§ 3. Поняття та ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки злочину

Наявність в діянні особи формальних, тобто чисто зовнішніх ознак складу злочину передбаченого законом не завжди є підставою для визначення такого діяння злочинним. Ч.2 ст.11 КК України встановлює, що не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Це положення конкретизує значення суспільної небезпечності як загальної ознаки злочину.

Згідно з цим визначенням, першою обов’язковою умовою застосування ч.2 ст.11 КК України є формальна наявність у вчиненому діянні ознак злочину, передбаченого КК України, тобто всіх тих об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують певне діяння як злочин.

Другою умовою застосування цієї норми є те, що діяння передбачене ч.2 ст.11 КК України, не містить тієї суспільної небезпеки, яка є типовою для злочину: не заподіює шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам або заподіює їм явно, очевидно незначну, мізерну шкоду.

Третьою правовою умовою застосування даної норми слід вважати суб’єктивну характеристику малозначного діяння, яке суб’єктивно не повинно бути спрямоване на заподіяння значної, істотної шкоди. Необхідно зазначити, що усі необережні злочини в КК України сформульовані як злочини з матеріальним складом. ненастання відповідних суспільно небезпечних наслідків у необережному злочині означає відсутність складу злочину. В зв'язку з цим малозначне діяння не може бути необережним, воно завжди умисне.

Тільки сукупність цих умов дає можливість визнати діяння малозначним, тобто таким, що не є злочином. При встановленні в діянні ознак, передбачених ч. 2 ст. 11 КК України, справа підлягає закриттю за відсутністю складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України).

Малозначність діяння в зв’язку з відсутністю суспільної небезпеки не містить складу злочину, але може містити склад іншого правопорушення, наприклад, адміністративного чи дисциплінарного. В такому випадку до особи, яка його вчинила, можуть застосовуватися заходи адміністративного чи дисциплінарного впливу, які не є кримінальним покаранням.

Малозначне діяння слід відрізняти від діяння, яке не містить складу злочину. Відсутність будь-якої факультативної ознаки складу злочину, такої як спосіб, місце, час, знаряддя, обстановка вчинення злочину, якщо вони прямо передбачені у диспозиції статті є підставою для визнання такого діяння незлочинним, за відсутності складу злочину, але не на підставі ч.2 ст.11 КК України.

§ 4. Класифікація злочинів

Під класифікацією злочинів розуміють розподіл їх на групи залежно від того чи іншого критерію.

В залежності від форми вини: умисні та необережні; в залежності від завершеності злочинної діяльності: закінчені та незакінчені; в залежності від того вчинені однією особою чи декількома: групові і одиничні.

Питання класифікації злочинів в діючому законодавстві передбачено в ст. 12 КК України. Відповідно до вказаної статті залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на: злочини невеликої тяжкості; злочини середньої тяжкості; тяжкі злочини; особливо тяжкі злочини.

Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання, за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Слід відмітити, якщо в альтернативній санкції в якості основних покарань передбачені одночасно і штраф і позбавлення волі на певний строк, ступінь тяжкості злочину визначається виходячи із такого виду покарання як позбавлення волі на певний строк.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину враховується при: 1) звільненні від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45-49 КК України); 2) призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України); 3) призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України); 4) призначенні засудженим до позбавлення волі на певний строк виду виправної установи; 5) звільненні від відбування покарання (ч.4 ст. 74 КК України); 6) звільненні від відбування покарань з випробуваннями (ст. ст. 75,79, 83 КК України); 7) умовно-достроковому звільненні від відбування покарань (ст. 81 КК України); 8) звільненні від відбування покарань у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду (ст. 80 КК України) 9) погашенні судимості (п.5-9 ч.1 ст. 89 КК України ).

Законодавча класифікація відображає внутрішню соціальну сутність злочинів - ступінь їхньої небезпеки для тих суспільних відносин, що охороняються КК України. Роль формального класифікатора в даній класифікації виконують санкції, їх розмір та вид покарання. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості - істотна, універсальна, а тому і визначає суть і структуру інститутів кримінального права.