§ 2 Форми реалізації кримінальної відповідальності

Реалізація кримінальної відповідальності являє собою певного роду процес, що має тривалість у часі і тісно пов'язана із стадіями кримінального процесу. Кримінальна відповідальність реалізується в настуних формах.

На першій стадії – притягнення до кримінальної відповідальності – виділяються дві форми:

а) обмеження кримінально-процесуального характеру, що застосовуються до особи, яка вчинила злочин (наприклад, застосування до особи запобіжних заходів);

б) безумовне звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, застосування ст. ст. 45-49 КК України).

Друга стадія – судовий розгляд справа - включає в себе три форми:

а) безумовне звільнення від кримінального покарання (сплив строків давності виконання обвинувального вироку ст. 80 КК України).

б) звільнення від кримінального покарання з випробуваннями (ст. ст. 75-79 КК України;

в) реальне призначення кримінального покарання.

На третій стадії – виконання кримінального покарання – виділяються три форми:

а) обмеження, обумовлені специфікою кримінально-виконавчих правовідносин;

б) заміна одного виду покарання іншим заходом кримінально-правового впливу (наприклад, ст. 84 КК України);

в) звільнення від подальшого відбування покарання (наприклад, умовно-дострокове звільнення ст. 81КК України, амністія, помилування).

Четверта стадія – судимість – реалізується у формі певних обмежень передбачених різними галузями права (наприклад, заборона на зайняття певних посад при наявності судимості).

§ 3. Обгрунтування і підстави кримінальної відповідальності

Обґрунтування і підстави кримінальної відповідальності це з’ясування наступних питань: 1. Як обґрунтувати кримінальну відповідальність особи, що вчинила злочин? 2. За що особа підлягає кримінальній відповідальності? 3. Яка юридична підстава кримінальної відповідальності?

Щодо з'ясування питання про підстави кримінальної відповідальності є два аспекти – філософський та юридичний. Філософський аспект заключається в наступному – чому суспільство і держава мають право докору особі, що вчинила злочин?

Злочинець, як особистість наділений свідомістю і волею і здатний вибирати свою поведінку сам. Відповідальність на таку особу можна покладати тільки тоді, коли у суб'єкта була свобода вибору своєї поведінки.

Відповідь на запитання в якій мірі людина вільна у виборі своєї поведінки, намагались з'ясувати ряд філософських вчень. Ідеалістичне вчення індетермінізм, що заперечує об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, необхідний і закономірний зв'язок між ними, визначає наступне - у всьому винна зла, нічим не обмежена воля людини, незалежна від зовнішніх обставин. Злий рок.

В обґрунтуванні підстав відповідальності за механічним детермінізмом не стільки в засудженні волі особи, скільки в шкідливості злочину – людина подібна машині, все залежить від зовнішніх об’єктивних обставин у суспільстві, тобто людина - раб обставин.

Вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи суспільства і людської волі - матеріалістичний детермінізм обгрунтовує відповідальність особи, виходячи з наступного: вчиняти злочин чи ні залежить як від зовнішніх обставин так і власної волі, переконань, совісті. Обґрунтування даного вчення базуються на наявності у людини права вибору своєї поведінки: особа мала реальну можливість не вчиняти злочин, чи вчиняти його, тобто вона могла діяти у відповідності з вимогами закону, але ігнорувала цю можливість і тим самим порушила правову заборону. Саме тому до такої особи можна застосувати примус.

Юридичний аспект питання про підстави кримінальної відповідальності полягає в з'ясуванні наступного: за які діяння і при яких умовах вона повинна наступати? Відповідь на дане запитання міститься в ч.1 ст. 2 КК України "підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом". В ній передбачені підстави кримінальної відповідальності, згідно з якими кримінальній відповідальності підлягає особа, яка: 1) вчинила передбачений законом злочин; 2) винна у вчинені цього злочину; 3) підлягає кримінальній відповідальності за своїми суб’єктивними ознаками (віком, осудністю).

Єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності конкретної особи є наявність у її діях складу злочину. Склад злочину – це сукупність передбачених КК України об’єктивних і суб’єктивних ознак, при наявності яких діяння визнається злочином.

Будь-який склад злочину містить обов'язкові елементами:

1. об’єкт злочину – це те, на що посягає злочин, тобто те, чому він заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди;

2. об’єктивна сторона злочину – це те, як злочин проявляється у реальній дійсності, зовнішня сторона поведінки людини. Вона охоплює вчинене діяння, злочинні наслідки та причинний зв’язок між ними, місце, час, спосіб, засіб, знаряддя та обстановку вчинення діяння;

3. суб’єкт злочину – це фізична особа, що вчинила злочин, яка є осудною і досягла встановленого чинним КК України віку кримінальної відповідальності за даний злочин;

4. суб’єктивна сторона злочину – це психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння, та наслідків, що настали або можуть настати в результаті її дій чи бездіяльності. Суб’єктивна сторона злочину виражається у вині суб’єкта, яка може бути у формі умислу або необережності.

Відсутність у діянні хоча б одного елемента, що входить до складу злочину, виключає можливість кваліфікувати це діяння як злочин, а тому не дає підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

З законодавчого визначення складу злочину випливають наступні висновки: єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності конкретної особи є наявність у вчиненому діянні складу злочину; тільки в діянні може мати місце склад злочину; діяння повинно бути суспільно небезпечним, тобто суттєво порушувати суспільні відносини, що охороняються КК України, або ставити їх під загрозу порушення.

Таким чином, підставою кримінальної відповідальності є встановлення судом повної відповідності як фактичної (злочинне діяння) так і юридичної (передбачення цього діяння в КК України) сторін вчиненого діяння. Відсутність такої відповідності є свідченням відсутності підстав кримінальної відповідальності. Правовою підставою кримінальної відповідальності є чинний КК України; додатковими правовими підставами є КПК України. ВТК України; основною матеріальною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України; необхідною процесуальною підставою є обвинувальний вирок суду, що вступив в законну силу.