1. Вміти давати відповіді на питання:

1. До історії яких країн належить діяльність: Ю. Пілсудського, К. Георгієва, М. Хорті. Т. Масарика.

2. З нападу на яку країни почалась Друга світова війна.

3. Назвіть багатонаціональні країни.

4. Назвіть країни, що виникли після Першої світової війни.

5. Яку подію ми називаемо «Мюнхенською змовою», чому.

6. Назвіть країни, що в міжвоенний час були демократичними республіками.

7. До складу яких країн входили українські землі в 20 – на початку 30-х років.

8. В якій країні недовгий час існувала радянська республіка.

9. Назвіть найкраще економічно розвинену країну.

10. Яка країна перестала існувати напередодні Другої світової війни.

11. Які країни добровільно увійшли до фашистського блоку.

12. Які країни входили до блоку Мала Антанта.

2. Вміти аналізувати: Порівняти становище українських земель в складі Польщі, Чехословаччини та Румунії.

3. Підготувати доповіді:

1. Особливості соціально-політичного та економічного розвитку країн ЦСЄ (Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія)

Література:

Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007

Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002

Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002

Тема: сша, Велика Британія та Франція в період економічної кризи. План:

1. США в період економічної кризи.

2. Велика Британія в період економічної кризи.

3. Франція в період економічної кризи.

1. Період економічної стабільності змінився 1929 р. кризою. В основі кризи — закони ринкової економі­ки, яка розвивається циклічно.

29 жовтня 1929 р. курс цінних паперів на Нью-Йоркській біржі стрім­ко пішов униз. Вже з літа 1929 р. у США почалось падіння промислового виробниц­тва. Порівняно з 1929 р. загальний обсяг продукції становив: 1930 р. — 80,7%, 1931 р. — 68,1%, а 1932 р. - 53,8%. 1929-1933 рр. сталося біля 130 тис. комерційних банкрутств, припинило існування 5760 банків. Національний дохід впав з 86,8 млрд. доларів у 1929 р. до 40,3 млрд. у 1933 р. Армія безробітних 1933 р. склала 12 830 тис. Прибутки фермерів скороти­лися на 58%.

Президент Гувер (1928-1932 рр.) скликав конференції ділових людей і профспілок для соціального перемир'я, закликав поширювати приватну доброчинність, було запроваджено високі митні бар'єри, прийнято федеральну програму будівельних робіт. Феде­ральне фермерське управління почало скуповувати надлишки продукції сільського господарства.

Президент Рузвельт обійняв посаду 4 березня 1933 р. На кінець 1932 — початок 1933 рр. припав пік кризи.

10 березня відновили роботу ті банки, що спроможні були здійснювати банківські операції. Глава виконавчої влади отримав широкі повноваження з контролю над міжнарод­ними фінансовими угодами. 10 березня Рузвельт своїм роз­порядженням встановив повний державний контроль за золотом. Вводився державний контроль за цін­ними паперами. Феде­ральну резервну систему Ф. Рузвельт реорганізував у На­ціональний банк. Через два тижні скасування "сухого закону".

Він створював систему державного регулювання промисловості. Асоціаціям підприємців було запропоновано виробити "кодекси чесної конкуренції". В кодексах визна­чалися умови та обсяг виробництва, а також мінімальний рівень цін. Закон передбачав мінімальну зарплату і макси­мальну тривалість робочого тижня. Він проголосив право робітників на створення профспілок і укладення колектив­них договорів. Уряд витратив на допомогу безробітним понад 4 млрд. доларів.

З квітня 1933 р. створюється система лісових таборів для безробіт­ної молоді.

За законом про регулювання сільського господарства держава розпочала виплату фермерам премій за скорочення виробництва: безжалісно заорювалися посіви бавовника, забивалася худоба. Восени 1933 р. закупили у фермерів і знищила понад 6 млн. свиней. У регіонах молочного тваринництва запро­ваджувалися так звані "молочні кодекси", в яких визнача­лися умови виробництва молока і його ціна.

Закон про соціальне забезпечення, прийнятий 14 серп­ня 1935 р., передбачав створення державної системи на­дання допомоги вдовам, сиротам, інвалідам, страхування безробітних та їхнього пенсійного забезпечення. Було реформовано систему оподаткування — підвищено ставки податків на надприбутки, спадщини та дарування. "Значно розширено систему суспільних робіт.

2. Світова економічна криза "досягла" Великої Британії в першому кварталі 1930 р. Найбільш критичний момент настав навесні 1932 р., коли виробництво впало на 23% від рівня 1929 р. Збитки від кризи були трохи менші, ніж у США та Німеччині. Це пояснюється тим, що англійська промисловість розвивалася уповільненими темпами і тільки на початок 1925 р. було досяг­нуто довоєнного рівня. Усі галузі економіки були охоплені глибокою кризою, особливо постраждали: металургія, вугільна промисловість, суднобудівництво. Виплавлення чавуну і сталі скоротилося майже удвічі, продук­ція суднобудівництва зменшилась майже у 12 разів.

Дрібні фермери та орендарі розорювалися, бо сільсько­господарська продукція впала в ціні у середньому на трети­ну. 1931 р. витрати Великої Британії перевищили прибутки на 12О млн. фунтов стерлінгів. 1932 р. кожний четвертий робітник залишився без роботи, з них майже половина металургів, більше третини шахтарів.

Криза загострила соціальну напруже­ність. Колоніальні війни, що потребували грошей.

1931 р. Макдональд сформував "національ­ний уряд" з лейбористів, консерваторів і лібералів. Головною метою "національного уряду" були пошуки шляхів виходу з кризи. На 10% було скорочено допомогу з безробіття, зменшено платню державним службовцям. Уряд Макдональда різко зменшив інші ви­плати англійським громадянам, щоб скоротити дефіцит державного бюджету. Скасування у 1931 р. золотого стандарту фунта стерлінгів. Курс фунта почав падати і за півроку стабілізувався на рівні 2/3 колишнього паритету. У 1931-1932 рр. парламент прийняв низку законів про впровад­ження мита в розмірі не менше ніж 10% вартості на всі види товарів, що завозилися до країни. Внутрішній ринок країни було захищено від іноземної конкуренції. Вжиті заходи дали змогу 1934 р. вийти з важкої економіч­ної кризи.

До початку Другої світової війни економіка досягла докризового рівня. В основі швидкого піднесення кінця 30-х років було збільшення капітало­вкладень у промисловість, державне регулювання, розширення військового виробництва, збільшення військових витрат.

3. Період економічної стабільності змінився наприкінці 1930 р. кризою, що настала пізніше, ніж в інших країнах. Це пояснюється відновленням зруйнованих районів, отри­манням німецьких репарацій, будівництвом військових укріплень ("лінії Мажіно"). Спад промислового виробниц­тва і зовнішньої торгівлі був не таким глибоким, як у США, але тривалішим. 1932 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 44% 1930 р. 1935 р. - 46%. Імпорт і експорт скоротилися на 65%. Половина робітників потерпала від повного або часткового безробіття. Ціни на сільгосппродукти змен­шились удвічі. Утворилися "ножиці" цін. Сільськогоспо­дарське виробництво стало збитковим. Розорення загрожувало передусім дрібним фермерам.

Економічна криза відбилася на політичній стабільності суспільства. За 1932-1934 рр. при владі побувало 5 урядів. Більшість представників великого капіталу вбачали вихід з кризи в сильній владі та державному регулюванні економіки. Фашистські організації, що діяли у Франції, закликали до абсолютної централізації влади та економіки й запровадження диктаторських засобів управління. 1934 р., користуючись підтримкою уряду Деладьє, французькі фашисти зробили спробу державного перевороту.

14 липня 1935 р. було проведено спільну демонстрацію соціалістів, комуніс­тів і радикалів її очолили Леон Блюм, Моріс Торез і Едуар Даладьє. 1936 р. ці партії розробили спільну програ­му й, одержавши на виборах 330 з 612 місць у Палаті депутатів парламенту, дістали право формувати уряд Фран­ції — уряд Народного фронту.

Влітку 1936 р. французький парламент прийняв 133 закони: заборонено фашистські ліги, прийнято зако­ни про 40-годинний робочий тиждень, про щорічну дво­тижневу оплачувану відпустку, збільшено пенсії й до­помогу безробітним, підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлено контроль над Французьким банком і залізницями.

Тим часом економічне становище країни погіршувало­ся, що серйозно загост­рило суперечності всередині Народного фронту, спричи­нило масову зневіру. У червні 1937 р. Л. Блюм пішов у відставку, а наступного року Народний фронт припинив своє існу­вання.

Діяльність Народного фронту передусім була спрямо­вана проти фашизму і загрози його приходу до влади. Ці завдання були виконані, хоча фашизм не було викорінено.

Закріплення вивченого матеріалу.