона має складну структуру, яка включає науково-технічну, економічну, соціально-політичну, ідеологічну та інші види інформації.

Активний пошук інформації — одна з характерних рис людського спілкування. Важливою властивістю людини при обміні інформацією є її ретельний добір. Приблизно тільки тисячна частка інформації, яка сприйнята людиною, становиться фактом свідомості, саме вона служить "матеріалом" для спілкування.

Духовні контакти сучасних людей здійснюються у вигляді міжособистого і масового (за допомогою мас-медіа) спілкування. Ці два види доповнюють один одного, задовольняючи різноманітні інформаційні потреби людей.

Взагалі, спілкування через мас-медіа — це такий вид духовного спілкування, в ході якого здійснюється обмін соціальною інформацією між великими групами людей у межах соціального макросередовища за допомогою спеціальних організацій і технічних засобів збору, обробки та розповсюдження інформації.

У сучасній соціології популярністю користується формула, висунута американським вченим Г.Д.Лассуеллом.

Формула Г.Д. Лассуела:

1. Хто говорить (комунікатор).

2. Що говорить (зміст повідомлення).

3. По я ких каналах (газети, радіо, телебачення).

4. Кому говорить (аудиторія).

5. З яким ефектом (вплив повідомлення).

Діяльність мас-медіа спрямована на охоплення максимально можливої кількості людей. Але справа не тільки в масштабності, а й в тому, за рахунок яких факторів, умов виникає необхідність великих аудиторій, які специфічні риси мають ці аудиторії.

Перед соціологією масової комунікації може стояти три групи завдань.

1. Опис об'єкту дослідження.

2. Пояснення процесів, що відбуваються в ньому.

3. Вироблення практичних рекомендацій щодо оптимізації цих процесів.

Специфіка МК:

• актуальність;

• масштабність;

• використання технічних засобів;

• оперативність;

• одночасність передачі інформації;

• регулярність впливу на аудиторію;

• анонімний, неособистісний, загальнозначимий характер;

Соціологія масової комунікації — це галузь соціології, яка вивчає процеси функціонування і розвитку мас-медіа. Її мета — це вивчення, з одного боку, обумовленості цих процесів, з іншого — їх наслідків, тобто впливу на соціальні, політичні, економічні, культурні явища.

Вважається, що початок їй поклав німецький соціолог М.Вебер, який у 1910 р. методологічно обгрунтував необхідність соціології преси, окреслив коло її проблем: орієнтації її на різні групи, вплив на людину, вимоги до журналістів, методи аналізу преси

Головний напрямок досліджень в соціології масової комунікації — вивчення ефективності масової інформаційної діяльності, пошук науково і практично обгрунтованих шляхів її підвищення.

Соціологія масової комунікації стало пов'язана з журналістською наукою як системою теоретичних та історичних знань про специфічне соціально-культурне явище