§ 5. Рецидив злочинів

Відповідно до статі 34 КК, рецидивом називають вчинення нового умисного злочину особою, яка мала судимість за умисний злочин.

Рецидив – це повторність злочинів, пов’язана з засудженням за попередній злочин, тому йому властиві ознаки, характерні для повторності:

1) рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостійних і тільки умисних злочини;

2) при рецидиві кожен з вчинених злочинів утворює собою одиничний злочин;

3) злочини, що створюють рецидив, обов’язково віддалені один від одного певним проміжком часу;

4) факт судимості ( протягом строку покарання, а в ряді випадків і протягом певного проміжку часу після відбуття покарання, існує судимість як певний правовий стан).

Види рецидиву злочинів.

Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він поділяється на два види:

загальний рецидив;

спеціальний рецидив.

Загальний рецидив - це такий рецидив, у який входять різнорідні злочини, тобто не тотожні за родовим або безпосереднім об’єктом. Особа маючи судимість за крадіжку, вчиняє хуліганство.

Спеціальним називають рецидив, до якого входять тотожні або однорідні злочини. Наприклад, особа, раніше засуджена за хуліганство, знову вчиняє хуліганство або маючи судимість за крадіжку вчиняє вимагання або шахрайство.

Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види:

простий ( коли особа має дві судимості )

складний ( при якому особа має три і більше судимості ).

За ступенем суспільної небезпечності виділяють пенітенціарний рецидив і рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.

Пенітенціарний рецидив має місце там, де особа, яка була засуджена до позбавлення волі, знову вчиняє протягом строку судимості новий злочин, за який знову засуджується до позбавлення волі. Даний вид рецидиву має значення при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення. Так, якщо для умовно-дострокового звільнення потрібно відбуття не менше половини строку покарання призначеного вироком, то при пенітенціарному рецидиві – не менше двох третин цього строку.

Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів - це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчиняє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Наприклад, особа, яка була раніше засуджена бандитизм, і знову, до погашення судимості, засуджена за бандитизм або розбій.

Рецидив особливо тяжких злочинів при сукупності вироків дає можливість призначити остаточне покарання в межах 25 років позбавлення волі.

§ 6. Правові наслідки множинності злочинів

Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК (ст. 35 КК України).

Наслідки множинності:

1) впливають на кваліфікацію злочинів;

2) впливають на покарання:

3) більш сувора санкція;

4) при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються повторність та рецидив злочинів (ч. 1 ст. 67 КК);

5) при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд, призначивши покарання (основне й додаткове) за кожний злочин окремо, остаточне покарання може визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК);

6) при рецидиві злочинів, якщо засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне покарання не може перевищувати максимального строку покарання, встановленого для даного виду у Загальній частині КК, а якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність вироків, є особливо тяжким — не більше 25 років (ч. 2 ст. 71 КК);

7) остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК);

8) врахування множинності злочинів при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності: наявність у діях особи множинності злочинів виключає можливість застосування до неї положень статей 45—48 КК про звільнення від кримінальної відповідальності;

особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні строки (ч. 1 ст. 49 КК). Однак перебіг давності переривається, якщо до закінчення цих строків особа вчинила новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин (ч. 3 ст. 49 КК). Обчислення давності у цьому разі починається з дня вчинення нового злочину, а строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Наслідки рецидиву:

1. Вчинення нового злочину є перепоною для звільнення засудженого від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, до якого були застосовані положення, передбачені статтями 75, 78, 79, 81, 83 КК України.

2. Рецидив злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого перериває перебіг строку давності виконання обвинувального вироку (ч. 4 ст. 80 КК України).

3. Рецидив злочинів впливає на строки фактичного відбуття покарання, після збігу яких можливе умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (пп. 2 і 3 ч. 3 ст. 81 та пп. 2 і 3 ч. 3 ст. 107 КК України), заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (пп. 2 і 3 ч. 4 ст. 82 КК України), на порядок призначення остаточного покарання (ч. 3 ст. 78, ч. 6 ст. 79, ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82, ч. 6 ст. 83 КК України), на перебіг строку погашення судимості (ч. 5 ст. 90 КК України).