§ 10. Амністія і помилування

Амністія — один із видів звільнення від кримінальної відповідальності. Акт амністії не має персоніфікованого характеру.

Видання акта (закону) про амністію відповідно до ч. 3 ст. 92 Конституції України належить до компетенції Верховної Ради України.

Відповідно до Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р. з подальшими змінами та до­повненнями до нього, амністія оголошується Законом і є звіль­ненням від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів (ст. 1 Закону).

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчи­нені до дня набрання чинності вироку, за яким особу засуджено за ці злочини, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

Згідно із Законом України "Про застосування амністії в Україні" не допускається застосування амністії:

— до осіб, яким довічне позбавлення волі в порядку поми­лування замінено на певний строк засудження;

— до осіб, що мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів;

— до осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

— до осіб, які засуджені за вчинення тяжкого і особливо тяжкого злочину і відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Відповідно до п. 27 ст. 106 Конституції України поми­лування здійснює Президент України.

Помилування здійснюється відповідно до індивідуально визначеної особи.

Відповідно до Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000 помилування засуджених здійснюється у вигляді:

заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк;

повного або часткового звільнення від відбуття як основ­ного, так і додаткового покарань;

— заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням;

— зняття судимості.

Помилування не ставиться в залежність ні від ступеня не­безпечності, ні від тяжкості вчиненого засудженим злочину або суворості призначеного вироком суду покарання.

Клопотання про помилування засуджених попередньо роз­глядаються комісією, яка створюється Президентом України на строк його повноважень.

Чинним КК (ч.2 ст. 87 КК України ) визначено: якщо акт про помилування змінює засудженому призначене судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на строкове позбавлення волі, цей строк не може бути меншим двадцяти п’яти років.

Контрольні завдання

1. Дайте визначення звільнення від покарання?

2. Які умови звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності?

3. За яких підстав особа звільняється від відбування покарання з випробуванням?

4. Як особа звільняється від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років?

5. Які строки давності передбачені в КК України щодо виконання обвинувального вироку суду?

6. Які підстави застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання?

7. Як відбувається амністія і помилування?

8. До яких осіб застосвується звільнення від покарання за хворобою?