Рекомендована література до теми

1. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К.: Істина. – 2004. – 440 с. – С. 5-168. – Розділ ХІІ.

2. Звечаровский И. Меры уголовно-правового характера: понятие, система, виды // Законность. — 1999. — № 3.

3. Зельдов С.И. Освобождение от наказания и от его отбывания. – Москва, 1982. – 137 с.

4. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с. – С.342-360.

5. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. - К.: Правові Джерела, 2002. - 432 с. – С.343-360.

6. Ломако В.А. Применение условного осуждения. – Харьков: Вища школа, 1976. – 125 с.

7. Маляренко В. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 11-17.

8. Марогулова И.Л. Амнистия и помилование // Проблемы совершенстования советского законодательства. – 1984. – Вып. 28.

9. Михлин А.С. Помилование осужденных. – М., 1982. – 19 с.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с. - С.177-200.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2003. – 432 с. – С. 61-65.

12. Скибицький В.В. Умовне засудження за законодавством Української РСР. – К.: Наукова думка, 1971. – 132 с.

13. Скригонюк M. I. Удосконалення інституту умовно-дострокового звільнення засуджених від покарання в процесі державно-правової реформи в Україні // Держ.-правова реформа в Україні. — К., 1997.

14. Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. – М., 1978. – 128 с.

Розділ 20. Судимість

§ 1. Поняття судимості

Під судимістю слід розуміти вступ у законну силу обвинувального вироку суду з призначенням особі певного покарання, внаслідок чого утворюється певний правовий статус особи, пов’язаний з цілим рядом обмежень і інших несприятливих наслідків.

Істотними ознаками судимості є те, що вона:

• є наслідком засудження особи за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання;

• являє собою особливий правовий статус засудженого (має персональний характер і пов’язана лише з даною особою);

• має чітко визначені часові межі, встановлені КК;

• полягає в обмеженнях, які застосовуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках;

• крім того, умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК.

Загально-правові наслідки судимості регламентуються іншими нормативними актами.

Кримінально-правове значення судимості:

1. наявність судимості при призначенні покарання за новий злочин, як правило визнається обставиною, яка обтяжує покарання (п.1 ч.1 ст.67 КК України).

2. враховується при визначені рецидиву злочинів (ст.34 КК України).

3. у передбачених законом випадках судимість при вчиненні однорідного злочину перетворює основний (простий) його вид у кваліфікований або особливо кваліфікований. (Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч.3 ст.296 КК України).

4. злочин може бути визнаний повторним, якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято (ч.4 ст.32 КК України).

5. судимість, як правило, виключає застосування до особи, яка вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права. Наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45-47 КК України).

6. враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч.3 ст.49 КК України).

7. За загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст.69 КК України).

8. враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п.2 ч.3 ст.81 КК України, п.2 ч.3 ст.107 КК КК України), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч.4 ст.82 КК України).

Крім зазначеного, наявність судимості тягне за собою і такі загально-правові наслідки, які полягають у різноманітних обмеженнях, що виключаються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість, зокрема:

1) заборона приймати на певні посади.

Так, особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суддею, прокурором, слідчим, адвокатом, судовим експертом, нотаріусом, членом ВРЮ, працівником органів внутрішніх справ.

Відсутність судимості за умисний злочин є умовою зайняття посад: голови та члени ЦВК, народного депутата.

2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Так, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду.

Особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, обіймати керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин).

4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину).

5) обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду.

6) позбавлення права на отримання певних пільг.

Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством.

7) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах).

8) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі).

Підставою виникнення судимості є призначення засудженому покарання.

Ч.3 ст.88 КК України визначає коло осіб, які вважаються такими, що не мають судимості. До них відносяться:

- особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання;

- особи, звільнені від покарання;

- особи, що відбули покарання, злочинність і караність якого усунута законом.

Погашення і зняття судимості є формами припинення стану судимості. Після погашення або зняття судимість вважається не існуючою і до уваги прийматись ні в яких випадках не може. І погашення і зняття судимості з точки зору юридичних наслідків рівнозначні; це дві форми припинення стану судимості.