8. Розвиток української мови, її престиж і перспективи розвитку.

Державність української мови є ключовим чинником консолідації українського суспільства на всій території України, формування сучасної української політичної нації, символічним уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України. З огляду на це українська нація і держава мають забезпечувати відродження і захист української мови, якісну розбудову українського мовного простору.

Принципове значення для майбутнього української мови і української держави має національна мовна свідомість і мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігравати українська інтелектуальна еліта, насамперед вище керівництво держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації і держави. Вільне володіння державною мовою юридичний обов'язок кожного громадянина України.

Занепокоєння науковців і широкої громадськості викликає якість українського мовлення та масове поширення такого загрозливого для української мови явища як суржик, необґрунтоване вживання іншомовних слів, коли їм є цілком повноцінні відповідники в українській мові. Одне з першочергових завдань мовної політики — очистити мову від негативних нашарувань, вберегти її від засмічення та деградації. Особливого значення це набуває в тих сферах діяльності, які пов'язані з загрозою масового тиражування недоброякісних мовних зразків. Мовлення дикторів і журналістів теле- і радіостудій в ефірі, дублювання та титрування фільмів мають бути еталонними. Виконання нормативних вимог до якості мови стане обов'язковою умовою отримання дозволу на право займатися освітньою, медичною чи рекламною діяльністю, а систематичне їх порушення передумовою для позбавлення ліцензії.

Існують спроби культивувати в суспільстві уявлення про українську мову як ущербну й непрестижну. Насправді її пізнавальний, виражальний і комунікативний потенціал надзвичайно потужний. Український словник один з найбагатших у світі. Українська мова входить до третього десятка демографічно найпоширеніших мов світу і за цим параметром друга серед слов'янських. Значна частина її словника значно старша за майже півторатисячолітню історію її вживання в різних сферах громадського й культурного життя.

Домашнє завдання.

Записати й вивчити три висловлювання про мову.

Тема ІІ. Фонетика і графіка. Орфоепія. Звуки і букви. Алфавіт. Склад і наголос.

План

1. Фонетика – мовознавча наука і звукова будова мови. Звуки мови. Класифікація приголосних.

2. Особливості української графіки. Відповідність між буквами і звуками. Алфавіт (абетка, азбука).

3. Орфоепія – наука про правила нормативної літературної вимови.

4. Склад і наголос (відкритий і закритий, наголошений, ненаголошений). Перенос слів.

1. Фонетика (від гр. phonetikos - звуковий) – розділ мовознавства, у якому вивчається звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються в мовному потоці.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.

Голосних звуків шість: голосні [і], [и], [е], [у], [о], [а]

Голосні звуки можуть бути:

1. переднього і заднього ряду

2. низького, середнього і високого підняття

3. огублені і неогублені

4. ненаголошені і наголошені

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.

В українській мові 32 приголосних звука: приголосні [б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [ш], [с], [с' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]

Приголосні звуки можуть бути:

1. Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять: сонорні приголосні [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]

2. За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:

губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф]

язикові приголосні [д], [д' ], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р], [р' ], [л], [л' ], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж], [й]

глоткова приголосна [г]

Дзвінкі і глухі приголосні

При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.

дзвінкі приголосні [б], [д], [д' ], [ґ ], [ж], [з], [з' ], [г], [дж], [дз], [дз' ]

глухі приголосні [п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]

3. Тверді і м'які приголосні

За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:тверді приголосні [б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]

м’які приголосні [д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л' ], [н' ], [р ]

4. Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.

Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.свистячі приголосні [з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]

шиплячі приголосні [ж], [дж], [ч], [ш]

носові приголосні [м], [н], [н' ]

Окремо треба сказати про звук [ґ ], що третім виданням Українського правопису було повернуто в українську абетку.