Зміст

Вступ…………………………………………………….…………..2

Метод навчальних проектів, Бойко Т. І.,

учитель хімії Миколаївської гімназії №41………….…………….6

«Реалізація компетентнісного підходу

в навчанні хімії», Руденко О. В.,

учитель хімії ЗОШ №33……………………………….…………..13

Урок 1. «Сульфатна кислота. Фізичні і хімічні властивості»,

Руденко О. В., учитель хімії ЗОШ №33……………….………...17

Компетентнісний підхід при викладанні хімії /особливості

практичних питань конкретного змісту/ рекомендації,

Павленко В.В, учитель хімії ЗОШ №28, Рибіна С.Ф.,

учитель хімії Миколаївської гімназії №2……………….………..23

Аналіз завдань ЗНО з хімії та методичні рекомендації

до підготовки ЗНО, Степанова В. Ф., учитель хімії, ММК …....29

Урок 2. «Узагальнення знань про воду.

Розв’язування розрахункових задач»,

Степанова В. Ф., учитель хімії, ММК ………………….………...33

Урок 3. «Узагальнення й систематизація

знань з теми «Початкові хімічні поняття»,

Арзуманова І. Ю., учитель хімії ММК ……………….……….....37

Література ……………………………………………….………....41

Додаток. Психофізіологічні особливості процесу навчання: бібліографічний список літератури…………………...42

Сучасні підходи до розуміння сутності процесу навчання

Шкільна практика містить арсенал методів і засобів, необхідних для формування знань, умінь і навичок, а також раціональної організації навчальної праці школярів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Водночас одне з найактуальніших завдань навчання – формування вміння вчитися – ще далеке від розв’язання, хоч в експериментальному аспекті є чимало цікавих і плідних підходів. У самій школі йде активний пошук нових форм навчання.

Психологічні й дидактичні дослідження, узагальнення досвіду вчителів засвідчують, що формування вміння навчатися залежить від значної кількості факторів. Так, оцінюючи рівень самостійності школяра, учитель, констатує вміння дитини самостійно розв’язати задачу, відповісти на запитання, опрацювати матеріал за підручником. Проте лише частина вчителів знає, чи може учень самостійно проаналізувати свій шлях до вирішення завдання, усвідомити труднощі пошуку відповіді, сформулювати нові запитання. Слід зауважити, що не тільки вчителі, а й учні схильні оцінювати свою навчальну працю здебільшого за результатами. Підвищення результативності цієї праці багато в чому залежить від аналізу, оцінювання самого процесу пізнавальної діяльності. Аналіз уроків та окремих методичних прийомів, які використовують педагоги в своїй роботі, засвідчує, що на успішність роботи вчителя і класу впливають не лише місце й роль того або іншого методичного прийому, а й психологічні умови засвоєння матеріалу. Однією з найбільш поширених причин є недостатнє знання вчителем класу загалом і кожного учня, необізнаність педагога з тим, як навчається той чи інший учень, що і чому може його зацікавити або видатися важким, непосильним.

Звичайно, не кожний учень може самостійно виховати в себе вміння ефективно засвоювати знання. Однією з передумов уміння вчитися є вироблення в дітей ефективних способів навчальної роботи. Спосіб навчальної роботи є результатом взаємодії педагогічних факторів шкільного навчання й особистого життєвого досвіду дитини.

Добре відомо, що знання, відірвані від власного досвіду школяра, засвоюються формально, без активної внутрішньої переробки навчального матеріалу. Саме тому потрібні не лише корекція навчальної діяльності школяра, а й створення умов для правильного осмислення й узагальнення ним власного досвіду.

Нове в педагогіці може з’явитися лише від нових знань. Якщо немає нових відкриттів, то немає і підґрунтя для створення більш досконалих теорій та технологій.

Останнє десятиліття розвитку світової науки позначилося сенсаційними відкриттями нових закономірностей роботи головного мозку. Саме ці дослідження стають підґрунтям для розробки більш досконалих педагогічних теорій і технологій. Знати їх сучасному педагогові необхідно.

Мозок є органом учіння. Про нього ми поки знаємо мало.

Сьогодні людина використовує менше 1% з багатьох мільйонів клітин свого мозку. Приблизно таким самим показником оцінюється і коефіцієнт його корисної дії. Отже, перспективи прогресу у навчанні пов’язані насамперед з пошуками способів активізації і використання більшого відсотка клітин мозку.

Ми знаємо, що мозок складається з лівої і правої півкуль. Кожна з півкуль виконує свою функцію, спрощено можна сказати, що вони відповідають за різне бачення світу. Ліва – це світ логіки, раціональності та вміння аналізувати. Права півкуля відповідає за кольори, форми, ритми, це світ емоцій, інтуїції.

Дослідження постійно підтверджують, що загальна інтелектуальна здатність вища в осіб, які користуються обома півкулями. Це також потрібно враховувати у навчанні. Саме на пропорційному навантаженні обох півкуль – академічної та емоційної – сьогодні розробляються новітні технології керування роботою мозку.

Мислення і пам’ять – головна зброя того, хто навчається. Надзвичайно потужна і дієва. Нею треба навчитися користуватися.

Мислення полягає у пізнанні суті речей і явищ, закономірних зв’язків і відносин між ними. Це процес відображення внутрішнього і зовнішнього світу у свідомості. Мислення проявляється під час вирішення завдань, проблем, що постійно постають перед людиною. Результат мислення – нові знання.

Матеріальною формою функціонування мислення є мова. Мислення і мова – єдині. Тому про мислення людини може багато сказати те, як вона висловлює свої думки. Хто чітко мислить, той чітко висловлюється.

Активні методи навчання покращують розуміння, активізують емоції і почуття, завдяки чому полегшують запам’ятовування матеріалу. Як влучно сказав Конфуцій: „Чую і забуваю. Бачу і пам’ятаю. Роблю і розумію”.

Із шкільного курсу біології ми знаємо, що люди народжуються із задатками до певних видів діяльності. Математичні, лінгвістичні, музичні та всі інші задатки успадковуються. Далі вони розвиваються залежно від того, в яких умовах живе людина. Вроджені задатки створюють основу для розвитку здібностей.

Для нас важливо зрозуміти, що у кожної людини є всі необхідні задатки для розвитку всіх її здібностей, але у кожного з нас вони розвинені на різному рівні.

Сьогодні психологи інтелектуальні здібності пов’язують з інтелектом, тобто загальною розумовою здатністю людини. Кожен з нас володіє багатьма різновидами інтелекту, наявними у різних співвідношеннях (лінгвістичний, логічний, музичний, природничий, кінестетичний, емоційний, між особистісний, внутрішньо особистісний).

Лише два з наших багатьох інтелектів високо цінуються в традиційній системі навчання. Перший – це лінгвістичний інтелект, тобто наша здатність читати, писати і спілкуватись за допомогою усної мови. Другий - логічний або математичний інтелект – наша здатність логічно міркувати і виконувати обчислення. Інші інтелекти недооцінюються і не розвиваються.

Метою навчального закладу має бути розвиток усіх типів інтелекту та допомога учням у пізнанні власного типу інтелекту. Особи, яким у цьому допомагають кваліфіковані педагоги, які розвиваються у компетентних фахівців, згодом краще виконують свою роботу, більш схильні до конструктивного суспільного життя.

Методист НМЦ Л.І.Мазуркевич

Бойко Т.І.,

Старший вчитель

Миколаївської гімназії № 41

Метод навчальних проектів

З кожним роком українська освіта стає більш відкритою. Усе більше розширюються прямі зв’язки між українськими та закордонними освітніми школами, усе частіше впроваджуються в Україні інноваційні методи, нові освітні проекти, навчальні курси й навіть освітні програми, засновані на передовому досвіді західної, американської освіти, які підтримуються міжнародними організаціями, транснаціональними корпораціями чи університетами. Завдяки цьому українська освіта швидко збагачується новим досвідом, підходами, освітніми технологіями та методами, які підвищують «конвертованість» у світі українських дипломів і атестатів, інваріантність. Як результат - поліпшується якість навчання в наших школах, знання нашої молоді стають конкурентоспроможними.

Одним із таких методів, що суттєво збагачує навчальний процес нашої сучасної школи, є метод навчальних проектів, використання якого змінює традиційний репродуктивний підхід на самостійну активну навчальну діяльність учнів. Учитель здійснює лише «підтримку» цієї діяльності тобто забезпечує матеріалами й опосередковано керує нею, пропонує учням вирішити певні проблеми. Така модель навчання має назву «навчання у центрі якого знаходиться учень». В основу такого навчального процесу покладено співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв’язання проблем, формування здібностей виділяти головне, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, брати на себе відповідальність, критично міркувати, досягти значних результатів. В українській педагогіці такий підхід пов'язаний з використанням проблемного та проектного методів навчання, у яких навчальну діяльність учнів спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства. Результатом навчання стає вже не засвоєння знань, умінь і навичок, а формування основних компетентностей, які забезпечують успіх практичної діяльності .

Важливою рисою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня.

Слово «проект» у європейських мовах запозичене з латини й означає «викинутий уперед», «той що висувається», «той що кидається в очі». Потім це слово почали розуміти як ідею, за якою суб’єкт може й має право розпоряджатися власними думками. Сьогодні цей термін часто застосовується в менеджменті й означає в широкому розумінні будь-яку діяльність, спрямовану на визначення комплексу окремих кроків

Робота за методом проектів передбачає постановку певної проблеми й наступне її розкриття, розв’язання, з обов’язковою наявністю ідеї та гіпотези розв’язування проблеми, чітким плануванням дій, розподілом (якщо розглядається групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, регулярного обговорення проміжних кроків та результатів. Метод проектів є ефективним у тому випадку, коли в навчальному процесі поставлено певне дослідне, творче завдання, для розв’язування якого потрібні інтегровані знання з різних галузей, а також застосування дослідних методик

Типологія проектів :

1. За домінантною діяльністю :

• дослідні;

• інформаційні;

• творчі;

• ігрові;

• практичні;

• ознайомчо-орієнтовні;

2. За предметно-змістовими напрямками:

• міжпредметні;

• монопроекти (у рамках однієї предметної галузі);

3. За кількістю учасників і характером контактів у проекті :

• індивідуальні;

• групові;

• колективні;

• шкільні;

• українські;

• міжнародні;

4. За терміном виконання проекту:

• короткострокові;

• довгострокові.

Незважаючи на різну тематику проектів, можна виділити такі основні етапи і зміст проектної роботи :

1. Пошуковий: визначення теми проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, постановка мети, обговорення методів дослідження.

2. Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування роботи.

3. Практичний: виконання запланованих кроків.

4. Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення презентації, «захист» проекту.

5. Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту.

Вашій увазі пропонуються варіанти короткострокових проектів, які застосовуються на уроках органічної хімії в 9 та 11 класах.