Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків

Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків

Чергування звуків в українській мові має історичний характер. Воно відбиває дуже давні зміни в мові. Зокрема вчені одними з найдавніших і найпоширеніших чергувань голосних звуків вважають наступні:

[е] - [о]: брести – бродити, нести – носити, везти – возити;

[і] - [а]: лізти – лазити; сідати – садити;

[е] - [і]: гребти – вигрібати; зачепити – зачіпати;

[о] - [а]: допомогти – допомагати, котити – катати.

Увага! Зміна звука в корені не міняє сам корінь, такі слова все одно залишаються спільнокореневими, якщо корені несуть одне й те саме значення: нести і носити ( корінь: нес і нос)

[е] - [и] – нуль звука: беру – збирати – брати, терти – стрирати – тру.

До давніх чергувань також належать: [у] - [ов] ( кузня – коваль) та [и] - [ов] (рити – рови).

Якщо попередні чергування характерні для всіх слов’янських мов, то чергування [о] та [е] з нулем звука є суто східнослов’янським: сон – сну, хлопець – хлопця. [о] та [е] в таких випадках називаються випадними.

Власне українським є чергування [о] та [е] з [і]. Звуки [о], [е] у відкритому складі міняються на [і] у закритому.

Однак не у всіх словах відбувається таке чергування. [о] та [е] не змінються на [і] в наступних випадках:

Коли [о], [е] – випадні: червень – червня.

У звукосполученнях –оро-, -оло-, -ере-, -еле-, -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: шовк, шелест, берег, мороз.

У других частинах складних слів, таких як: -вод, -воз, -нос, -роб, -ход, якщо [о] наголошений: діловод, скороход, водовоз.

У суфіксах –очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -енк-, -тель- та префіксах роз-, без-, через, пере та ін.. Наприклад: кішечка, Павленко, ніченька, вчитель, берізонька, переліт, розбрат.

В іншомовних словах, крім тих, що запозичені давно: атом, шофер, але дроту – дріт, паперу - папір. Давно запозичені слова є для нас абсолютно звичними, тому ми автоматично використовуємо правила української мови до них. Пізніші запозичення ми можемо відчути, спробувавши застосувати до них чергування: «атім» замість «атом» ми не скажемо. Це стосується запозичень не лише з романо-германських мов, а й з російської, а також слів книжного походження: закон, словник, масовка, народ. Нема чергувань у прізвищах, як українських, так і іншомовних (Котляревський, Гулак-Артемовський, Петровський.

Ще один різновид чергування - [о],[е] після шиплячих та [й]. Загальні правила вживання [о] чи [е] після шиплячих такі:

Звук [е] вживаємо після шиплячих, якщо стоїть перед [е],[і],[и] (похідного від давнього «і»), та перед м’якою приголосною: пшениця, щебінь, ніженька.

Звук [о] маємо після шиплячих та «й» перед складами з [а],[о], [у] та [и] (похідного від давнього «ы»): ручок, жовтий, чого, йому.

Винятками з даного чергування є переважно аналогії. Наприклад, у іменниках: більшості, бо молодості; «на щоці», бо «щока».