§ 3. Додаткові покарання

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК України) може призначатися лише в якості додаткового покарання і тільки в разі засудження особи за тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Суд може застосувати дане додаткове покарання до особи, яка засуджується за тяжкий або особливо тяжкий злочин, незалежно від того, обумовлено це у санкції відповідної статті чи ні.

Військовим є звання, яке присвоюється військовослужбовцям, що проходять службу у військових формуваннях, а також військовозобов’язаним, а спеціальними — звання, що присвоюються працівникам міліції, державної податкової адміністрації, митної служби та деяким іншим категоріям службовців. Ранги встановлені для державних службовців, дипломатів, класні чини — для працівників прокуратури, а кваліфікаційні класи — для суддів.

На підставі ст. 54 КК України засуджений не може бути позбавлений державної нагороди, наукового ступеня, почесного чи вченого звання.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу може застосовуватися як додаткове покарання і в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 77 КК України).

Конфіскація майна (ст. 59 КК України) полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

Кримінальний закон передбачає два види конфіскації майна:

- повну конфіскацію (при вилученні всього належного засудженому майна);

- часткову конфіскацію (при вилученні частки майна).

Конфіскація майна, як додаткове покарання, не може бути призначена при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 76,77 КК України).

Від конфіскації майна як виду додаткового покарання необхідно відрізняти конфіскацію предметів, які фактично використано як знаряддя злочину або якщо вони були об’єктом злочинних дій. Таку конфіскацію називають спеціальною. Спеціальна конфіскація не є видом покарання, хоча передбачена в деяких санкціях Особливої частини КК, а є способом вирішення питання щодо долі речових доказів.

Спеціальна конфіскація передбачена санкціями 15 статей Особливої частини КК (наприклад, за ст. 334 КК при порушенні правил міжнародних польотів – конфіскація повітряного судна). У деяких санкціях цих статей передбачена і спеціальна конфіскація, і конфіскація майна як додаткове покарання (за контрабанду – ч. 2 ст. 201 КК).

§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові

1. Штраф відповідно до ст. 53 КК є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК.

Дана стаття передбачає межі штрафу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК України)

Може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Підставами для призначення судом покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є такі обставини, коли:

злочин пов’язаний із займаною посадою, професійною або іншою діяльністю особи і саме цю посаду або цю діяльність використала винна особа при вчиненні злочину;

характер злочину, особа винного та інші обставини справи свідчать про неможливість збереження за винним права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю.

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК України - з моменту набрання законної сили вироком.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 55 КК України) може бути застосовано як додаткове покарання і у випадках, коли воно не передбачене в санкціях Особливої частини КК.

Умовами такого застосування є переконання суду в неможливості збереження за винною особою права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю з урахуванням:

характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв’язку з заняттям певною діяльністю;

особи засудженого;

інших обставин справи.

При цьому посилання на ч. 2 ст. 55 КК України у вироку суду є обов’язковим.

Крім того, ст. 77 КК України передбачає застосування як додаткового покарання позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Всього санкції статей Особливої частини КК передбачають 24 випадки застосування позбавлення права обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю як основного виду покарання, та 115 випадків як додаткового.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, якщо воно призначено як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні чи позбавлення волі на певний строк, поширюється на весь строк відбування основного покарання і, крім того, на строк, встановлений вироком суду. Якщо ж це покарання призначене як додаткове до іншого виду основного покарання (наприклад, до виправних робіт), то його строк обчислюється з моменту набрання вироком суду законної сили.