§ 2. Спецiальний суб'єкт злочину та його види

Суб’єкту, якому притаманні обов'язкові ознаки, прийнято називати загальним суб’єктом злочину.

Спеціальний суб'єкт злочину  - це особа, яка володіє, крім вказаних загальних (фізична особа, осудність, досягнення певного віку), спеціальними, додатковими ознаками, які її характеризують i визначають кваліфікацію вчиненого нею злочину, передбачені в статті Особливої частини КК України.

Спеціальний суб'єкт  - це факультативна ознака суб'єкта як елемента складу злочину, оскільки він зустрічається далеко не у всіх складах злочинів. Проте у конкретних складах злочинів, де є пряма вказівка в законі на будь-яку додаткову характеристику суб'єкта злочину - ознаки спеціального суб'єкта стають обов'язковими ознаками даного складу злочину. Так, військовий злочин (наприклад, ст. 408 КК України - дезертирство) може бути вчинений лише військовослужбовцем, що проходить військову службу за призовом або за контрактом у Збройних силах України; дітовбивство (ст. 117 КК України) - тільки породіллю, матір'ю новонародженої дитини

За своїм змістом ознаки спеціального суб’єкта досить різноманітні. Їх можна об’єднати у групи: 1) за громадянством: іноземець чи особа без громадянства; 2) за професією чи видом діяльності: лікар, медичний працівник, капітан судна, приватний підприємець; 3) за демографічними ознаками: вік, стать, стан здоров’я і працездатність; 4) за правовим статусом: свідок, потерпілий, експерт; 5) за сімейно - родинними відносинами: батьки, діти, опікуни; 6) за службовим становищем; 7) за відношенням до військового обов'язку.

§ 3. Поняття неосудностi та її критерiї

  Поняття "неосуднiсть" -  це антипод поняттю "осудність", тобто є похідним від поняття осудності. Неосудною є особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії, або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. З таким станом психіки особи і пов'язана нездатність особи відповідати за свої дії. Особа, яка вчинила злочин у стані неосудності не підлягає кримінальній відповідальності.

Визначення неосудності в законі називається формулою неосудності. Формула може будуватися на основi рiзних ознак. Якщо в цю формулу включати i медичнi, i юридичнi критерiї, то така формула носить назву змiшаної формули неосудностi. Чинне кримінальне право дає змiшану формулу неосудностi в ч.2 ст.19 КК України.

Поняття неосудностi будується за допомогою двох критерiїв:  медичного (бiологiчного)  та  юридичного (психологiчного).

Медичний критерій  визначає всi можливi i допустимi душевнi (психічні) хвороби. Даний критерій дає узагальнену характеристику всiх можливих психічних аномалій:

1) хронічне психічне захворювання;

2) тимчасовий розлад психічної діяльності;

3) недоумство;

4) інший хворобливий стан психіки.

Хронічне психічне захворювання  - це розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хвороби. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, параноя, маніакально-депресивний психоз, прогресивний параліч, сифіліс мозку, епілепсія, та інші. Усі ці хвороби носять прогресуючий характер, поштовхом до цього можуть бути будь-які обставини людського життя, будь-які події чи ситуації, багато з цих захворювань не виліковуються сучасними методами медицини, хоча і при них можуть наступати "свiтлi проміжки", так звані, ремісії. Встановлення наявності чи відсутності самої хвороби, або ремісії у особи на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння і є основним завданням під час проведення досудового розслідування вчиненого діяння.

 Тимчасовий розлад психічної діяльності  - відносно швидкоплинний, тобто такий що раптово виникають, а також раптово зникають види психічних захворювань (гострі алкогольні психози, бiла гарячка, патологічне сп'яніння i ін.). Головною ознакою тимчасових розладів психічної діяльності є повна зворотність психічних розладів.

Недоумство (олiгофренiя) – це стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки. Має три ступені: дебільність, імбецильність, iдiотія. Такі психічні захворювання не набуваються, а існують з народження людини і є невиліковними.

Інший хворобливий стан психіки  - психопатія, вона не охоплюється трьома попередніми видами психічних захворювань. Це розлади особистості і поведінки, визначені списком кодів Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я (МКХ-10) - психічний інфантилізм, аномалії психіки у глухонімих та ін.).

Отже, медичний критерiй є можливим, потенцiйним джерелом неосудностi: це означає, що коли констатується наявнiсть медичного критерiю - встановлюється тiльки можливе i необхiдне джерело неосудностi, але це ще не констатацiя неосудностi.

Юридичний критерiй неосудностi  полягає в нездатностi особи в момент вчинення нею суспільно-небезпечного діяння вiддавати звiт своїм дiям або керувати своїми дiями внаслiдок душевної хвороби.

Юридичний критерій складається з двох ознак: 1) інтелектуальної; 2) вольової.

Iнтелектуальна ознака вказана в законi словами "особа не могла усвідомлювати свої дiї", яка означає наступне: 1) не розуміє дійсного змісту своїх дій, особа не розумiла фактичної сторони вчинюваного нею дiяння i, вiдповiдно, не розумiла їх суспiльної небезпечностi; 2) особа не здатна розумiти суспiльно-небезпечний характер своїх дiй, хоча розумiла при цьому їх фактичну сторону (наприклад, особа, яка має будь-яку форму недоумства, пiдпалює будинок, може усвідомлювати фактичний характер діяння, але те, що це діяння суспiльно небезпечне, недоступне його свiдомостi).

Вольова ознака неосудності - особа не могла керувати своїми дiями, внаслідок руйнування психічною хворобою вольової сфери людини. Завжди, коли особа не віддає собі звіт в своїх діяннях, вона i не може ними керувати (свiдомiсть визначає волю). Бувають ситуації, коли особа усвiдомлює i фактичну сторону вчинюваного i суспільну небезпечність своїх дiй, але при цьому не може керувати своїми діями (наприклад, “нездоланность потягів - піроманії, клептоманії, деяких складних перверсій). Саме тому, у формулi неосудностi iснує вольова ознака.

Особа, яка визнана неосудною, не пiдлягає кримiнальнiй відповідальності, яким би тяжким вчинене нею дiяння не було. До такої особи можуть бути застосовані примусовi заходи медичного характеру (ч.2 ст.19, ст.93 КК України).

Примусові заходи медичного характеру – це надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Значення юридичного критерiя: 1) юридичний критерiй визначає дiйсний змiст неосудностi, тому що тiльки цей критерiй дає можливiсть констатувати, чи вiддавала звiт особа своїм дiям, чи могла вона керувати своїми дiями саме в момент вчинення суспільно небезпечного дiяння; 2) юридичний критерiй встановлює межi медичного критерiю; 3) вiн визначає межi мiж осуднiстю та неосуднiстю.