МІЖНАРОДНЕ КОМСІЧНЕ ПРАВО
1. поняття та види космічних обєктів 2. реєстрація та право власності на косм обєкти 3. міжн-правовий статус космонавтів та косм обєктів 4. порятунок та повернення космонавтів.
поняття та види космічних об’єктів.
Міжнародно-правовий статус космічних об'єктів
У міжнародному космічному праві Немає загальноприйнятого визначення космічних об'єктів, хоча такий термін дуже часто використовують у договірних нормах цієї галузі права.
Деякі спроби дати таке визначення на універсальному рівні зроблені в п. "сі" ст. 1 Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами, 1971 р. та п. "Ь" ст. 1 Конвенції про реєстрацію об'єктів, що запускають у космічний простір, 1974р., відповідно до яких під космічними об'єктами варто розуміти складові частини космічного об'єкта, а також засоби його доставки в космічний простір. Отже, Конвенції не дають відповіді, що потрібно розуміти під космічним об'єктом. Таке визначення вироблено доктриною міжнародного космічного права і зводиться до того, що космічні об'єкти - це всі види технічних пристроїв, створених людиною, які призначені для використання в космічному просторі. На відміну від об'єктів, створених людиною, космічні об'єкти природного походження охоплює поняття "небесні тіла".
Космічні об'єкти поділяють на дві основні групи: пілотовані та автоматичні. Крім того, залежно від місця діяльності обидві групи космічних об'єктів, своєю чергою, поділяють на навколоземні орбітальні та міжпланетні космічні об'єкти.
Договір про космос встановлює, що право власності на космічні об'єкти, які запущені в космічний простір, включаючи об'єкти, доставлені чи споруджені на небесному тілі, і на їх складові частини залишається непорушним під час їх знаходження в космічному просторі чи на небесному тілі або після повернення на Землю. Якщо такі об'єкти або їх складові частини будуть виявлені за межами держави - учасниці Договору, до реєстру якої вони занесені, то вони повинні бути повернені цій державі. Держава, на території якої виявлено космічний об'єкт або його складові частини, повинна інформувати про такий факт державу реєстрації об'єкта та Генерального секретаря ООН.
Важливою для визначення космічного об'єкта є його реєстрація, основне завдання якої полягає у закріпленні правового зв'язку між космічним об'єктом та державою, яка здійснює запуск. На підставі реєстрації вирішуються питання щодо юрисдикції над космічним об'єктом і його екіпажем, його національної приналежності та відповідальності за шкоду, завдану такими об'єктами.
Основним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація космічних об'єктів, є Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір (1975 р.), відповідно до якої держава, котра здійснює запуски, повинна зареєструвати такий космічний об'єкт через запис до відповідного реєстру. Причому під державою, що здійснює запуски, розуміють як державу, котра здійснює чи організує запуск космічного об'єкта, так і державу, з території чи установок якої здійснюється запуск космічного об'єкта. Відповідно до ст. 8 Договору про космос, держава - учасниця Договору, до реєстру якої занесений об'єкт, запущений у космічний простір, зберігає юрисдикцію і контроль над таким об'єктом і над будь-яким екіпажем такого об'єкта під час їх знаходження в космічному просторі, у тому числі й на небесному тілі. Це означає виключну компетенцію держави реєстрації космічного об'єкта як щодо власних громадян, так і щодо іноземців. Якщо ж запуск космічного об'єкта здійснюють дві або більше держав, то вони спільно визначають, яка з них буде реєструвати цей об'єкт. Такі держави можуть укласти між собою договір з приводу юрисдикції та контролю над космічним об'єктом та його екіпажем. Так, у 1975 р. між США і СРСР на час здійснення спільної радянсько-американської програми "Союз - Аполлон" була досягнута домовленість, відповідно до якої американські астронавти, які перейшли на борт "Союзу", підпорядковувалися вказівкам радянського командира, а при відвідуванні американського корабля радянські космонавти повинні були підпорядковуватися командиру "Аполлона".
Держава, яка здійснює запуски, повинна інформувати Генерального секретаря ООН про створення такого реєстру, який, своєю чергою, веде реєстр, до якого заноситься інформація, що надається державою реєстрації космічного об'єкта. Така інформація повинна містити: назву держави або держав, які здійснюють запуск; відповідне позначення космічного об'єкта або його реєстраційний номер; дату та територію або місце запуску; основні параметри орбіти та загальне призначення космічного об'єкта.
Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, також передбачає, що держава реєстрації космічного об'єкта може час від часу передавати Генеральному секретарю ООН додаткову інформацію відносно космічного об'єкта, а також у якомога швидший строк повідомляти його про космічні об'єкти, стосовно яких вона раніше надала інформацію й які, будучи виведеними на орбіту навколо Землі, більше не знаходяться на цій орбіті.
Якщо космічний об'єкт завдав шкоди державі або будь-якій фізичній чи юридичній особі такої держави або який може мати небезпечний чи шкідливий характер і держава не може розпізнати вказаний космічний об'єкт, інші держави-учасниці, включаючи держави, які володіють засобами спостереження за космічними об'єктами та їх супроводження, повинні відповідати на одержане від такої держави прохання про допомогу в ідентифікації об'єкта. При цьому держава, яка звертається із таким проханням, надає максимально можливу інформацію про час, характер і обставини, які створили підставу для такого прохання. Умови надання такої допомоги встановлюються за домовленістю між заінтересованими сторонами.
Реєстрація та право власності на косм об’єкти.
Космічний об’єкт як технічний апарат, використання якого регулюється нормами національного права, стає об’єктом міжнародного космічного права лише з моменту запуску космічного об’єкта або спорудження такого об’єкта в космічному просторі, включаючи небесні тіла, виникають пов’язані з ним міжнародні правовідносини, які продовжуються до його приземлення на території держави запуску або згорання при входженні в щільний шар атмосфери.
У разі запуску космічного об’єкта навколо Землі або далі в космічний простір, держава запуску реєструє його й відповідно до Конвенції 1975 р. про реєстрацію, держави направляють на ім’я Генерального секретаря ООН інформацію не тільки про запущені космічні об’єкти, але й про об’єкти, які, будучи виведеними з орбіти навколо Землі, більше не перебувають на цих орбітах, чим підтверджується факт припинення міжнародних правовідносин, пов’язаних з польотом конкретного космічного об’єкта. В тому разі, коли об’єкт запускають дві чи більше країни, вони мають вирішити, яка з них реєструє об’єкт. В свою чергу Генеральний секретар ООН веде Реєстр, в який вносяться дані про назву держави, яка запускає, позначення об’єкта, що запустили, дату й місце запуску, параметри орбіти, призначення космічного об’єкта. Ці дані є відкритими для будь-якої держави. На космічний об’єкт наноситься реєстраційний номер, виданий йому державою запуску. Відповідно до ст. VIII Договору 1967 р. держави запуску космічного об’єкта зберігають відносно нього юрисдикцію, контроль і право власності під час його знаходження на орбіті, на космічному тілі або при поверненні на Землю. При виявленні їх за межами держави-реєстрації, вони мають бути поверненні цій державі. Ці положення було уточнено статтею 12 Угоди 1979 р., якою встановлено, що юрисдикція, контроль і право власності держави зберігається не тільки на космічні апарати та персонал, але й на обладнання, установки, станції та споруди на Місяці. Проте в надзвичайних ситуаціях, пов’язаних із загрозою життю людини, держава-учасниця Угоди може використовувати обладнання, апарати, споруди, установки або запаси іншої держави-учасниці на Місяці, сповіщаючи про це негайно Генерального секретаря ООН або заінтересовану державу.
Згідно національного законодавства України (Закону України “Про космічну діяльність” від 16 березня 2000 р.) Україна як суб’єкт міжнародного космічного права, здійснює свою космічну діяльність на засадах рівноправності з іншими державами з урахуванням своїх національних інтересів. Забезпечує виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань у галузі космічної діяльності та несе відповідальність згідно з загальновизнаними нормами міжнародного права та положеннями міжнародних договорів України (ст. 17).
Об’єкти космічної діяльності підлягають обов’язковій державній реєстрації в Державному реєстрі об’єктів космічної діяльності України згідно з Правилами реєстрації об’єктів космічної діяльності в Україні, які затверджує Кабінет Міністрів України. Якщо об’єкт космічної діяльності створюється спільно з юридичними особами інших держав чи міжнародними організаціями, то питання його реєстрації вирішується згідно з укладеними міжнародними договорами (контрактами) (ст. 13).
На суб’єктів космічної діяльності, до яких законодавство України відносить Національне космічне агентство України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, покладається обов’язок подавати повну та достовірну інформацію органам виконавчої влади про небезпеку, яка виникає при здійсненні космічної діяльності, а також про заходи щодо створення необхідних умов безпеки для населення, майна та довкілля уповноваженому державному органу, підприємствам, установам та організаціям, а також громадянам на їхню вимогу.
У разі виникнення загрози під час здійснення космічної діяльності для населення та довкілля України чи іноземних держав Національне космічне агентство України негайно інформує про це відповідні державні органи України згідно з чинним законодавством, а також вживає необхідних заходів щодо забезпечення безпеки населення, майна громадян, підприємств, установ і організацій та довкілля.
Державний нагляд за дотриманням вимог безпеки космічної діяльності, а також навчання та атестація осіб, які контролюють дотримання космічних правил і наявність необхідного рівня безпеки космічної діяльності, а також осіб, які розслідують інциденти та надзвичайні події, покладається на Національне космічне агентство України, Міністерство оборони України та інші органи виконавчої влади відповідно до їхньої компетенції.
Спори, що виникають в процесі міжнародного співробітництва в космосі, підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України.
Під терміном “космонавт” слід розуміти людину, яка пройшла спеціальну медико-біологічну й технічну підготовку та взяла участь у космічному польоті в якості командира космічного корабля або члена екіпажу. Щодо визначення поняття “космонавт” в міжнародних угодах, то слід зазначити, що відповідно ст. V Договору по космосу 1967 р. космонавти – це посланці людства у космос. Таке формулювання відображає загальнолюдське значення космічних польотів. Разом із тим, здійснюючи польоти, космонавти не наділяються наднаціональним статусом. Вони продовжують зберігати правовий зв’язок із своєю державою, залишаючись її громадянами. Відповідно до ст. 10 Угоди від 18 грудня 1979 р. будь-яка людина, яка перебуває на Місяці, розглядається як космонавт і одночасно як член екіпажу космічного корабля, що підлягає рятуванню й поверненню на Землю, якщо він у цьому має потребу. Всі держави мають допомагати космонавтам у разі аварії, лиха чи змушеної посадки на території іншої держави або у відкритому морі, а також надавати їм притулок на станціях, спорудах, апаратах, що знаходяться на Місяці. В усіх таких випадках вони мають бути негайно повернені державі, в реєстр якої занесено їхній космічний корабель.