Опорний конспект філософія / Опорний конспект / 10. Основний зміст пізнавальної діяльності

Основний зміст пізнавальної діяльності

План

1. Загальний зміст пізнавальної діяльності.

2. Ступені пізнавального процесу.

3. Істина, її характеристики і критерії.

4. Наукове пізнання, його форми і методи.

В філософії теорія пізнання називається гносеологія, яка досліджує умови, механізм, принципи і форми пізнавальної діяльності людини.

Пізнання – це процес одержання, переробки і використання інформації про світ і людину.

Зміст пізнання: незнання – знання – нове знання.

Умови пізнання:

Об’єктивний (навколишній) і суб’єктивний (внутрішній, духовний) світ.

Існує кілька точок зору на проблему пізнання світу:

1. Ідеалістична:

• Скептицизм – вчення, що піддає сумніву можливість пізнання об’єктивної реальності;

• Агностицизм – вчення, що частково або повністю заперечує можливість пізнання людиною дійсності;

2. Матеріалістична – визнає можливість пізнання об’єктивної реальності.

Принципи пізнання:

1. Об’єктивність(об’єкт існує за межею суб’єкту).

2. Пізнаваність (реальність пізнаємо такою, якою вона є).

3. Відображення (відображення об’єктивного світу в свідомості).

4. Принцип визначальної ролі практики.

5. Принцип творчої активності.

Ступені пізнання:

1. Емпіричне (чуттєве) пізнання (пізнання за допомогою органів чуття)

Форми чуттєвого пізнання:

• Відчуття (вивчення окремих властивостей об’єкта);

• Сприйняття (визначення об’єкта як єдиного цілого);

• Уявлення (формування ідеального образу об’єкта).

2. Раціональне пізнання (абстрактне мислення) – мислення за допомогою образів, поява нового знання без допомоги органів чуття.

Форми раціонального пізнання:

• Поняття (відображає предмет у його суттєвих ознаках);

• Судження (відтворює не предмет в цілому, а його окремі ознаки);

• Умовивід (зв’язок суджень, що виводить нове судження).

Істина – це найбільш повне і незаперечне знання про світ.

Характеристики істини:

Абсолютність, відносність, об’єктивність, конкретність.

Критерії істини (вимір достовірності істинного знання):

• Практика як історичний досвід людства (марксизм);

• Практика як індивідуальний досвід кожної людини (позитивізм);

• Переконання, успіх, віра (прагматизм);

• Відчуття (емпіризм);

• Розум (раціоналізм).

Наукові знання – це систематизовані знання про світ.

Методи наукового пізнання:

1. Емпіричні методи (спостереження, експеримент, опис, вимірювання).

2. Теоретичні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення, аналогія).

Форми наукового пізнання:

1. Повсякденні факти.

2. Наукові факти.

3. Гіпотеза.

4. Проблема.

5. Докази.

6. Теорія.

Контрольні запитання:

1. Що означає гносеологія і як формулюється її основне пи­тання?

2. Яка структура пізнання, основні принципи сучасної гносео­логії?

3. У чому полягає діалектика абсолютного та відносного в об'єктивній істині?

4. Яка структура практики та її функції?

5. У чому полягає діалектичний взаємозв'язок логіки та інтуї­ції, пояснення та розуміння в процесі пізнання?

6. Чим змістовно відрізняються поняття "чуттєво-сенситивне" та "раціональне" від понять "емпіричне" та «теоретичне»?

7. Які основні рівні наукового пізнання?

8. Які основні методи наукового пізнання?

9. Розкрийте основні форми наукового пізнання.

Література:

Арефьева В.С. Общество. Познание. Практика. - М.: Мысль. - 1988. - С.183-217.

Арлнчев А.Н.Проблема познания в философии й науке //Вопросы философии. - 1999. - №3.-С.85-96.

Горбачев В.Г. Основы философии (курс лекций). М.: Владос. - 1998.- С.123-152.

Лекторский В.А. Теория познания (гносеология, зпистемология) // Вопросы философии. - 1999. - №8.-С.72-80.

Лук'янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури.-К.:2000.-302 с.

Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. - К.: Вікар, 1999, С.277-314.

Философия (Под ред. Лавриненко В.Н.) - М.: Юристь. -2001. С.277-304.

Філософія: Підручник /Заїченко Г.А. та ін. - К., 1995. -С.312-351.

Степин В.С. Теоретическое знание //Вопросы философии.-2001. - №1. - С.3-33.

Спиркин А.Г. Философия. - М.: Гардарики, 1999, С.414-521.

Пригожий Й., Стенгерс Н. Порядок из хаоса. - М. Прогресе, 1986, - 432 с.

Рузавин Г.И. Методология научного исследованияю -М.:ЮНИТИ, 1999. - 318 с.