Опорний конспект філософія / Опорний конспект / 4. Філософія Нового часу

Філософія Нового часу (17-18 ст.)

План

1. Характеристика епохи.

2. Емпіризм та раціоналізм як альтернативи процесу пізнання.

3. Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.

В епоху Нового часу затверджуються капіталістичні відносини, з’являються нові наукові відкриття, розвивається наукове природознавство. По-новому пояснюється картина світу, відбувається пошук нових методів пізнання світу. Філософія засновується на природничих науках. Наукові знання породили філософський матеріалізм. Відтак розпочався пошук ефективних методів (грецькою - способів) пізнання. У вирішенні проблем пізнання з’являються два напрямки: емпіризм та раціоналізм.

Емпіризм – це філософська течія, яка визначає пізнання світу через досвід, практичні дії, а відчуття (органи чуття) основою пізнання. (засновник Ф. Бекон)

Раціоналізм – це філософська течія, яка визначає пізнання завдяки розумовому осмис­ленню об'єкта, а розум основою пізнання. (засновник Р. Декарт)

Філософами були розроблені такі методи пізнавального процесу як індуктивний (від одиничного до загального, сходження від окремих спостережень до теоретичних узагальнень, Ф. Бекон) та дедуктивний (від загального до конкретного, Р. Декарт).

Ф. Бекон починає тлумачити людину не як творця, а як частину природи, а її дух (розум) як механізм споглядання реальності (природи), призначений відтворювати природу дзеркально (нетворчо) такою, якою вона є. Бекон вважав, що знання повинні приносити користь людині. «Знання є сила». Розробив індуктивний метод пізнання (від одиничного до загального). Він вважав, що пізнання здійснюється через дослідження та експерименти.

Р. Декарт вважав, що наука повинна допомогти людині управляти історією, а також повинна відображати цілісну картину світу. Ідеал такої науки – математика. Декарт мав дуалістичні позиції. Він тлумачить людину як машину, що складається з «кісток і мяса». «Природа – велика механічна система, яка діє за допомогою божемтвенного поштовху, але метою людини є пізнання». Його вислів: «Я мислю, значить я існую», його знаменитий метод – «метод сумніву». Розробив дедуктивний метод пізнання (від загального до конкретного).

Розвиток в Новий час різноманітних наук, особливо техніч­них, привів до механістичної уяви про світобудову. Системати­зував її Т. Гоббс, виділивши в ній людину як мислячу частку. Водночас він підкреслював природне право людини на жит­тя, а Д. Локк розгорнув його принципи у вигляді прав на життя, свободу і власність, що в 1949 р. закріплено в "Зага­льній декларації прав людини" 00Н.

На підставі роздумів про людину та суспільне життя вини­кла філософія Просвітництва XVIII ст., в основі якої лежить ідея гуманізму - означеності людини як вищої цінності буття.

Характерною рисою Просвітництва був поворот до людини. Головна увага приділяється людському суспільству, історії, існуванню людини, пошуку шляхів виведення суспільства їз кризи за допомогою розуму.

Вчені-енциклопедисти(просвітителі) – Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, Ж, Руссо, Гельвецій, Ламетрі, Вольтер, Гольбах .

Шарль Монтеск'є (1689-1755) одним з перших пояс­нював буття людини і суспільства як природний процес. Людина здатна розбудувати щасливе життя і справедливий сус­пільний устрій. Проте на нього дуже суттєво впливають природні умови. Це так званий географічний дете­рмінізм.

Вольтер (1694-1779) в багатьох творах розглядав лю­дину як суспільну істоту, адже всі стосунки між людьми, вва­жав він, створені самими людьми. Відкидаючи вплив на них релігії, тим не менш він докузував необхідність віри в бога, як засобу боротьби з насиллям. Покращення самої людини він вба­чав в просвітництві, адже воно формує її свідомість.

Жан-Жак Руссо (1712-1778) шукав причини нерівності людей і шляхи досягнення суспільної справедливості. Для цього необ­хідний такий суспільний договір , за яким меншість не змогла б привласнити здобутки більшості, а деспоти ніколи б не досягли влади.

Дені Дідро (1713-1784) досягнення справедливості в людських взаєминах вбачав у подальшому розгорненні науко­вих знань, поширенні освіти і покращенні моралі. Громадян слід виховувати так, щоб вони розуміли, що для особистого ща­стя необхідно бути чесною і добродійною людиною. Дуже важливо, щоб освіченим був монарх, адже він є запорукою справе­дливості в суспільному житті.

Таким чином, філософія Відродження і Нового часу просякнута гуманістичними ідеями і вірою у всемогутність людського розуму.

Контрольні запитання:

1. Дайте характеристику соціально-історичних передумов філософії Нового часу.

2. Особливості та основні напрямки філософії Нового часу.

3. Поясніть значення понять «емпіризм» та «раціоналізм». Назвіть представників цих напрямків у філософії XVII ст.

4. У чому полягає відмінність філософії Нового часу від попередніх етапів її розвитку?

5. Як французькі просвітителі XVIII ст. розуміли природу людини і суспільства?

6. На основі роботи Ф. Бекона «Новий органон» розкрийте його метод і логіку дослідження законів природи.

7. Розкрийте сутність методу пізнання Р. Декарта.

8. Розкрийте вплив соціально-політичних концепцій Нового часу на розвиток наступної суспільно-політичної думки?

Література:

1. Гусєв В.Л. Західна філософія Нового часу. - К.: Либідь. - 1998. - 368 с.

2. Введение в философию, ч. І. - М.: Политиздат. - 1989. - С. 146-279.

3. Мир философии: Книга для чтения. В 2-х ч.- М.: Политиздат. - 1991.

4. Філософія: Навчальний посібник. /І.Ф. Надольний та ін. - К.: Вікар. - 1997.- С. 64-217, 166-185.