- •Зміст: Всесвітня історія хх століття
- •4. Революційний рух в Європі 1918-1923 pp.
- •5. Встановлення більшовицької диктатури.
- •6. Утворення основ післявоєнного світу.
- •7. Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
- •8. Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.
- •9. Національно-визвольні рухи
- •10. Стабілізація і "процвітання" в країнах
- •11. Світова економічна криза (1929-1933 pp.)
- •12. "Новий курс" ф.Рузвельта
- •13. Великобританія у 30-ті роки.
- •14. "Народний фронт" у Франції
- •15. Встановлення нацистської
- •16. Фашистська диктатура б.Муссоліні в Італії
- •17. Революція 1931 р. В Іспанії.
- •18. Чехословаччина у 20-30-ті роки
- •19. Країни Східної і Південно-Східної
- •20. Проголошення срср і встановлення
- •21. Радянська модернізація срср
- •22. Японія між двома світовими війнами
- •23. Національна революція в Китаї.
- •24. Громадянська війна у Китаї.
- •25. Індія у 20-30-ті роки
- •26. Національні рухи і революції в
- •27. Національні рухи в країнах
- •28. Африка між двома світовими війнами
- •29. Розвиток країн Латинської Америки у 20-30-ті роки
- •30. Освіта, наука і техніка
- •31. Розвиток літератури 20-30-х років
- •32. Мистецтво 20-30-х років
- •33. Утворення вогнищ Другої світової війни.
- •34. Політика "умиротворення" агресора
- •35. Срср у системі міжнародних відносин
- •36. Причини, характер, періодизація
- •37. Напад Німеччини на Польщу й
- •38. Напад фашистської Німеччини
- •1941 Р. Битва за Москву
- •39. Воєнні дії на Східному фронті
- •40. Утворення антигітлерівської коаліції.
- •41. Становище у воюючих та окупованих
- •42. Основні події Другої світової війни
- •43. Визволення країн Центральної
- •44. Висадка союзницьких військ у
- •45. Підсумки Другої світової війни
- •46. Створення Організації Об'єднаних Націй
- •47. Підписання мирних договорів.
- •48. План Маршалла та його значення
- •49. Основні тенденції соціально-економічного
- •50. Сполучені Штати Америки
- •51. Канада
- •52. Великобританія
- •53. Франція
- •54. Німеччина
- •56. Встановлення радянського панування
- •57. Розвиток і криза тоталітарних режимів
- •58. Демократичні революції в країнах
- •59.Тоталітаризм як феномен XX ст., його
- •60. Інтеграція в сучаснім Європі.
- •61. Срср у повоєнні роки
- •62. Відлига. Реформи м.С.Хрущова (1953-1964 pp.)
- •63. "Застій" в економіці срср
- •64. Дисидентство в срср в 70-80-х роках
- •65. Перебудова і розпад (1985-1991 pp.)
- •66. Нові незалежні держави:
- •67. Процес деколонізації після Другої світової війни
- •68. Особливості розвитку країн "третього світу"
- •69. Японія
- •70. Політика реформ у Китаї в 80-90-х роках.
- •72. Боротьба за незалежність і об'єднання в'єтнаму
- •73. Створення держави Ізраїль.
- •74. Трагедія Афганістану
- •75. Іран у повоєнні роки. Ісламська революція
- •76. Країни Африки на шляху незалежного розвитку
- •77. Країни Латинської Америки у
- •79. Міжнародні відносини наприкінці 50-х - у 60-ті роки
- •80. Розрядка 70-х років. Гельсінський процес
- •81. Перехід від конфронтації до
- •82. Основні тенденції розвитку культури
48. План Маршалла та його значення
для відбудови Європи
Закінчення Другої світової війни несло мало позитивного економіці США. Скорочення військових замовлень загрожувало падінням виробництва, зростанням безробіття. Гостро постали проблеми конверсії - переведення економіки на мирний лад.
Ці проблеми можна було вирішити за рахунок зовнішнього ринку, де у США не залишилось конкурентів. Але це було неможливо через розорення Європи та Азії тривалою війною. Логіка підказувала, що потрібно надати цим країнам кредити, економічну допомогу, здійснити інвестиції в їх економік)', при тім, що ринок капіталів в самих США був перенасиченим. Однак ні приватний капітал, ні уряд не бажали ризикувати, вкладаючи кошти в економіку країн з нестабільними політичними режимами.
5 червня 1947 р. державний секретар США Маршалл, виступаючи в Гарвардському університеті, виклав основні положення плану економічної допомоги країнам, що постраждали від війни. План повинен був вирішити такі завдання: допомогти економіці США позбутись перенасиченості ринку капіталів, полегшити проведення конверсії, і в той же час забезпечити відновлення дезорганізованої економіки Європи, укріплення європейської демократії. До участі в плані були запрошені СРСР і країни Східної Європи. Країни, які приймають допомогу, повинні були надати відомості про стан своєї економіки, про втрати в роки війни, валютні резерви та плани використання допомоги. На основі цих даних конгрес США приймав рішення про розмір допомоги. Розподілом допомоги займався виконавчий комітет організації європейського економічного співробітництва на чолі з американським адміністратором.
Перша реакція Москви на план Маршалла не була однозначно негативною. Як згадував міністр закордонних справ СРСР В.Молотов, спочатку в МЗС СРСР хотіли запропонувати взяти участь у плані Маршалла всім соціалістичним країнам, але швидко збагнули, що це неправильно. "Якщо на Заході вважають помилкою нашу відмову, значить, ми зробили правильно".
Радянське керівництво стверджувало, що країни, які одержать допомогу, втратять свою економічну самостійність і що потрібно спиратись на власні сили у відбудові національних економік. Радянське керівництво, критикуючи план, не пропонувало нічого взамін, а, отже, зробило рішучий крок до розколу Європи і розгортання "холодної війни".
18 червня 1947 р. "Нью-Йорк тайме" писала: "Завдання полягало в тому, щоб відкрити перед Росією двері, в які - Вашингтон був впевнений - вона не зайде".
12-15 липня 1947 р. на Паризькій конференції шістнадцятьма державами (Англія, Франція, Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Швейцарія, Швеція) було прийнято пропозицію США і утворено Організацію європейського економічного співробітництва.
2 квітня 1948 p. Конгрес США прийняв закон №472 про допомогу іноземним державам.
Американську допомогу прийняли 18 країн. Протягом 1948-1951 pp. вони отримали 12,5 млрд. доларів. Ці країни не втратили своєї незалежності і самостійності, а, навпаки, відновили свій економічний потенціал і навіть стали конкурентами США на світовому ринку. Надання допомоги не передбачало зміну політичного і соціального розвитку держави, наприклад Югославія йшла соціалістичним шляхом розвитку.
27 вересня 1950 р. президент США оголосив законопроект про додаткові і надзвичайні асигнування. У одному з пунктів зазначалось, що країни, які передають СРСР матеріали, що становлять загрозу для США, позбавляються допомоги. Ще в 1949 р. був створений координаційний комітет по контролю за експортом (КОКОМ) стратегічних матеріалів обладнання, технологій у соціалістичні країни. Він припинив свою діяльність лише 1 квітня 1994 р.
Таким чином, ставлення до плану Маршалла визначали союзників і противників СРСР та США.
Всесвітня історія ХХ століття: