§8. Діяння, пов’язане з ризиком

Ст. 42 КК України регулює питання кримінальної відповідальності за діяння, пов’язані з ризиком, що потягли наслідки, характерні для конкретних злочинів.

Не є злочином діяння (дія чи бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети (ч. 1 ст. 42 КК України).

Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала на те, що вжиті нею заходи є достат­німи для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам (ч. 2 ст. 42 КК України).

Ознаки виправданого ризику:

1) наявність об’єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;

2) неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;

3) прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Об’єктивна ситуація, що викликає необхідність досягнення значної суспільно корисної мети, в одних випадках може полягати в наявності небезпеки (наприклад, загроза життю хворого у лікарському ризику; небезпека захоплення території супротивником у військовому ризику тощо), а в інших — в необхідності одержання нових знань (у дослідницькому ризику) або недопущенні великих збитків чи одержанні значної вигоди (у господарському ризику) тощо.

Ознаками діяння, пов’язаного з ризиком, визнаються:

1) його мета;

2) об’єкт заподіяння шкоди;

3) характер діяння;

4) його своєчасність;

5) межі заподіяння шкоди.

Виправданість ризику передбачає:

1) прагнення досягти значної суспільно корисної мети (розробка й виготовлення нових ліків тощо);

2) неможливість досягти поставленої мети шляхом, не поєднаним із ризиком;

3) особа, яка допустила ризик, вжила заходи, достатні для відвернення шкоди.

Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій (ч. 3 ст. 42 КК України).

§9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Згідно з ч. 1 ст. 43 КК України не є злочинним вимушене заподіяння певної шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їхньої злочинної діяльності.

Умови заподіяння шкоди:

1) суб’єкт заподіяння шкоди;

2) об’єкт заподіяння шкоди;

3) характер дії (бездіяльності);

4) межі заподіяння шкоди.

Суб’єкт заподіяння шкоди. Це лише особи, які відповідно до чинного закону виконують спеціальне завдання в складі організованої групи або злочинної організації. До них належать: 1) негласні працівники оперативних підрозділів або особи, які співробітничають з ними, що проникли до злочинної групи (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); 2) штатні і позаштатні негласні працівники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, введені під легендою прикриття в організоване злочинне угруповання (ст. 13 ч. 3 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»); 3) учасники організованих злочинних угруповань, залучені до співробітництва спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю (ст. 14 цього Закону) .

Об’єкт заподіяння шкоди — інтереси особи, суспільства, держави, що охороняються кримінальним законом (наприклад, недоторканність громадянина, його власність, громадська безпека, порядок управління, державна таємниця тощо).

За своїм характером дії (бездіяльність) особи, яка заподіює шкоду в складі організованої групи або злочинної організації, повинні збігатися з ознаками якогось злочину, за винятком передбачених в ч. 2 ст. 43 КК України (наприклад, особа може вчинити крадіжку, вимагання, завдати потерпілому побої тощо).

Межі заподіяння шкоди визначаються ч. 2 ст. 43 КК України. Особа може, беручи участь у злочинній організації, заподіяти будь-яку шкоду, тобто навіть вчинити злочин (наприклад, заподіяти потер­пілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або брати участь у контрабанді, у розкраданні чужого майна тощо). Виняток становлять вчинення: тяжкого умисного злочину, пов’язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (загибель людей, екологічне забруднення значних територій тощо).

Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди: особі не може бути призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Якщо такій особі призначається позбавлення волі на певний строк, то його розмір не може перевищувати половини максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. 3 ст. 43 КК України).