Тема: Драматург світового рівня - Микола Куліш. «Мина Мазайло», «97»

План

1. Біографічні відомості.

2. Аналіз п’єси «Мина Мазайло».

3. Аналіз п’єси «97»

4. Контрольні запитання.

І. Біографічні відомості

• 6 грудня 1892 р. - народився в с. Чаплинка на Херсонщині в селянській родині.

• 1909 р.- закінчив чотирикласну школу, вступив до 5-го класу приватної гімназії.

• 1914 р. - вступив до Новоросійського (Одеського) університету на історико-філологіч-ний факультет.

• Роки Першої світової війни - школа прапорщиків, фронт, поранення, служба у штабі.

• 1917 р. - перейшов у революційний табір, працював у полковому комітеті.

• Після громадянської війни М. Куліш працює на ниві освіти.

• 1924 р. - п'єса «97» (розпочав в Олешках, завершив в Одесі) має реальну основу - го­лод 20-х років в Україні.

• Переїзд до Харкова.

• Сатирична комедія «Отак загинув Гуска» (висміюється переродження деяких револю­ціонерів, намагання побудувати соціалізм «командним методом»).

• 1926 р. - комедія «Хулій Хурина» (висвітлює негативізм чиношанування, хабарниц­тва, бюрократії).

• 1926 р. - комедія «Зона» (перероблено під назвою «Закут» у 1929 р.): показана мораль­на деградація комуніста, автор передбачив загибель свою і своїх однодумців.

• Січень 1927 р. - був обраний президентом ВДПЛІТЕ.

• 1927 р. - поява комедії «Народний Малахій».

• 1929 р. - комедія «Мина Мазайло» (проблема: «міщанство і українізація»).

• Драма «Патетична соната» (про болісний пошук Україною своєї долі на роздоріжжях історії).

• 1932 р. - «Вічний бунт».

• 1933 р. - драми «Прощай, село», «Маклена Граса».

• Між 27 жовтня і 4 листопада 1937 р. - розстріляно в Карелії.

ІІ. Аналіз п’єси «Мина Мазайло»

(1929 р. - видана окремою книжкою)

Жанр: Куліш визначив п'єсу як сатиричну комедію, але у творі має місце трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому - трагікомедія. Тема (проблема): «міщанство і українізація».

Основні персонажі: Мина Мазайло, Мокій, дядько Тарас, Мотрона Розторгуєва (тьотя Мотя), Рина, Уля Розсоха та ін.

Конфлікт політичний. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас та ін

Особливості сюжету

В основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив поміняти с прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходять на рівень національної проблеми.

Ідея

Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища наприкінці 20-х років XX ст., висміює носіїв великодержавного шовінізму. Особливості п'єси «Мина Мазайло»:

- драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ;

- немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить й більше з наукової точки зору);

- у творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації);

- фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.

ІІІ. Аналіз п’єси «97»

Почав свою працю над драмою "97" Куліш у листопаді 1923 року, не призна­ючись нікому, що саме пише. Через "марну трату гасу" навіть виник конфлікт з дружиною, про що вже було сказано в біографії письменника. Текст написаного твору автор надіслав з Одеси до Харкова в липні 1924. Цей твір прочитали на засіданні "Гарту" дуже уважно. Під час читання ніхто й словом не порушив тиші. Усі зійшлися на думці, що це видатна річ, а тому треба допомогти Миколі Кулішу п видрукувати, а також рекомендувати поставити на сцені.

Твір мав дві редакції. Куліш вважав, що взагалі нема нічого важчого, як переробляти написане, тому редагування ставало для нього каторгою. Другий варіант драматург переробив на 70 відсотків. Відбулася зміна кількості дійових осіб і певних елементів сюжету. На вимогу режисерів і критиків М.Куліш залишив живим Серьогу Смика, підкреслив його повернення в село з хлібом. Твір, до речі, переробляли й без Куліша. Гнат Юра змінив фінал у творі саме так, як зараз ми його маємо у друкованому варіанті: з'являється Сергій Смик і продармієць з рушни­цею, вони наказують куркулів за бунт, арештують їх, щоб розстріляти, і рятують від смерті Копистку та Василька.

У листопаді 1924 року драма "97" вже йшла на сцені театру імені Франка й викликала нечуваннй резонанс. За один тільки сезон у Харкові її поставили біль­ше п'ятдесяти разів, чого не спостерігалося стосовно жодного драматичного тво­ру. У 1925 році її було видано небаченим на той час тиражем - 10 і 7 тисяч.

ІV. Контрольні запитання.

1. Яку організацію очолював М.Куліш в харківський період свого життя?

2. Яке ваше перше враження від Рини? Чи подобається вам її ім'я? Чому? Утворіть пестливе. Від якого повного імені походить ім'я Рина? Чи можна вважати високоінтелектуальними батьків, які при виборі імені для дочки ( а це не прізви­ще, яке передається у спадок від попередніх поколінь) зупинилися саме на такому?

3. Якою постає Мазайлиха з перших сторінок трагікомедії?

4. Для чого М.Куліш вводить у драму епізод з телеграмою? Чи дає цей епізод хоч схематичне уявлення про тьотю Мотю?

5. Проаналізуйте образ і вчинки Орини. Чому їй можна співчувати, можна її жаліти, але виправдати тяжко?

6. Про що свідчить той факт, що громада не відторгнула Орину й Ларивона, які мали безпосереднє відношення до конфіскації церковного майна, а готова була й з ними ділитися ложкою вареного ячменю, але після того, як ці люди висповідаються?

Література

1. Грушевський М. Біля джерел національного культурного відродження України: Етнопсихологічні та соціально-традиційні підоснови Кулішсвої творчості // На­родна творчість та етнографія. - 1997. - № 4. - С. 8 - 28.

2. Жила С. Вивчення комедії Миколи Куліша "Мина Мазайло" у школі // Дивослово. -1998. -№ 1. -С. 21 - 26.

3. Застеба М. Про М.Куліша і п'єсу «97» // Українська мова і література в школі. -

1993. - №7. - С.24 - 26.

Тема: Юрій Яновський: життя як спалах, творчість як наснага. «Вершники»

План

1. Біографічні відомості.

2. Огляд творчості.

3. Контрольні запитання.

І. Біографічні відомості

• 27 серпня 1902 р. - народився в с. Майєровому на Єлисаветградщині в заможній селянській родині.

• 3 б-ти років навчання в Нечаївській парафіяльній школі.

• 3 1911 р. навчання в Єлисаветградському реальному училищі.

• 3 10 років починає писати поезії російською мовою.

• 1 травня 1922 р. - вперше надруковано вірш російською мовою «Море» у газеті летарська правда» (псевдонім автора – Георгій Ней).

• 1922 р. - вступ до Київського політехнічного інституту на електромеханічний факуль­тет; відвідує літературний гурток.

• Лютий 1924 р. - у газеті «Більшовик» надруковано вірш українською мовою «Дзвін»,

• 1925 р. - вихід першої збірки оповідань «Мамутові бивні»; Яновський - головний ре­дактор Одеської кінофабрики.

• 1926 - 1929 рр. - робота над романом «Чотири шаблі».

• 1927 р. - повість «Байгород», збірка оповідань «Кров землі».

• 1928 р. - видано роман «Майстер корабля».

• 1928 р. - вихід єдиної поетичної збірки «Прекрасна Ут».

• 1930 р. - цикл нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря».

• 1935 р. - завершив роботу над романом у новелах «Вершники».

• 1937 р. - п'єса «Дума про Британку».

• 1940 р. - збірка оповідань «Короткі історії».

• 1942 р. - драма «Син династії».

• 1944 р. - збірка «Земля батьків».

• 1947 р. ^— роман «Жива вода» (після обговорення на пленумі Спілки письменників Ук­раїни заборонили).

• 1948 р. - збірка «Київські оповідання». .

• 1954 р. - «Нова книга».

• 1954 р. - п'єса «Дочка прокурора».

• 25 лютого 1954 р. - помер, похований на Байковому кладовищі.

ІІ. Огляд творчості

Жанр: роман у новелах.

Новели: «Подвійне коло», «Шаланда в морі», «Лист у вічність», «Дитинство», «Чубен-ко - командир полку», «Батальйон Шведа» та ін., які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. -

Особливості роману:

- роман скомпонований із самостійних розділів - восьми новел;

- відсутність хронологічної послідовності у розгортанні подій;

- використання кінематографічного прийому «напливу», поетичних рефренів, ліричних відступів;

- має ознаки героїчної пісні, думи, новели («Вершники» - новаторське продовження традицій народних дум);

- виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах;

- поєднання новел головною авторською настановою: показати через внутрішній світ ге­роїв історичну необхідність перетворення земної світобудови;

- головний мотив - розпад людського роду, що почався з революцією;

- викриття більшовицької ідеології, яка пропагує класову боротьбу;

- відтворені ситуації драматизму (братовбивча війна, порушення батькового принципу «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду») тощо.

Особливості новели «Подвійне коло»:

- новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події відбува­ються протягом одного дня в степу під Компаніївкою);

- фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять рідні брати (Оверко Половець - петлюрівець, Андрій - денікінець, Опанас, Сашко - махновці, Іван - більшовик) - різні ідеології;

- умовна присутність батьків (на 1-му плані - битви братів, на задньому - те, що про це думають батьки); '

- велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів);

- автор не зосереджує уваги на ході баталій: Яновського цікавить результат битви і сло­весна дуель між братами тощо.

ІІІ. Контрольні запитання.

1. Що вас найбільше схвилювало при вивченні біографії Ю.Яновського.

2. Як тоталітарна система нищила талант письменника?

3. Як побудовано роман «Вершники»?

4. У чому традиційність, а в чому новаторство роману «Вершники»?

5. Охарактеризувати мову роману.

Література

1. Наєнко М. Юрій Яновський // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4-х т. - Т.2. - К„ 1994. - С. 395 - 401.

2. Панченко В. "І думав я не тільки те, що написав у книжках" // Дивослово. -

1994. - № 4.

3. Плачинда С. Юрій Яновський. - К., 1986.

Тема: Великий сміхотворець Остап Вишня. «Моя автобіографія». Цикл "Мисливські усмішки" Остапа Вишні та його особливості. «Думи мої». «Зенітка»

План