§2. Чинність кримінального закону у просторі

Діюче кримінальне законодавство України передбачає чотири принципи чинності кримінальних законів у просторі: територіальний; громадянства; космополітичний (універсальний); реальний.

Територіальний принцип.

Згідно ч.1 ст.6 КК України, особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності, передбаченій КК України. Поняття особи охоплює фізичних осіб, які не користуються правом особистої недоторканості і дипломатичного імунітету та мають громадянство України, громадянство іншої держави (іноземці), а також осіб без громадянства.

Згідно територіального принципу чинності кримінального закону у просторі суб’єктом злочину є фізична особа:

1. громадянин України;

2. іноземець;

3. особа без громадянства, що постійно проживає на території України;

4. особа без громадянства, що постійно не проживає на території України.

Виняток: особи, що користуються дипломатичним імунітетом, та недоторканістю можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за спеціальною процедурою визначеною міжнародними договороми чи іншим шляхом - зняття недоторканості.

Територія вчинення злочину – Україна. Територія України чітко визначена у ст. 1 закону України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КК України злочин визнається вчиненим на території України, якщо діяння, що утворюють його об’єктивну сторону, вчинені на території України:

1. розпочаті і закінчені на території України;

2. розпочаті за межами території України, але закінчені або припинені на її території;

3. здійснені за межами території України, але злочинні результати наступили на її території;

4. розпочаті і припинені на території України при умові, що в діяннях, вчинених на території України, є ознаки складу злочину;

5. розпочаті на території України і закінчені за її межами при умові, що в діяннях, вчинених та території України, є ознаки складу злочину.

Злочин вважається вчиненим на території України і особа може бути піддана кримінальній відповідальності за КК України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

Принцип громадянства. Відповідно до ст. 7 КК України громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суб'єкт вчинення злочину згідно принципу громадянства – громадянин України, або особа без громадянства, що постійно проживає на території України.

Територія вчинення злочину – інша держава.

Якщо особа за вчинений нею злочин зазнала кримінального покарання за межами України, вони не може бути притягнене в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини. Ч.1 ст. 61. Конституції України та ч. 2 ст.7 КК України вказує, що особа двічі не може притягатись до відповідальності за вчинене.

Вирок суду іноземної держави має кримінально-правове значення, якщо громадянин України або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчиняли злочин на території України. У такому випадку рецидив злочинів, не відбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання (ст.9 КК України).

Космополітичний (універсальний) принцип. Цей принцип виходить із міжнародно-правових зобов’язань України у сфері боротьби із злочинністю. Згідно цього принципу відповідно до ст. 8 КК України іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності за Кримінальним кодексом України у випадках, передбачених міжнародними договорами.

Суб'єктом вчинення злочину, згідно космополітичного принципу є іноземці та особи без громадянства.

Територія вчинення злочину - за межами території України.

Особлива частина КК містить низку статей, що були включені до КК України згідно з міжнародними договорами про боротьбу з окремими злочинами, наприклад, виготовлення або збут іноземної валюти (ст.199 КК України), захоплення або угон повітряного судна - літака, гелікоптера (ст. 278 КК України). В останні роки введення таких норм здійснюється на підставі Міжнародних договорів, учасницею яких є Україна.

Реальний принцип. Відповідно до ст.8 КК України його зміст полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України у випадках, якщо цей злочин є тяжким чи особливо тяжким та був спрямований проти прав і свобод громадян України або інтересів України (наприклад, за ст. 115 КК у разі вбивства громадянина України на території іншої держави). Застосування реального принципу можливе лише за умови, якщо іноземці чи особи без громадянства, які в Україні не проживають, не були засуджені в іноземній державі і притягаються до кримінальної відповідальності на території України.

Чинне кримінальне законодавство закріпило у ст.10 КК України поняття екстрадиції - видача особи, що вчинила злочин, тобто передача таких осіб однією державою (що запитується), іншій державі (що запитує), на території якої був вчинений злочин, або громадянином якої він є.

Ст. 10 КК України передбачає два види видачі: видача для виконання покарання; видача для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

Видача особи, що вчинила злочин є суверенним правом, а не обов’язком держави. Здійснюється видача на підставі вироку суду, якщо таке діяння є кримінально караним в обидвох державах.

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають на її території, які вчинили злочин за межами України не можуть бути видані іншій іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

Іноземці, що вчинили злочин на території України і засуджені за них на підставі чинного Кодексу України можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянином якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами з Україною.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно не проживають на території України, що вчинили злочин поза межами України, але знаходяться на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності чи віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачена міжнародними договорами з Україною.

Ст. 10 КК України конкретизує положення ст.25 Конституції України. Екстрадиція здійснюється на підставі як принципу громадянства, так і космополітичного та реального принципів чинності кримінального закону в просторі.