§ 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

Тлумачення – це з’ясування змісту кримінального закону з метою його точного застосування. Види тлумачення розрізняються в залежності від суб’єкта, обсягу і прийомів тлумачення.

І. За суб’єктом тлумачення розрізняють легальне (офіційне), судове і наукове (доктринальне) тлумачення.

Легальне (офіційне) тлумачення здійснюється органом держави, уповноваженим на те законом. Правом офіційного тлумачення законів згідно п. 2 ст. 150 Конституції України наділений Конституційний Суд України. Характерною рисою офіційного тлумачення є його обов'язковий характер для всіх організацій, установ, службових осіб і громадян.

Судове тлумачення здійснюється судом у вироках, ухвалах, постановах при застосуванні норм кримінального закону. Судове тлумачення може бути двох видів:

1. казуальне тлумачення, здійснюється судами при розгляді конкретної справи. Таке тлумачення є обов’язкове тільки по тій справі, у зв’язку з якою воно проводилося;

2. правозастосовче тлумачення, здійснюється пленумом Верховного Суду України з найбільш складних питань застосування КК України. Таке тлумачення має рекомендаційний вплив на практику судів при розгляді ними конкретних кримінальних справ.

Наукове (доктринальне) тлумачення – це тлумачення закону, що дається науковими і навчальними юридичними установами, окремими вченими в статтях, монографіях, підручниках, наукових коментарях, експертних висновках. Це тлумачення не має загальнообов’язкової сили, але воно має суттєве значення для правильного з’ясування змісту закону, вивчення його, а також для подальшого вдосконалення законодавства.

ІІ. За обсягом тлумачення кримінальних законів може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним.

Буквальним називають тлумачення, згідно з яким дійсний зміст кримінально-правової норми точно (буквально) відповідає її текстуальному вираженню (тексту). Такими точними положеннями відрізняється, наприклад, ч.2 ст. 27 КК України : “Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом”.

Обмежувальним називається тлумачення, внаслідок якого закон застосовується до більш вузького кола випадків, ніж це випливає з буквального змісту (тексту) закону. Наприклад, у ст. 304 КК встановлена відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. За текстом ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за цей злочин може мати місце, якщо особа досягла 16-го віку, однак очевидно, що у ст. 304 КК України маються на увазі випадки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність дорослими, тобто особами що досягли вісімнадцятирічного віку.

Поширювальне тлумачення полягає в тому, що закону надається більш широкий зміст порівняно з його буквальним текстом. Наприклад, у ч. 1 ст. 213 КК вказано на операції з брухтом кольорових і чорних металів, здійснювані без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. В даному випадку поняття “законодавство” охоплює не тільки закони, а й підзаконні нормативно-правові акти, якими регулюється порядок та умови державної реєстрації або одержання відповідного дозволу (ліцензії).

ІІІ. Тлумачення за прийомами. Для з’ясування точного змісту закону використовують різні прийоми його тлумачення. Найбільш суттєвими з них є граматичне (філологічне), систематичне та історичне.

Граматичне тлумачення полягає в аналізі тексту закону, використаних в ньому термінів та словосполучень з позиції граматики та етимології. Так, із змісту ст. 211 КК України "Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону " видно, що для притягнення до відповідальності за цією статтею досить встановити одну із зазначених у ній дій, оскільки між поняттями “зменшують надходження до бюджету” і “збільшують витрати бюджету” стоїть роз’єднувальний союз “або”.

Систематичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону шляхом зіставлення з іншими положеннями цього ж або іншого закону. Наприклад, поняття «службова особа», використане в ст. 368 КК України, з’ясовується шляхом звернення до п. 1 примітки до ст. 364 КК, де дається визначення службової особи.

Історичне тлумачення застосовується у випадках, коли для з’ясування дійсного змісту волі законодавця необхідно проаналізувати історію розвитку відповідних кримінально-правових понять та інститутів, обстановки обговорення і прийняття даного закону.