Опорний конспект філософія / Опорний конспект / 14. Етика

Тема: Етика – вчення про мораль

План

1. Етика – вчення про мораль.

2. Проблеми морального вибору:

а) свобода і необхідність морального вибору;

б) моральний аспект взаємозв’язку цілей і засобів людської діяльності;

в) мотиви і наслідки морального вчинку;

г) моральний конфлікт: сутність і форми вирішення;

д) проблема моральної свободи і вибору.

3. Професійна етика: передумови формування, кодекси професійної моралі, етикет ділових відносин.

Етика – наука про мораль. У цьому визначенні поєднано два іншомовних слова – „етика” (грецьке) та „мораль” (латинське). З походження вони мали однакове значення: галузь пізнання (тепер ми кажемо - наука), що досліджує, які риси властиві досконалій людині. Слово „етика” у цьому значенні відоме понад 23 століття! Втім сьогодні терміни „етика” та „мораль” розрізняють, хоч їх можна вживати і як синоніми. Для нас важливо знати, що мораль – це норми та приписи (правила) поведінки в ставленні людей один до одного й до суспільства, система відносин між людьми, а етика – наука, що вивчає мораль.

Засновник етики – Аристотель. Але спочатку була перед етика. Етика існувала в формі афоризмів, сентенцій, висловів, настанов, повчань.

Моральні норми й правила існували задовго до часів, коли виникло і стало вживаним слово „мораль”. Складалися приписи до поведінки людей у різних куточках світу. Втілювалися вони в звичаях та традиціях.

Звичай – це загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті народу, наприклад, порядок відзначення подій, свят.

Традиція – це звичаї, норми поведінки, що передаються з покоління в покоління.

За найдавніших часів звичаї регулювали життя общини: розподіл їжі, поведінку вождя, правила співіснування людей. Тоді від додержання цих правил залежало виживання людини. Найдавніші звичаї досліджувати складно, позаяк багато з них не збереглися.

Згодом у людських колективах виникли норми, які оцінювали вчинки людей з позицій добра і зла, справедливості та несправедливості, милосердя й жорстокості тощо. Вони і є моральними нормами. Моральний досвід народу втілено в його мові, зокрема, в прислів’ях та приказках.

Першопочаткова мораль включала в себе:

• виробничо-технологічний спосіб співіснування;

• звичаї, традиції;

• право;

• мораль;

• адміністративно-управлінську систему;

• санітарно-гігієнічний спосіб регуляції людської поведінки.

Структура моралі:

1. Моральна поведінка (вчинки, лінія поведінки, мораль, етикет, зразки поведінки).мораль – те, як фактично треба вчиняти, тип реакції в даній ситуації. (Ти мені – я тобі, Ініціатива наказуємо, якщо не можна, але дуже хочеться, то можна, роби не так, як я, а як я говорю, американці – Приємно зїсти чесно зароблений шматок хліба, навіть якщо цей хліб зароблений іншими).

2. Моральні відносини.

3. Моральна свідомість.

Право і мораль відрізняються між собою:

1. Для існування права в суспільстві створюється спеціальний апарат (репресивні органи), а для підтримки моралі існує зовнішній образ (суспільна думка) і внутрішній образ.

2. Походження законів та моральних норм різне. Закони легко датуються, відомий автор...Моральні норми мають специфіку. Невідомо, хто їх вигадав, як від них позбавитись, хто їх сприймає (мораль існує сама по собі).

3. Моральний авторитет не залежить від службового положення, а юридичний статус залежить від займаної посади.

Звичаї та традиції – те, що специфічно для народа. Моральна норма включена в тенденції загальнолюдського. Традиція обґрунтовується так6 ;Роби так, тому що так роблять всі”. А мораль завжди існує крізь призму ідеалу. Мораль – духовно-практичний спосіб освоєння дійсності ( створення образів на майбутнє (мрії, фантазії, утопії), усвідомлення всього, що відбувається в реальному світі, матеріальне перетворення світу)

Уявлення та норми, на основі яких виникали правила поведінки людей, змінюються.

Найдавніший звід законів, за яким чинили суд наші предки впродовж кількох століть, - Руська правда – зберігає норми дохристиянської моралі, такі як кровна помста, „око за око, зуб за зуб”. З утвердженням на наших землях християнства (988 р.) у звичаях та традиціях українців панівною стає християнська мораль, стислим утіленням якої є десять Божих заповідей (зі Старого Завіту) та заповіді блаженства з Нагірної проповіді Ісуса Христа (з Нового Завіту).

Ці заповіді навчають людину, що щастя її є винагородою за дотримання моральних норм, а порушення їх є тяжким гріхом.

Оскільки життя кожної людини складається з розмаїття ситуацій, вчинків, роздумів, шукань, досягнень і втрат, мораль варто розуміти як найзагальніші правила. Ось чому часом мораль порівнюють із дороговказом, який допомагає людині орієнтуватися в бурхливому житєйському морі, щоб не схибити, обираючи добро. Моральні правила часто називають неписаними законами. Втілення приписів моралі в поведінці людей та стосунках між ними називають моральністю. А зовнішній вияв моральності називають вихованістю.

Уявлення, цінності, настанови, що становлять зміст моральної свідомості, знаходять своє продовження у вчинках, людській діяльності.

Концепція моральної діяльності – одна з складових етики. Кожна людина має свої життєві погляди, цінності, що визначають її вчинки.

Важливим питанням в етиці є проблема свободи.

Моральна дія ґрунтується на виборі між добром і злом. Людина вільна вибирати.

Свобода дії – це усвідомлена необхідність; право робити те, що хочеш(реалізувати наміри, досягати мети).

Свобода творчості – право втілювати мрії, задуми, створювати нове.

Свобода самореалізації – можливість бути самим собою, реалізувати своє життєве призначення.

Важливою проблемою в етиці є проблема свободи вибору.

Свобода волі – здатність людини вільно визначати власну життєво-практичну спрямованість як певного роду ціле.

Вчинок – особливий вид соціальної діяльності людини, вид моральної діяльності.

Ознаки, що визначають вчинок:

1. Правоздатність, дієздатність суб’єкта, що вчиняє дію.

2. Наявність морального мотива в діях особи (прагнення до бобра, помсти, справедливості, жертві).

На основі характера мотива виділяють типи вчинків:

• добрі,

• злодіяння,

• помста,

• наклеп,

• зрада,

• подвиг,

3. Свобода волі в діях людини – вільне рішення людини в діях.

4. ситуація морального вибору повинна мати альтернативи.

Структура вчинку:

1. Мотив (намір).

2. Акт вибору (мети і засобу досягнення).

3. Дія (фізична реалізація задуму).

4. Наслідок (зміни в результаті дії).

Вчинок – практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей, (особливий вид діяльності людини, направлений на утвердження певних моральних цінностей).

Контрольні запитання:

1. Що вивчає етика?

2. Як у філософії розглядається проблеми морального вибору?

3. Що таке свобода і необхідність морального вибору?

4. Моральний аспект взаємозв’язку цілей і засобів людської діяльності.

5. Мотиви і наслідки морального вчинку.

6. Моральний конфлікт: сутність і форми вирішення.

7. Професійна етика: передумови формування, кодекси професійної моралі.

8. Етикет ділових відносин.

Література:

1. Алексеев П.В.,Панин А.В. Философия.-М.:Проспект,2000.-С.420-451.

2. Моисеев Н.Н. Быть или не быть...человечеству //Вопросы философии.-2000.-,№.-С.З-28.

3. Філософія: Підручник (За редакцією Г.А.Заїченка та ін.) -К.:1995 С. 185 - 205.

4. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1999.-С. 195-210.

5. Философия (Под ред. Лавриненко В.Н.) -М.: Юристь, 2001. -С.218-245.

6. Спиркин А.Г Философия.-М.:Гардарики,1999.-С.242-285