- •Зміст: Всесвітня історія хх століття
- •4. Революційний рух в Європі 1918-1923 pp.
- •5. Встановлення більшовицької диктатури.
- •6. Утворення основ післявоєнного світу.
- •7. Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
- •8. Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.
- •9. Національно-визвольні рухи
- •10. Стабілізація і "процвітання" в країнах
- •11. Світова економічна криза (1929-1933 pp.)
- •12. "Новий курс" ф.Рузвельта
- •13. Великобританія у 30-ті роки.
- •14. "Народний фронт" у Франції
- •15. Встановлення нацистської
- •16. Фашистська диктатура б.Муссоліні в Італії
- •17. Революція 1931 р. В Іспанії.
- •18. Чехословаччина у 20-30-ті роки
- •19. Країни Східної і Південно-Східної
- •20. Проголошення срср і встановлення
- •21. Радянська модернізація срср
- •22. Японія між двома світовими війнами
- •23. Національна революція в Китаї.
- •24. Громадянська війна у Китаї.
- •25. Індія у 20-30-ті роки
- •26. Національні рухи і революції в
- •27. Національні рухи в країнах
- •28. Африка між двома світовими війнами
- •29. Розвиток країн Латинської Америки у 20-30-ті роки
- •30. Освіта, наука і техніка
- •31. Розвиток літератури 20-30-х років
- •32. Мистецтво 20-30-х років
- •33. Утворення вогнищ Другої світової війни.
- •34. Політика "умиротворення" агресора
- •35. Срср у системі міжнародних відносин
- •36. Причини, характер, періодизація
- •37. Напад Німеччини на Польщу й
- •38. Напад фашистської Німеччини
- •1941 Р. Битва за Москву
- •39. Воєнні дії на Східному фронті
- •40. Утворення антигітлерівської коаліції.
- •41. Становище у воюючих та окупованих
- •42. Основні події Другої світової війни
- •43. Визволення країн Центральної
- •44. Висадка союзницьких військ у
- •45. Підсумки Другої світової війни
- •46. Створення Організації Об'єднаних Націй
- •47. Підписання мирних договорів.
- •48. План Маршалла та його значення
- •49. Основні тенденції соціально-економічного
- •50. Сполучені Штати Америки
- •51. Канада
- •52. Великобританія
- •53. Франція
- •54. Німеччина
- •56. Встановлення радянського панування
- •57. Розвиток і криза тоталітарних режимів
- •58. Демократичні революції в країнах
- •59.Тоталітаризм як феномен XX ст., його
- •60. Інтеграція в сучаснім Європі.
- •61. Срср у повоєнні роки
- •62. Відлига. Реформи м.С.Хрущова (1953-1964 pp.)
- •63. "Застій" в економіці срср
- •64. Дисидентство в срср в 70-80-х роках
- •65. Перебудова і розпад (1985-1991 pp.)
- •66. Нові незалежні держави:
- •67. Процес деколонізації після Другої світової війни
- •68. Особливості розвитку країн "третього світу"
- •69. Японія
- •70. Політика реформ у Китаї в 80-90-х роках.
- •72. Боротьба за незалежність і об'єднання в'єтнаму
- •73. Створення держави Ізраїль.
- •74. Трагедія Афганістану
- •75. Іран у повоєнні роки. Ісламська революція
- •76. Країни Африки на шляху незалежного розвитку
- •77. Країни Латинської Америки у
- •79. Міжнародні відносини наприкінці 50-х - у 60-ті роки
- •80. Розрядка 70-х років. Гельсінський процес
- •81. Перехід від конфронтації до
- •82. Основні тенденції розвитку культури
43. Визволення країн Центральної
та Східної Європи (1944-1945 pp.)
Передумови. Після корінного перелому в Другій світовій війні ініціатива повністю належала Червоній армії. Фашистські війська відкочувались на захід. Упертий опір вони чинили завдяки додатковим мобілізаціям і в надії на чудо-зброю, яку обіцяв Гітлер. На 1944 р. антигітлерівська коаліція значно зміцніла. Червона армія мала сучасне ефективне озброєння і бойовий досвід, а в поневоленій фашистами Європі розгорнувся могутній рух Опору. Німеччина була приречена на поразку і лідери країн-переможців все більшу увагу зосереджували на умовах остаточного розгрому Німеччини і її союзників та післявоєнного устрою. Різниця в суспільному ладі й економічному становищі країн антигітлеровської коаліції диктувала різне бачення завершального етапу Другої світової війни. Кожна сторона прагнула посилити свій вплив у післявоєнній Європі. Слід звернути увагу, що Другий фронт у Європі було відкрито лише в червні 1944 p., тобто тоді, коли основні сили гітлерівців були виснажені і потрібно було активно втрутитись у розподіл плодів перемоги.
СРСР при всьому бажанні його лідерів теж не міг включити в свою орбіту всі визволені від фашистів народи. Таким чином, ще до завершення Другої світової війни в Європі назрівав розкол. Картину боротьби за вплив у європейських країнах ускладнювало існування в Лондоні уряду ЧСР на вигнанні Е.Бенеша і польського уряду С.Миколайчика, який керував діями Армії Крайової в Польщі.
Визволення Польщі. На територію Польщі Червона армія вступила у липні 1944 р. Радянський Союз дав згоду на те, щоб органи місцевої влади формував щойно створений Польський комітет національного визволення (ПКНВ). Еміграційний уряд 1 серпня 1944 р. підняв повстання проти фашистів у Варшаві. Повсталі сподівались на допомогу Червоної армії. Проте Сталін назвав керівників повстання авантюристами і злочинцями. Радянські війська зупинились і варшавське повстання захлинулось; столиця зазнала жахливого руйнування. Аж у січні 1945 р. Червона армія вибила фашистів з Варшави.
Визволення Румунії. На території Румунії активні бойові дії розгорнулись в серпні 1944 р. Після завершення Яссько-Киши-нівської операції фашистські війська не здатні були чинити тут серйозного опору. Ще до підходу Червоної армії в столиці Румунії відбулося повстання, яке закінчилось перемогою над диктатурою генерала Антонеску. Країна оголосила про приєднання до антигітлерівської коаліції. Вже в серпні територію Румунії було визволено.
Визволення Болгарії. Болгарія не воювала проти Радянського Союзу, хоч і виступила на боці Німеччини, оголосивши війну США і Великобританії. СРСР заявив, що оскільки Болгарія була в стані війни з ним і з його союзниками, то тепер вважає своїм обов'язком вступити у війну з Болгарією, яка сприяла агресору. 8 вересня 1944 р. Червона армія перейшла кордон і не зустріла ніякого опору. Наступного дня 9 вересня у Софії відбулось антифашистське повстання і до влади прийшов уряд Вітчизняного фронту. Протягом вересня Болгарію було звільнено.
Визволення Югославії. У Югославії з 1942 р. вела активні бойові дії Народно-визвольна армія (НВАЮ). У листопаді 1943 р. було створено уряд нової Югославії - Антифашистське віче на чолі з Й.Броз Тіто. НВАЮ нараховувала близько 400 тис. бійців. 20 жовтня столиця Югославії була визволена від фашистських окупантів. На цвинтарі в Белграді поруч поховано сотні радянських і югославських воїнів. Спільними зусиллями частин 3-го Українського фронту і НВАЮ країна була визволена, зазнавши тяжких матеріальних і людських втрат.
Визволення Угорщини. Разом з Болгарією і Румунією Угорщина під час Другої світової війни входила до гітлерівського блоку. У 1938 р. і 1940 р. при підтримці Німеччини вона захопила Південну Словаччину, Закарпатську Україну і Північну Трансільванію. Ці обставини змушували уряд Хорті вперто триматися свого союзника. Однак Гітлер наказав окупувати Угорщину і привів до влади свого ставленика Салаші. Опір наступаючій Червоній армії на території Угорщини був запеклим. Найтяжчі бої відбувались у районі Будапешта та озера Балатон. Територію Угорщини повністю було визволено лише в квітні 1945 р.
Визволення Чехословаччини. У бойових діях Чехословаччини брали участь чехословацькі війська під командуванням Л. Свободи. На території СРСР він організував бригаду, в якій билися проти гітлерівців чимало вихідців із Закарпатської України. Червона армія підтримала Словацьке національне повстання проти фашистів 1944 р. На початку травня 1945 р. розпочалось антифашистське повстання у Празі. Його підтримали частини Російської визвольної армії (РОА) колишнього радянського генерала Власова, який у 1942 р. перейшов на бік німців. Власівці сподівались, що першими до Праги підійдуть американські війська. Однак вони помилились і змушені були залишити місто. 9 травня 1945 р. радянські війська ввійшли до Праги. Відповідно до угоди між Чехословаччиною і СРСР від 29 червня 1945 р. Закарпатська Україна була передана Радянському Союзу і ввійшла до складу України.
Підсумки. Радянський Союз зробив вирішальний внесок у розгром фашистських загарбників. У країнах Центральної та Східної Європи після їх визволення формувались демократичні режими. Однак Радянський Союз "забув" вивести свої війська із визволених територій і нав'язав ряду європейських держав сталінську модель соціалізму. Тоталітарні режими за радянським зразком проіснували до кінця 1980-х років. Після їхнього краху уже діти і внуки визволителів повертались додому з території Німеччини, Польщі, Угорщини, Чехословаччини.
Всесвітня історія ХХ століття: