- •Тема: Міжнародні конфлікти на початку хх ст. Причини та привід Першої світової війни. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Воєнні кампанії та основні битви 1914—1918 рр. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Завершення війни та втрати від неї. План.
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Паризька мирна конференція. Вашингтонські договори 1921—1922 рр. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Формування тоталітарних режимів: фашизм, нацизм, комунізм. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Ознаки тоталітарного суспільства.
- •Тема: Революції 1917 р. В Росії. Прихід до влади більшовиків. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Революції в Німеччині та Угорщині 1918 р. Встановлення фашистської диктатури в Італії. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Революція в Туреччині. М. Кемаль. Національні рухи в Китаї, Індії і Африці. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Доба «процвітання» в сша. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х роках. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Створення корпоративної системи в Італії. Німеччина в період Веймарської республіки. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Утворення срср. Неп. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 20-х роках. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Підготувати доповіді:
- •Тема: сша, Велика Британія та Франція в період економічної кризи. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині. Іспанія в 30-х роках. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 30-х роках. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Соціалістичне будівництво в срср. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Країни Азії та Латинської Америки в 20 – 30-х роках. План:
- •Вміти давати відповіді на питання:
- •Тема: Культура країн світу у 1900 – 1939 роках. План:
- •Освіта, наука і техніка.
- •Розвиток літератури 20-30-х років.
- •Мистецтво 20-30-х років.
- •1. Вміти давати відповіді на питання:
-
Вміти давати відповіді на питання:
1. Назвіть вияви кризових процесів у США. Які були наслідки кризи?
2. Визначте головні напрямки "нового курсу" Ф. Рузвельта.Які закони було прийнято:
у галузі промисловості?
у фінансовій сфері?
у сільському господарстві?
у соціальній сфері? Що саме було зроблено?
3. Назвіть особливості економічної кризи 1929-1933 рр. у Великій Британії.
4. Чому фашизм не набув поширення у Великій Британії?
5. Які заходи були здійснені англійським урядом для подолання кризи.
6. Як економічна криза у Франції відбилася на:
промисловому виробництві?
сільському господарстві?
політичній стабільності?
-
Поясніть причини приходу до влади Народного фронту.
-
Чим було викликано розпад Народного фронту?
-
Вміти аналізувати: Причини світової економічної кризи.
Особливості економічної кризи у США, Великій Британії та Франції.
-
Підготувати доповіді: Політичний портрет Ф. Рузвельта.
Література:
Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007
Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002
Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002
Тема: Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині. Іспанія в 30-х роках. План:
-
Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині.
-
Громадянська війна в Іспанії та її наслідки.
1. Криза 1929-1933 рр. у Німеччині мала особливо гострий характер і спричинила глибокі соціально-політичні потрясіння. Промислове виробництво скоротилося на 40%, кількість безробітних - 4,5 млн. чоловік, реальна заробітна плата впала на 25-40%,. Обіг роздрібної торгівлі скоротився на одну третину. Протягом 1928-1932 рр. було продано 500 тис. га земель селян.
Економічна криза розхитала політичні структури Веймарської республіки. Загострилися соціальні суперечності, поширювалися антиреспубліканські настрої. З цього негайно скористався Гітлер, закликавши до рішучих дій.
1932 р. президентом було обрано Гінденбурга.
В листопаді 1932 р. відбулися вибори до рейхстагу. КПН дістала 6 млн. голосів, СДПН — 7,2 млн., НСДАП — 11,7 млн. ЗО січня 1933 р. Гінденбург призначив Гітлера рейхсканцлером.
За перші чотири місяці гітлерівського панування було кинуто до в'язниць 60-70 тис. людей. 9 березня нацисти оголосили недійсними мандати КПН у рейхстазі і заарештували депутатів-комуністів. КПН було офіційно заборонено. 2 травня 1933 р. вони заборонили вільні профспілки і конфіскували їхнє майно. Трохи пізніше було розігнано всі інші профспілки. Натомість було створено "Німецький трудовий фронт", підпорядкований націонал-соціалістській партії. 22 липня гітлерівці, звинувативши СДПН "у зрадницьких діях проти Німеччини та її законного уряду", оголосили про розпуск партії. Після заборони всіх інших політичних партій було видано закон, що забороняв у Німеччині існування будь-яких політичних партій, окрім націонал-соціалістської.
Веймарську конституцію було ліквідовано, Гітлеру надано необмежені повноваження. Законом від 1 серпня 1934 р. (після смерті президента Гінденбурга) Гітлеру було присвоєно довічні звання "фюрер" та "рейхсканцлер".
Було створено Генеральну раду німецького господарства, до якої ввійшло 18 найбільших монополій та банків. На економіку всієї країни поширювалася система «фюрерства».
На початку 1934 р. закон "Про національну працю", що надавав роботодавцям необмежену владу над робітниками (підприємець мав змогу встановлювати на свій розсуд тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, запроваджувалась загальна трудова повинність). Значну частину безробітних було направлено на примусові роботи — будівництво стратегічних шляхів, військових укріплень, а також до трудових таборів. Головна увага приділялася прискоренню розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшилися з 620 млн. рейхсмарок у 1933 р. до 15,5 млрд. у 1938 р. У перші три роки нацистської диктатури стало до ладу більше 300 військових заводів. У другій половині 30-х років економіку Німеччини було кардинально змінено. При збереженні приватної власності було істотно обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці було замінено державним регламентуванням. Комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи 1935 р.
Встановлення гітлерівського режиму супроводжувало: нещадне придушення політичних супротивників і будь-якого інакомислення, жорстка централізація держави, концентрація влади, повна ліквідація прав і свобод громадян, створення в країні атмосфери примусової однодумності, шовінізму й загальної підозри. Антисемітизм. 1933 р. сформовано міністерство пропаганди, очолюване Й. Геббельсом. Народна освіта, преса, радіо, бібліотеки, музеї, театри, кіно — всі засоби духовної культури міністерство взяло під свій контроль і поставило на службу політиці нацистів.
Контроль над масовою свідомістю здійснювався й через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями й політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт складався з 23 млн. чоловік, молодіжна організація "Гітлер-Югенд" - 8 млн.
Зовнішня політика "третього рейху" спрямована на розв'язування великомасштабної війни: оголошення загальної воєнної повинності, створення нової армії, вступ до демілітаризованої зони (1936 р.), вихід з Ліги Націй (1933 р.), приєднання Австрії (березень 1038 р.), розчленування Чехословаччини (осінь 1938 р.), створення антикомінтернівського пакту (1937 р.), відкрита підготовка до війни.
2. На виборах 16 лютого 1936 р. Народний фронт дістав перемогу. Його очолив Мануель Асанья. Уряд визначив свою політику як політику "миру і загальної згоди": було визволено політв'язнів, підвищилася зарплата робітникам, проведення аграрної реформи.
Заколот почався 17 липня пополудні у Марокко.
18 липня у Мадриді розпочався загальний страйк, комісія представників Народного фронту зажадала озброїти народ. Вагання республіканських лідерів призвели до того, що змовники захопили 23 міста. У Барселоні та Мадриді заколот було швидко придушено. Наприкінці серпня демократичні сили врятували країну від першого фашистського натиску. На допомогу реакції прийшли Гітлер і Муссоліні, що послали до Іспанії війська. Гітлер потребував стратегічної бази (Піренейський півострів), щоб опинитися в тилу Франції, поставити під контроль шляхи до Африки і на Схід. Західні країни проголосили політику "невтручання". З Радянського Союзу республіканському урядові було надано 1000 літаків, 900 танків, 300 бронемашин, 1550 одиниць артилерії. Після падіння Каталонії (лютий 1939 р.) уряди Великої Британії та Франції оголосили про розрив дипломатичних відносин з республіканцями та про визнання фашистського уряду Франко (27 лютого). Опір республіки було зломлено 6 березня 1939 р. після державного перевороту. 28 березня 1939 р. фашистські війська увійшли до Мадрида.
Після поразки республіканців у березні 1939 р. влада Франко була поширена на всю територію країни. Єдиною політичною партією Іспанії стала Іспанська фаланга традиціоналістів. Франкісти оголосили недійсними всі законодавчі акти республіки. 25 березня та 7 вересня 1939 р. було видано накази про скасування аграрної реформи й повернення землі поміщикам. Автономні права Каталонії та Басконії було ліквідовано. Диктатура закрила незалежні профспілки. Замість них було створено "вертикальні профспілки". Страйки заборонені. Основні закони, видані під час диктатури Франко, закріпили за ним величезні повноваження. Десятки тисяч республіканців було кинуто до концентраційних таборів. Біля 500 тис. іспанців після поразки республіки емігрували.
Закріплення вивченого матеріалу.