Розділ 10. Суб’єктивна сторона злочину

§ 1. Поняття, ознаки і значення суб'єктивної сторони складу злочину

Суб’єктивна сторона злочину – це психічна діяльність особи, безпосередньо пов’язана з вчиненням злочину. Вона утворює психологічний, тобто суб’єктивний зміст злочину, тому є його внутрішньою стороною, по відношенню до об’єктивної сторони. Якщо об’єктивна сторона злочину складає його фактичний зміст і може бути безпосередньо сприйнята потерпілим, свідками та іншими особами, то суб’єктивна сторона характеризує процеси, що протікають в психіці винного і безпосередньому сприйняттю органами відчуття людини не піддаються. Вона пізнається тільки шляхом аналізу і оцінки поведінки правопорушника та обставин вчинення злочину.

Зміст суб’єктивної сторони злочину розкривається за допомогою таких юридичних ознак як вина, мотив, мета та емоційний стан особи в момент вчинення злочину. Вони тісно пов’язані між собою, однак зміст і значення їх неоднакові.

Вина є основною обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони будь-якого злочину і значною мірою її змістом. Що ж стосується мотиву, мети, емоційного стану – це факультативні ознаки суб’єктивної сторони всіх складів злочинів і вимагають свого встановлення тільки там, де про це прямо вказано в законі. Факультативні ознаки вказуються не завжди в складах злочинів, а тільки тоді, коли вони визначають сутність злочину або суттєво впливають на характер чи ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Основні і факультативні ознаки мають самостійне значення. Вони можуть бути безпосередньо вказані в законі (наприклад, вбивство через необережність ст. 119 КК України), можуть випливати з закону (наприклад, розбій визначається законодавцем як напад з метою заволодіння чужим майном громадян, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, вчинений з застосуванням насилля – ст. 187 КК України), а також може визначатися за допомогою різних прийомів тлумачення диспозицій статей (наприклад, ч.1 ст. 286 КК порушення особою правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження віднесено до переліку необережних злочинів на тій підставі, що умисне завдання шкоди життю чи здоров’ю іншої особи є злочином проти особи і відповідальність за нього передбачена іншими статтями КК України).

Значення суб’єктивної сторони злочину: 1) суб'єктивна сторона злочину дозволяє відмежувати злочини від суміжних діянь; 2) дозволяє розмежовувати склади злочинів, які подібні за об’єктивними ознаками (наприклад, ст. 115 і ст. 119 КК України) 3) зміст суб’єктивної сторони в значній мірі визначає ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, характер відповідальності та розмір покарання; 4) аналіз суб’єктивної сторони в значній мірі впливає на вибір судом конкретної міри покарання.

§ 2. Поняття, зміст і значення вини

Кримінальне право України виходить з того, що вина – це прояв психічної діяльності особи у вчиненні злочину. Для кримінального права України неприйнятною є “оціночна концепція вини”, згідно якій виною вважався не дійсний умисел чи необережність, а оцінка, яку дає суддя поведінці особи. Ця теорія наділяє суддю широкими можливостями визнання наявності вини, виходячи з своєї власної правосвідомості. Для кримінального права України неприйнятним є об’єктивне ставлення у вину, тобто відповідальність за наслідки без вини.

В ст. 62 Конституції України і в ст. 2 КК України закріплений один з найважливіших принципів кримінального права – відповідальність тільки за наявності вини. Вина, за загальним визначенням, відноситься до суб’єктивної сторони злочину, але співвідношення цих категорій в кримінально-правовій літературі – предмет дискусії, яка постійно триває. Співпадають поняття суб’єктивної сторони злочину та вини, чи ці поняття різні?

Одні автори вважають, що вина і уособлює собою суб’єктивну сторону злочину, що ці поняття співпадають за своїм змістом. Інші вчені вважають, що суб’єктивна сторона є більш об’ємним поняттям, і що вона не вичерпується тільки змістом вини. Суб’єктивна сторона, містить поряд з виною і інші психічні моменти - мотив, мету, емоції.

Основною ознакою суб’єктивної сторони злочину кримінально-правова наука вважає вину. І це обґрунтовано. Акт поведінки може бути визнаний злочином тільки при наявності вини особи, що його вчинила.

Мотив, мета а також емоційний стан особи в момент вчинення злочину – поняття, безпосередньо запозичені з психології, але в кримінальному праві мають своє вузько юридичне тлумачення, обмежене потребами кримінальної відповідальності. І ці нормативні обмеження формально відсувають основоположні, з точки зору психології, елементи акту поведінки мотив, мету, емоції на другий і третій плани, роблячи їх факультативними (необов’язковими) ознаками суб’єктивної сторони злочину.

Загальновідомо, що вину особи неможливо встановити без аналізу того, що бажав злочинець, яку мету він перед собою ставив, в якому стані знаходився. Встановлення вини поза мотивацією, метою і станом суб’єкта в момент вчинення злочину може носити тільки формальний оціночний характер.

Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, та його суспільно небезпечних наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Основними елементами, що характеризують вину є зміст, сутність, форма і ступінь.

Зміст вини є першою найважливішою її складовою, – це є відображення в психіці (свідомості) особи об’єктивних ознак вчиненого злочину, тобто фактичних ознак, що характеризують об'єкт і об’єктивну сторону, а в ряді випадків і ознак спеціального суб’єкта.

Сутність вини визначає соціальну природу вини, оскільки вина проявляється в злочинному діянні. Відповідно, соціальна сутність вини полягає в негативному відношенні особи до тих цінностей, що охороняються нормами кримінального права. А при необережності сутність вини полягає в байдужому відношенні до цих благ.

Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Форми це - узагальнені поняття, що в цілому характеризують психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.

Ступінь вини – це категорія кількісна. Вона визначається: 1) об’єктивними обставинами злочину; 2) характером суспільно небезпечного діяння; 3) особливостями психічного ставлення (як формою вини, так і видом умислу чи необережності); 4) мотивом і метою злочину; 5) обставинами, що характеризують особу винного, причинами та умовами, які вплинули на формування умислу чи обумовили зміст необережності.

Значення вини: 1) відсутність вини означає відсутність суб’єктивної сторони і, відповідно, складу злочину, кримінальної відповідальності і покарання; 2) вина має важливе значення для правильної кваліфікації злочину і для визначення міри покарання за вчинене.