26. Розвиток української історіографії в першій половині хvііі ст. «Краткое описание Малоросии».

Отже, українська історична думка першої половини і середини XVIII ст. розвивалася в руслі європейського цивілізаційного процесу, під потужним впливом ідей просвітництва, раціоналізму, барокового стилю мислення. Українське історичне письменство звернулося до національних традицій, утверджувало етико-гуманістичні цінності, любов до мудрості, високу духовність. З просвітництвом ув'язується початок трансформації історичних знань у наукову систему.

Феномен барокового мислення українського просвітництва, його гуманістичної сутності найбільш яскраво відтворює просвітницька діяльність і творча спадщина Григорія Сковороди (1722-1794) - вихованця Київської академії, видатного філософа, талановитого поета і перекладача. Українська історіографія завдячує Г. Сковороді за возвеличування людини, за аргументацію її здатності пізнати світ, його минуле і сучасне, за переклади творів Цицерона, Плутарха, Горація, Овідія та ін. Філософія для Г. Сковороди - це любов до мудрості, яка скеровує людину до тієї мети, щоб дати життя духу, благородство серцю, світлість думкам.

Окремо слід зупинитися на історичних поглядах Георгія (Григорія)Конисъкого (1717-1795) - теж вихованця, викладача і ректора Київської академії (1751), активного просвітницького діяча, автора низки церковних, філософ-ських, історичних і літературних творів. На його лекціях і творах помітно позначились тогочасні західноєвропейські філософські вчення гуманістичного і просвітницького спрямування. Універсальним проявом історичного процесу він вважав рух, першорушієм якого є Бог. Важливу роль в осмисленні історії вчений відводив філософії, значенню людини як творчому началу пізнання.У своїх історичних працях «Записка... о том, что в России до конца XVI века не было унии с Римской церковью» (1747).

Активну просвітницьку діяльність провадив учень Г. Кониського Василь Рубан (1742-1795) - вихованець Київської академії та Московського університету, історик, перекладач, поет, видавець журналу в Петербурзі «Ни то, ни се», збірника «Старовина та новина». Він видав подорожні записки В. Григоровича-Барського - українського мандрівника і письменника про Угорщину, Австрію, Грецію, Італію та інші країни.

З просвітницькою діяльністю пов'язано чимало українсько-козацьких родин. Прикладом тут можуть бути Полетики: Андрій Павлович, Григорій та Іван Андрійовичі, Григорій Іванович, Василь Григорович та ін. Ряд істориків (О. Лазаревський, І. Борщак) серед можливих авторів «Історії русів» називають Григорія Полетику (1725-1784) та його сина Василя. Григорій Андрійович активно обстоював автономний устрій Лівобережжя, написав ряд історико-правничих праць, зокрема «Сборник прав и привилегий малороссийского шляхетства», «Записка, как Малая Россия во время владения польского разделена была и о образе ее управления» та ін. Г. Полетика укладач унікального словника: «Словарь на шести языках: на российском, греческом, латинском, французском, немецком и английском» (1763).

Ці та інші приклади переконливо засвідчують, що в умовах імперської політики Росії та Речі Посполитої чимало освічених українців були приречені служити інтересам інших держав, але їх просвітницька діяльність опосередковано мала важливе значення і для української справи, і для національної історичної думки.

«Краткое описание Малороссии» – пам’ятка історіографії першої половини ХVІІІ ст. Це хроніка подій історії України з давніх часів до 1734 роки. Автор – невідомий. Вперше надрукована в 1878 р.