VI Голодомор 1932 - 1933 pp.

Справжньою катастрофою для українського народу став голод 1932-1933 pp., у результаті якого вимерли цілі регіони. Безпосередньою причиною голодомору 1932-1933 pp. в Україні було примусове, із широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики. Голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, як стверджували деякі радянські історики, а його було організовано штучно. У 1930 р. в Україні був непоганий урожай, якого вистачило б і державі, і селянинові. Але партія декілька разів міняла план у бік збільшення хлібоздачі. Восени 1932 р. в Україну прибула надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, яка перевела республіку на надзвичайний стан. Комісія розпорядилася забирати для хлібозаготівель у колгоспів і селян усі запаси зерна, включаючи насіннєві і страхові фонди. Спроби зберегти насіння, хоча б для посіву, оцінювалися як саботаж хлібозаготівель і «куркульська політика». Багато колгоспів оголошувалися куркульськими і заносилися на «чорну дошку». Секретарів партосередків, райкомів парії, голів колгоспів, сільрад і всіх, хто не виконував плану хлібозаготівель, зачисляли в саботажники і знімали з роботи, виключали з партії, заарештовували, а то й розстрілювали. Комісія на чолі з В. Молотовим у 1932 р. планувала вилучити 282 млн пудів хліба, тобто стільки, скільки було заготовлено з червня по жовтень. З 1 листопада 1932 р. до 1 лютого 1933 р. молотовська комісія додатково «заготувала» в Україні.104,6 млн пудів зерна. Запасів на початку 1933 р. не залишилося. За вказівкою Сталіна, 7 серпня 1932 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», за яким колгоспне майно вважалося недоторканним, а порушення цього проголошувалося державним злочином. У народі закон був названий «законом про колоски», або «законом про п'ять колосків». У січні 1933 р. в основних зернових регіонах України розпочався голодомор. Намагаючись уникнути економічної катастрофи, у 1933 р. Сталін відмовився від прискорених темпів індустріалізації та безрозмірної продрозверстки. За таких умов колгоспи поступово почали виходити з кризи, а на кінець 1930-х pp. сільське господарство України вийшло на рівень продуктивності, який існував до початку суцільної колективізації.

VII Тоталітаризм як політичний режим в Україні: його сутність та механізм реалізації

Тоталітарним режимам притаманне одержавлення всіх легальних організацій, дискреційні (не обмежені законом) повноваження владних структур, заборона демократичних організацій, фактична ліквідація конституційних прав і свобод, мілітаризація суспільного життя, репресії стосовно опозиції та всіх інакодумців. Сталінщині властиві всі ознаки тоталітаризму, крім того, вона характеризується: • догматизацією марксистської теорії; • деспотизмом та свавіллям «вождя», який фактично став над партією і державою (т.зв. культом особи); • курсом на жорстку централізацію економіки; • розквітом великодержавницьких шовіністичних тенденцій у національно-державному будівництві; • жорстоким державним диктатом у сфері культури, науки й освіти; • войовничою агресивністю у зовнішній політиці; • зневажливим ставленням до людського життя і природних прав людини та громадянина, свідомим використанням масових репресій як одного з основних засобів до внутрішньої політики, приреченням на смерть мільйонів людей унаслідок штучних голодоморів.Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 1920-1930-х pp. такожсвідчать такі тенденції та процеси: 1) утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології, яке йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією. У 1930 р. Унаслідок «організаційних заходів» автокефальна православна церква припинила своє існування. Тільки до жовтня 1930 р. в Україні було закрито 533 церкви. Майже 70% церков, які діяли до 1939 p., узагалі перестали існувати. Цілковиту монополію на офіційну ідеологію мали забез- печити органи цензури, утворені в республіці на початку 1920-х p.; 2) монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; 3) зрощення правлячої партії з державним апаратом; 4) установлення жорсткого контролю держави над суспільним життям. Тоталітарна система, яка утвердилась у всій країні, підпорядкувала духовне життя суспільства. Тоталітарна система, яка склалася на початок 1930-х pp., являла собою суворо централізовану піраміду влади, на горі якої стояв вождь - Сталін.