V. Контрольні запитання.

1. Чому В. Стефаник назвав Г. Косинку «сином із Дівич-гори»?

2. Якою мірою життєвий досвід митця відобра­зився у його творах?

3. Що таке імпресіонізм як мистецька течія і стиль? Які основні риси новели як жанру епосу?

4. М. Рильський назвав новелу «Мати» однією з найглибших речей Г. Косинки. У чому ця гли­бина? Охарактеризуйте образ матері.

5. На основі аналізу творів Г. Косинки визнач­те риси індивідуального стилю цього письмен­ника.

6. Традиції яких українських письменників продовжив у своїй творчості Г.Косинка?

Література:

1. Гроно нездоланих співців: Літ. Портрети. – К., 1997.

2. Косинка Григорій. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку. – К., 1998.

Тема: Життєвий і творчий шлях романіста Павла Архиповича Загребельного. Роман П.Загребельного "Диво"

План

1. Біографічні відомості.

2. Аналіз творчості.

3. Аналіз роману "Диво".

4. Контрольні запитання.

ІІ. Біографічні відомості

25 серпня 1924 року – народився в придніпрянському селі Солошине Кобеляцького району на Полтавщині.

1941 рік - закінчив десятирічку, 23 червня був у Кишеньківському райвійськкоматі, у неповних 17 років майбутній письменник записався добровольцем на фронт, але його відправили у Друге київське артучилище.

Серпень 1941 року - його було поранено. Після шпиталю продовжив навчання у Харківському училищі протитанкової артилерії, а потім знову фронт, брянські ліси, кривава м'ясорубка війни.

Серпень 1942 року - від вибуху снаряда Павло тимчасово втратив зір. Контужений і сліпий, юнак потрапив у полон, а потім і в концтабір, де перебував два з половиною роки аж до 1945.

Вересень 1946 року став студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету.

1949 рік - починає друкуватися

1951 рік - закінчив університет. Спочатку вирішив спро­бувати себе в журналістській праці. Так опинився в обласній дніпропетровській газеті, потім у журналі "Вітчизна". 1957 рік - вийшла збірка оповідань П.Загребельного "Учитель", а через рік - "Новели морського узбережжя". Та найбільшу популярність молодому талановитому прозаїку принесли великі епічні полотна - романи "Дума про невмирущого" (1957), "Європа-45" (1959), "Європа-Захід" (1960), "Спека" (1960). Талановитий прозаїк написав сценарії до двох кінофільмів: "Ракети не повинні злетіти" (1965), "Перевірено - мін немає" (1966). Найвищим досягненням романіста став роман "Диво", виданий у 1968 році.

1961 - 1963 П.Загребельному доручили редагувати "Літературну газету" ("Літературну Україну").

1974 рік - створив сценарій "Лаври".

1982 - "Ярослав Мудрий".

1974 рік - за романи "Смерть у Києві" і "Первоміст" став лауреатом Державної премії імені Т.Шевченка.

1975 рік - вийшла друком "Євпраксія".

1980 - "Рок­солана".

За "Розгін" П.Загребельний отримав Державну премію СРСР.

1983 рік - роман "Я, Богдан".

1984 - "Південний комфорт

1993 рік - "Ангельська плоть", через рік - "Тисячолітній Миколай.

3 лютого 2009 року помер П.Загребельний.

ІІ. Аналіз творчості.

Павло Загребельний написав близько тридцяти романів, з них - цілий цикл про Русь: "Диво", "Первоміст", "Смерть у Києві", "Євпраксія". Крім епічних творів, переважно романного жанру, і кіносценаріїв, створив кілька п'єс, опубліку­вав чимало публіцистичних та літературно-критичних праць.

ІІІ. Роман «Диво»

Задум створити роман про Київську Русь виник спонтанно, коли П.Загребельний працював над романом "День для прийдешнього". Письменник задумав напи­сати кілька вставних розділів про старовинний Київ, почав нагромаджувати історичні матеріали й раптом осягнув, що назбиралося занадто багато цікавих фактів як для вставок, і тому можна починати окремий твір.

Роман "Диво" має цілий ряд особливостей. По-перше, його стрижнем є собор Софії Київської. Навколо цього храму і в самому храмі вирує життя, відбуваються головні події. Вертикалі Софії Київської підпорядковані всі сюжетні вузли, всі колізії. Горизонтальних площин у романі три: кожна з них триває в іншому часовому вимірі, кожна має дві сюжетні лінії. Для епохи XI століття письменник вибудовує сюжетну лінію Ярослава Мудрого, яка на певному етапі поступається і навіть витісняється на задній план лінією митця Сивоока, за версією письменника, архітектора Софії Київської. Друга часова площина охоплює вузький проміжок передвоєнного і воєнного часу, коли фашисти зайняли Київ. Тут теж прослідковуються дві сюжетні лінії: київського професора Отави й німецького професора до війни, а під час війни - офіцера-нищителя Шнурре. У першій сюжетній лінії П.Загребельному вдалося натякнути на довоєнні репресії, на причини тієї немилості, через яку видатний науковець Отава мав багато неприємностей і навіть не був евакуйований зі столиці. Німецький офіцер-професор поданий майже схематично. Третя часова площина триває в теперішній для часу написання проміжок й охоплює кінець 60-х - початок 70-х років. Головною її сюжетною лінією є лінія Бориса Отави, другорядною - лінія московської художниці Таї Зикової.

ІV. Контрольні запитання.

1. Що ви довідалися про дитинство княжича Ярослава з "Дива" Павла Загребельного?

2. Що ви можете сказати про "новгородський" період життя дорослого Ярослава? 3. Як Загребельний вирішує проблему вбивства княжичів Бориса і Гліба?

4. Як вирішується питання любові державного діяча?

5. Чи довідався князь про свою дочку від Шуйці - Ярославу?

6. Як ви вважаєте, хто об'єктивніше вивів Ярослава Мудрого - Іван Кочерга чи Павло Загребельний?

Література

1. Дончик В. І тричі праця // Вітчизна. - 1984. - № 8. - С. 147 - 154.

1. Дончик В. Покликання письменника - писати // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. — К., 1995. - Т. 4. - С. 481 - 483.

2. Дончик В. Пристрасна позиція, невтомний пошук: До 60-річчя з дня народження П. Загребельного // Українська мова і література в школі. - 1994. - № 8. - С. З - 11.

Тема. Р. Іваничук. «Мальви»

План