Схвалено науково-методичною радою

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11 міста Бердичева

(протокол № від 2014 року)

Токарська О.С.

Роль шкільної бібліотеки у реалізації завдань інформаційної освіти. – Бердичів, 2014

У даній роботі на основі власного досвіду і бібліотечних досліджень розкривається роль шкільної бібліотеки як найважливішої інституції у реалізації завдань щодо інформаційної освіти у навчально-виховному процесі школи. Шкільна бібліотека постає як епіцентр навчально-виховного процесу – центр спілкування і духовності. Окрема увага приділяється практичній роботі шкільного бібліотекаря.

Робота розрахована на шкільних бібліотекарів, вчителів та всіх учасників навчально-виховного процесу.

Інформаційний лист

Прізвище, ім‘я, по-батькові: Токарська Оксана Станіславівна

Рік народження: 1968 р.

Кваліфікаційна категорія: завідувач шкільною бібліотекою,

9 Тарифний розряд

Рік присвоєння: 2010р.

Адреса: м. Бердичів Житомирської області, вул. Войкова 32/21

Контактний телефон : (04143)2-01-47

З М І С Т

1. Вступ…………………………………………………………………….....4

2. Виховання в учнів основ інформаційної культури………………………4

3. Розвиток інтересу учнів до читання через упровадження масово-

ігрових форм роботи……………………………………………………...

4. Бібліотечний урок-свято «Посвята в читачі» …………………………..18

5. Бібліотечний урок «Свято хранителів мудрості»………………………24

6. Бібліотечний урок-відкриття тижня дитячого і юнацького читання «Диво-книги»……………………………………………………………..29

7. Бібліотечний урок-гра «Що? Де? Коли?»………………………………31

8. Висновок…………………………………………………………………..32

9. Використана література…………………………………………………..34

3

ВСТУП

Сьогодні в Україні йде процес становлення нової системи навчання та виховання, зорієнтований на входження у світовий освітній простір. Він супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу. Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури діяльності, а звідси – якісно нового рівня освіченості , здатності до постійного оновлення знань, тобто «здатності до навчання упродовж всього життя». Світ, в якому доведеться жити нашим дітям, змінюється у чотири рази швидше, ніж наші школи – зазначають сучасні дослідники. Щоб не захлинутись у хвилях інформаційного простору, треба так відповідати на виклик часу і виснажливого змагання людей і систем, щоб досягти справді якісного рівня освіти.

Сучасна загальноосвітня школа дає можливість здобути загальну середню освіту, яка відповідає вимогам суспільного і науково-технічного прогресу; оволодіти глибокими і міцними знаннями основ наук; розвинути прагнення до безперервної освіти; вміти поповнювати знання і застосувати їх на практиці; розвинути в кожного здібності та обдарування. Саме в освіті розвивається системне оновлення від форми до технології, від реформування до модернізації. Необхідно створювати атмосферу інтелектуальності, культури, освіченості людей у суспільстві, мотивувати прагнення молоді досягти життєвих успіхів і перемог. Тому перед школою стоїть завдання не просто дати учневі потрібні знання, а сформувати людину, яка могла б адаптуватись у будь-яких умовах, яка здатна користуватись набутою інформацією.

І. ВИХОВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

В епіцентрі навчально-виховного процесу має бути шкільна бібліотека – центр спілкування і духовності. Зростає роль шкільної бібліотеки як найважливіші інституції у реалізації завдань щодо інформаційної освіти. Від

4

бібліотечного інформування залежить стан навчально-виховного процесу школи, подальший успіх учня, учителя. Де, як не в шкільній бібліотеці, юні громадяни можуть переконатися в істинності приказки «Без читання нема навчання»? Де, як не в шкільній бібліотеці, їм відкриється істина, що оволодіння знанням неможливе без кропіткої праці знаходження, розвитку, аналізу, осмисленню інформації? Тому своїм головним завданням як бібліотекаря вважаю виховання в учнів основ інформаційної культури.

Роботу бібліотеки організовую за напрямками:

- вивчення інформаційних потреб та запитів читачів;

- повноцінне інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу;

- формування інформаційного ресурсу;

- формування в користувачів інформаційної культури. сталого прагнення до пошуку джерел інформації;

- тісна співпраця з педагогічним колективом, батьками в реалізації всіх функцій.

Перетворення шкільних бібліотек в інформаційні центри змушує шукати нові форми та методи для покращення ефективності роботи. Першими моїми кроками щодо реорганізації діяльності бібліотеки стало проведення дослідження: аналіз фонду, відвідування, вивчення читацьких інтересів, аналіз співпраці з педагогічним колективом. Шкільній бібліотеці властиво чітко визначений склад читачів і точно сформульована мета – обслуговування навчального процесу.

Ефективність бібліотечно-інформаційного обслуговування читачів залежить від знання читацьких інтересів, урахування потреб учнів, вчителів, динаміки їх читацьких якостей. Кожній конкретній групі читачів притаманні

свої закономірності читання, мотиви звернення до літератури, критерії

оцінок прочитаного. Аналіз інформаційних потреб та запитів читачів сприяє більш якісному формуванню бібліотечного фонду, більш системному підходу в організації обслуговування з метою зростання читацької активності.

5

При вивченні читацьких потреб доцільним є комплексне використання різних методів, які б доповнювали один одного, сприяли емоційній зацікавленості читачів. Застосування всіх заходів по вивченню читацьких інтересів дозволяє отримати достовірні висновки про характер, мотивацію читання, а отже, інформаційних потреб. Я особисто найчастіше використовую з цією метою метод анкетування. Це дає змогу виділити окремих користувачів чи певну групу, які виявили особистий інтерес з тієї чи іншої галузі. видом літератури. Що в свою чергу допомагає робити інформацію більш цілеспрямованою і змістовнішою.

Якість бібліотечної роботи залежить ще й від того, наскільки я, як бібліотекар добре знаю своїх читачів, їх інтереси. З цією метою систематично проводжу аналізи читацьких формулярів, бесіди як індивідуальні так і групові, опитування читачів.

Сьогодні шкільну бібліотеку розглядають як інформаційний центр навчального закладу, мета якого – забезпечення інформаційних потреб і запитів учнів і вчителів. Виконання цього завдання залежить насамперед від правильної організації бібліотечного фонду, роботи з його комплектування і збереження. Побутує думка, що фонд шкільної бібліотеки повинен формуватися тільки з навчальної літератури. Насправді ж, бібліотека навчального закладу повинна максимально задовольняти всебічні потреби читачів, сприяти гармонійному розвитку особистості.

Сьогодні потрібна системна робота як бібліотекаря, так і дирекції школи щодо збереження і розширення книжкового фонду, основу якого б становила українська та світова література. Від складу та правильної організації бібліотечних фондів залежить успішне й повноцінне інформаційне

забезпечення навчально-виховного процесу. Формування фонду бібліотеки -

складний процес, який охоплює такі етапи: поповнення, очищення від застарілої літератури, розподіл за призначенням та інше. Але систематична, планомірна робота в цьому напрямі значно покращує інформаційну функцію

6

бібліотеки. Аналіз формулярів, відвідування дає мені змогу побачити читацькі інтереси користувачів. А це дає можливість правильно організувати систему своєї роботи, урахувати при комплектуванні фонду. Саме тому я роблю аналіз читацької активності учнів 5-11 класів шляхом дослідження їх читацьких формулярів, аналіз формулярів обдарованих дітей, невстигаючих учнів, найкращих читачів, аналіз читацьких інтересів учнів початкової школи, а також школярів різних вікових груп.

Знання об’єктивних інформаційних потреб, аналіз системи їх задоволення теж допомагає у вирішенні питань, що стосуються визначення напрямків і форм комплектування книжкового фонду. Отже, провівши дослідження, я виявила, що бібліотечний фонд потрібно до комплектувати програмовою українською і зарубіжною літературою, книгами для молодшого шкільного віку, методичною літературою.

Сутність інформаційної роботи бібліотеки полягає в тому, щоб довести до читача всю ту інформацію, якою бібліотека володіє, необхідні умови якісної інформаційної роботи – систематичність та диференціація для кожної конкретної групи читачів.

Працюючи над проблемою максимально повного задоволення інформаційних потреб своїх користувачів, особливу увагу звертаю на поповнення створених тематичних папок (таких як «Трагедія тероризму», «Голодомор –33», «За здоровий спосіб життя», «Відомі письменники» та багато інших). Директору, адміністрації, учителю – кожному щодня потрібна інформація з тих чи інших методичних питань, виховних заходів. Ці необхідні відомості можна отримати в шкільній бібліотеці, де я веду систематичну картотеку статей, у якій зібрані дані про статті і матеріали з періодичних видань.

У бібліотеці виділена окрема полиця, де зібрані всі матеріали по історії Житомирщини, міста Бердичева, знаменитих земляків. Адже мало просто любити свій край, потрібно ще й добре його знати. Знання про батьківщину

7

так само потрібні для всебічного розвитку дитини, як уміння читати і писати. Тому я в бібліотеці створила тематичну папку зі статтями, рефератами, газетними і журнальними статтями про наш край. Окремо створена і краєзнавча картотека статей. Відповідно збільшується обсяг і різноманітність виконаних краєзнавчих бібліографічних довідок. Виконуючи інформаційно-координаційні функції. спрямовані на адміністрацію школи, вчителів, учнів, шкільна бібліотека сприяє формуванню всебічно розвиненої особистості з інформаційними потребами і навичками.

У програмі розвитку освіти до значимих віднесено проблему формування у підростаючого покоління інформаційної культури, пізнавальної самостійності. Інформаційна культура розглядається як складова загальної культури особистості, а інформаційні уміння як загально-навчальні, що є основою для успішного засвоєння всіх навчальних предметів, дають можливість людині вільно орієнтуватись в потоці інформації.

Інформаційна культура особистості розглядається нині не тільки як невід‘ємне право, але як і важлива умова її розвитку. Безперечно, шкільна бібліотека відіграє важливу роль у досягненні нової якості освіти: вона є не тільки важливим інформаційним ресурсом, але і центром, який формує інформаційну культуру учнів і вчителів. Ми вчимо своїх учнів, готуючи основу їх майбутнього, яке досить важко спрогнозувати. Складно передбачити, чим займатимуться учні через десяток років після закінчення школи, які навички і знання їм знадобляться найбільше. Однак можна передбачити, що вміння критично мислити й ефективно здобувати знання буде актуальним для них все життя.

Тісна співпраця бібліотекаря, вчителів, батьків та учнів сприяє тому, що

бібліотека в школі є не просто інформаційний заклад, а і важливий чинник

життя великого шкільного колективу, природний і незалежний шлях до знань..

«Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу,

8

інтелектуальне й емоційне вдосконалення», - казав В.О.Сухомлинський.

Адже бібліотека не лише інформаційний центр, вона є і культурним центром.

Одна маса знань ще не робить людину щасливою. мудрою, інтелігентною. вихованою. тобто не робить людину Людиною. Тому що лише любов до книги творить Людину.

ІІ. РОЗВИТОК ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ДО ЧИТАННЯ ЧЕРЕЗ УПРОВАДЖЕННЯ МАСОВО-ІГРОВИХ ФОРМ РОБОТИ

Захопити дитину читанням – завдання не просте. Новітні дослідження доводять: читання книжок сьогодні не є дуже популярним заняттям. Масова робота, до якої відносяться і бібліотечні ігри – один з шляхів досягнення цієї мети. Масова робота має свою мету, завдання, теорію і методику. Методами масової роботи є бібліотечні заходи, необхідної для навчання, дозвілля і розвитку. В сучасній професійній літературі зустрічається цілий ряд визначень масової роботи бібліотеки:

- сукупність методів, форм, прийомів усного, наочного, аудіовізуального і комп’ютерного просування літератури в системі бібліотечного обслуговування.

- система реалізації культурно – дозвіллєвої діяльності бібліотек засобами бібліотечних заходів

Уже при першій зустрічі з дитиною потрібно її здивувати, зацікавити книгою, усіма доступними засобами, якими володіє бібліотека.

Адже захопити дитину читанням – завдання не просте, і саме масова робота допомагає бібліотечним фахівцям у досягненні цієї мети.

На будь-якому масовому заході, який проводиться бібліотекою, головним

героєм повинна бути книга, тільки тоді будуть і читачі, а не тільки глядачі і

учасники. Відкриють для себе бібліотеку учні – шести річки знайомством з бібліотекою під час екскурсії. Проводити екскурсію краще не з цілим класом, а групами (половина класу), тому що всі будуть бачити і чути, а бібліотекарю

9

легше відчути, що зацікавило дитину. Потрібно їм розповісти не тільки основні правила поводження в бібліотеці, а показати книги і тут таки дати їм подивитися, погортати. Показати саму велику і саму маленьку книгу, товсту і тонку книги, з малюнками і без малюнків і наголосити, що в книзі головний зміст, а не зовнішній вигляд, обов’язково включити ігрові елементи –

( наприклад «Чарівна скринька» з речами, які належать літературним героям). Це наочно і зрозуміло. Запитання до них повинні бути легкі і прості, оскільки це ще не конкурс а своєрідна ігрова хвилинка, щоб був «ліс» рук і відповіді хором. І лише в кінці задати складні запитання, щоб заінтригувати і тут же показати книги, в яких можна знайти відповіді.

Одним із головних масових комплексних заходів по залученню дітей – першокласників до бібліотеки є «Посвята в читачі». Обов’язковим героєм свята є Книга.. Книга може вручити дітям формуляри з якими вони підходять до бібліотекаря щоб записали їх в бібліотеку. І тут же бібліотекар розповість про правила поводження з книгами, щоб вони не захворіли. В залежності від сценарію, можуть бути і інші літературні герої. Добре сприймають діти протилежних героїв за принципом правильно – неправильно.

Хорошою рекламою читання книг є така форма роботи як бенефіс читача. В перекладі з французької «бенефіс» - «театральна вистава на честь одного актора». В бібліотечній практиці бенефіс читача – це захід на честь одного читача – лідера читання. Адже найкраща реклама читання – це самі читачі. Захід може відбуватися у вигляді інтерв’ю, під час якого бібліотекар задає питання лідеру читання про школу, навчання, хобі, улюблені книжки. Слухачі також задають питання. Другий варіант – лідер читання самостійно розповідає про себе і свої читацькі уподобання іншим читачам.

Одними із найпопулярніших форм організації розвивального дозвілля школярів є ігрові програми. Участь у будь-якій грі на бібліотечних уроках – завжди добровільна, а тому кожна дитина має можливість проявити свої знання, уміння, навички та здібності, перевірити себе в

10

невимушеній обстановці. Гра – найкращий спосіб, по-перше, розпружинити дитину, спровокувати її говорити і робити те, що вона відчуває, а, по-друге, чіткі правила, ліміт часу, примушують сконцентруватися, формувати свої позиції чи аргументи коротко, не мовчати. Тим паче, що під час гри її учасниками засвоюється 70% інформації, а не 5%, як після лекції або 10% як після читання. Коли проводяться бібліотечні ігри, учні залучені до їх підготовки вже тим, що мають прочитати якнайбільше книг, адже при проведенні будь-яких бібліотечних ігор діти повинні мати необхідний читацький багаж, володіти різними видами читання. Ігрові ситуації привчають дітей не просто читати, а й запам’ятовувати прочитане, реферувати джерела, викладати стисло і компактно зміст. Такі ігри розвивають і зміцнюють світогляд школярів, розширюють їхнє коло читання, створюють прекрасні умови для реалізації інтелектуально-творчих сил.

Літературні ігри – активні форми масової роботи бібліотеки з читачами, які я в основному використовую для дітей дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку. Ефективність ігрових технологій вимірюється підвищенням пізнавальної та емоційної активності читачів, їх попитом на літера­туру, більш глибоке і зацікавлене опрацювання та засвоєння матеріалу. Літературні ігри активізують читання школярів, стимулюють їх звертання до художньої, науково-пізнавальної, довідкової літератури, посилюють сприйняття та поглиблюють навички самостійної роботи з книгою.

Літературні ігри можна класифікувати на ролеві (перевтілення читача в літературного героя), інтелектуальні (в їх основі лежить процес „розгадування ” книги, її автора, літературних героїв), особистісно-ролеві, пізнавальні та інші. Всі вони розвивають ініціативу, логічне мислення, творчі

здібності читачів, формують художні та естетичні смаки.

Літературний суд – один з видів літературної гри, елементами якої є обговорення героїв книги, літературне розслідування, організоване у вигляді театралізованого судового засідання. Літературні суди з`явилися в практиці

11

роботи бібліотек ще на початку ХХ століття. В 60-ті роки минулого століття, коли почалося пожвавлення масової роботи, літературні суди почали проводитися взамін читацьких конференцій. Театралізований характер цієї форми передбачає відповідне оформлення приміщення, підготовку учасників заходу – представників «захисту», «звинувачення», «суду». Літературний суд, як і інші активні форми масової роботи, сприяє глибокому сприйняттю

прочитаного.

В своїй бібліотечній практиці використовую ще один метод – презентація прочитаних книг. «Почитай, не пожалкуєш!» - таку назву може носити подібна презентація. Презентацію прочитаних книг можна практикувати до Всесвітнього Дня книги. Цей метод є досить ефективним, адже це можливість продемонструвати учням, що читання пов’язане не тільки зі школою, навчанням, але й може приносити радість. Однією з умов проведення цього заходу є завдання не лише прочитати і цікаво розповісти про книгу, але й знайти літературознавчі матеріали, рецензії на цю книгу та відомості про автора, організація книжкової виставки, створення рекомендаційних списків літератури, проведення бібліографічних оглядів літератури.

Ще один різновид літературної гри - Ерудит-конкурс (наприклад «Чарівний світ казок»). Бібліотекар пропонує дітям казкову квітку, на кожній пелюстці якої загадки з українських народних казок. Діти відривають пелюстку, і мають відгадати загадку, назвати казку.

Для найменших читачів бібліотеки проводжу гру «Знавці казок». Читачам пропонується пригадати, наприклад, казки, в яких літературний герой, ім’я, якого починається з певної літери («К» - «Колобок», «Кіт учоботях», «Котигорошко»).

Велику кількість літературних ігор я проводжу, взявши за основу телевізійні конкурси: «Розумники, розумниці», «Найрозумніший», «Зоряний час», «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?» та інші. Літературні ігри активізують

12

читання, стимулюють їх звернення до художньої, науково-пізнавальної, довідкової літератури, розвивають логічне мислення.

Наступний вид літературної гри - Літературне лото. Це колективна гра-змагання для знавців художньої літератури, у якій беруть участь дві команди з однаковою кількістю гравців. Завдання для гравців - уривки з літературних творів, написані на невеликих картках. Загальне число карток із завданнями має дорівнювати кількості гравців в обох командах. Кожному гравцеві даю одне завдання. За стилем та змістом уривка гравець має визначити назву книги та її автора. Визначивши автора та назву твору, гравець знахо­дить книгу на книжковій виставці, яка була спеціально організована для гри. На ній представлені не тільки ті книги, уривки з яких склали текст завдань, а й ті, що не мають відношення до гри. Окрім карток з текстом та книжкової виставки, необхідно також приготувати два ігрових поля. Кількість клітин на ігрових полях має відповідати числу завдань на картках, призначених для кожної команди. Гравці по черзі обирають собі картки із завданнями, зачитують вголос і повідомляють через хви­лину свій варіант відповіді та демонструють відповідний експонат книжкової виставки. Якщо відповідь, на думку журі, правильна, гравець заштриховує одну клітинку свого ігрового поля. Перемагає та команда, яка першою заштрихує всі клітинки або на рахунку якої заштрихованих клітинок виявиться більше.

Таким чином можна провести і тематичне лото: мовне, екологічне, правове, історичне тощо. У такому випадку я використовую не тільки художню літературу, а й різноманітні словники, довідкові видання.

Літературний лабіринт - літературна гра, яку проводжу в декілька турів. Кожний тур - подорож у різні жанри літературного світу: поезію, епічну прозу, фантастику, драматургію тощо. За умовами гри готуються запитання на відповідну тему. Всі учасники по черзі дають відповіді на запитання. Відповідь є своєрідним ходом по лабіринту. На великому стенді-лабіринті ці ходи визначаються стрілками з номерами учасників. Першими вдало

13

проходять лабіринт ті, хто дає правильну відповідь, вказуючи літературні джерела. У грі можуть брати участь усі запрошені на захід, оскільки на кожний новий тур склад команд може поновлюватись; практикую також допомогу залу для відповіді на складні запитання.

Літературний диліжанс – гра проводиться у вигляді «подорожі» за творами окремого автора або групи авторів. В оформленні використовую квитки, фішки, сигнальні знаки, намальована на аркуші ватману карта дороги з умовними зупинками. Умовною платою за проїзд є відповідь читача на літературне запитання. Всім, хто відгадує правильно, видаються проїзні квитки, в яких вказано кінцевий пункт подорожі. Кількість загадок відповідає кількості учасників гри. Кожного разу ведучий оголошує зупинки, і ті «пасажири», які «їдуть» до цієї станції, починають змагатися: хто перший піднімає сигнальний знак, той і відповідає на запитання. За правильну відповідь гравці отримують фішки. Володар найбільшого числа фішок нагороджується призом.

Літературний аукціон – гра, в якій використо­вується головний принцип аукціону: перемагає той, чия правильна відповідь на запропоноване питання буде останньою. Для проведення гри готую книжки для «продажу» (це обов’язково мають бу­ти видання, що викликають зацікавлен­ня та знайомі тій читацькій аудиторії, з якою проводиться захід), а також підбираю запитання, які будуть запропоновані учасникам аукціону. Гру проводить «головний аукціоніст». Для нього потрібно підготувати дерев’яний молоточок та маленький дзвіночок. Завдання можуть бути різними, проте потрібно передбачити велику кількість варіантів відповідей.

Наприклад: наводиться прізвище відомого пись­менника, гравці один за одним повинні називати його твори. Після кожної правильної відповіді «аукціоніст» повільно рахує до трьох; той з гравців, хто останнім дає вірну відповідь, вва­жається переможцем і отримує право «купити», тобто взяти на

свій формуляр, книгу, яка його цікавить.

14

Турнір ерудитів – командна ігрова форма, яка сприяє закріпленню отриманих читачами знань та вмінь. Я, як бібліотекар спільно з учасниками визначаю тему турніру, яка може бути з будь-якої галузі: на знання історії рідного краю, художньої літератури, пра­вил етикету і т.д. Під час підготовки турніру шляхом бесід, оглядів літератури, організації книжкових виставок знайомлю учасників з книгами, журналами, газетними публікаціями, що висвітлюють обрану тему. Турнір може проходити за такими етапами:

1. Привітання (або візитка).

2. Розминка: ведучий задає кожній команді по декілька питань-ситуацій за темою турніру. Учасники через 1—2 хвилини обговорення повинні запропонувати варіант вирішення проблеми.

3. Конкурс капітанів.

4. Творчий конкурс (або конкурс на застосування практичних навичок за темою).

5. Домашнє завдання.

6. Підбиття підсумків (нагородження учасників і переможців).

Для оцінки відповідей команд створюється журі, яке повинно оцінювати швидкість та якість виконання завдань, повноту відповідей на запитання, грамотність та оригінальність домашнього завдання. Приміщення, в якому буде проходити турнір, необхідно оформити виставками літератури, плаката­ми, гумористичними малюнками з теми турніру, а також необхідно передбачити музичне оформлення заходу.

Звичайно, це лише частина різноманітних форм ігрової роботи з

користувачами-дітьми. Кожен фахівець обирає для себе найкраще, те, що можна організувати в умовах кожної конкретної бібліотеки. Бажано не зупинятися на досягнутому і постійно поповнювати скарбничку форм роботи з книгою, з юними користувачами, поєднуючи традиційні та інноваційні методи.

За даними Американської бібліотечної асоціації 2008 року 597 бібліотек

15

США пропонували користувачам ігри. І сьогодні у США в бібліотеках пропонують користувачам ігри, які сприяють їх соціалізації та культурному збагаченню. Запроваджуючи нові програми, в яких ігри використовуються як інформаційний ресурс, бібліотеки залучають нових користувачів. Граючи в настільні ігри, рухливі ігри, відеоігри, люди передають певну інформацію. Це

дуже людський спосіб передавати інформацію, розповідати історії в іншому форматі, який залучає гравців. Ігри можуть сприяти реалізації важливої функції бібліотеки – надавати матеріали для навчання, культурного розвитку, відпочинку та розваг. Ігри в бібліотеках є дуже популярними в Сполучених Штатах і Європі, але це поки що переважно новий і незвичайний досвід для більшості бібліотек в Україні. Тим не менше, це потужний інструмент сучасної бібліотеки для розвитку, поширення ідей, навчання та створення іміджу, який варто адаптувати і впроваджувати в наших бібліотеках.

Багато відвідувачів бібліотеки як в Україні, так і в інших країнах, задаються питанням чи є ігрові заходи доречними для бібліотек і чи варто їх проводити у бібліотеках. Я хочу навести нижче деякі аргументи, що допомагають зрозуміти навчальну, соціальну, культурну, рекреаційну та професійну цінність гри:

- Ігри вдосконалюють грамотність, навчання, практичні і пізнавальні навички.

- Ігри мотивують людину в будь-якому віці опановувати нові навички.

- Ігри є дуже соціальними.

- Ігри приводять до бібліотеки користувачів, які навпаки вважають, що

вона не може запропонувати їм нічого доречного.

- Ігри на сьогодні продаються набагато краще, ніж кіно, телебачення і музика як всенародний спосіб розваг, якому віддають перевагу.

- Ігри відповідають місії бібліотек: вони задовольняють інформаційні потреби користувачів саме таким чином, що і читання звичайного роману.

Змінилось тільки середовище.

16

- Ігри і книги мають багато спільного.

Я вважаю, що такою має бути і шкільна бібліотека: тому наші учні теж мають змогу грати в різні ігри, що сприяють їхньому інтелектуальному розвитку, поглибленню знань, пам'яті, уваги. Поки інші бібліотеки думають, чи готові вони до змін, і чим наповнити-заповнити ще наше життя-буття, наша бібліотека ... грає. В що завгодно: «Поле чудес», «Що? Де? Коли?», «Відгадай книжку», «Зобрази літературного героя», «Літературний пазл», «Хто хоче стати кращим читачем?» та інші. Така нова послуга, я впевнена, допоможе бібліотекам в утвердженні нової ролі в суспільстві. Адже "Бібліотеки 21 століття» - це значно більше, ніж просто «зібрання книжок», погоджуємось?

17