40. Стан економіки і перспективи розвитку Поліського економічного району

До Поліського економічного району входять Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області. Площа  101,9 тис. км². Населення  4661,4 тис. чол. (табл. 11.8).

Розміщений він на прикордонному північному заході країни. Проживає 93-94 % етнічних українців. Природнокліматичні умови сприятливі для ведення як сільського господарства, так і лісівництва. Один із найкраще водозабезпечених районів України.

Таблиця 11.8. Географічна та адміністративна характеристика Поліського економічного району

Адміністративно-територіальна одиниця	Площа, тис. км2	Населення, тис. осіб	Адміністративний поділ
			кількість районів	кількість міст обласного підпорядкування
Волинська область	20,1	1038	16	4
Житомирська область	29,8	1317,1	23	5
Рівненська область	20,1	1154,4	16	4
Чернігівська область	31,9	1151,9	22	3
За районом	101,9	4661,4	55	13

Рівнинність, переважання опадів над випаровуванням призводять до заболоченості значної території. Ґрунти переважно малородючі, дерново-підзолисті, на півдні Рівненської області є чорноземи на твердих карбонатних породах. Тут значні водні ресурси, густа річкова мережа, багато озер, особливо на крайньому північному заході. За лісосировинними ресурсами район поступається тільки Карпатському. Лісами вкрито близько 40 % його території. Переважають дубово-соснові ліси, у лісостепу поширені грабово-дубові, дубові ліси.

Із паливних ресурсів є кам’яне вугілля і торф. З Дніпровське-Донецькою западиною пов’язані родовища нафти (Леляківське, Гнідинцівське) та газу (Талалаївське) в Чернігівській області. Вугілля належить до Львівсько-Волинського басейну. Основні запаси кам’яного вугілля у Нововолинську майже вичерпано. Великі родовища торфу – Турське, Цирське, Морочне, Семерне тощо. Останнім часом у Волинській області відкрито невеликі запаси природного газу біля селища Локачі (96,5 млрд м³) та значні запаси уранової руди (поблизу м. Рівне).

В районі великі поклади базальту (в Івановій Долині, Берестовці) і граніту (у Вирах, Осницьку, Клесові), є також гнейси, діабази, вапняки, глина, пісок, крейда, а також сировина для скляної промисловості –. каолін. У Рівненській області розробляють поклади бурштину, трапляється й інше коштовне каміння. В різних частинах району виявлено мінеральні води.

Загальний рівень економічного розвитку Північного Заходу найнижчий у країні. Переважають галузі АПК. Окрім харчової і легкої промисловості, розвинуті машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна, порцеляно-фаянсова галузі промисловості. Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарських машин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), будівельних інструментів (Костопіль), обладнання для тваринництва і кормо виробництва. Луцький автомобільний завод виробляє легкові автомобілі підвищеної прохідності.

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на скотарстві, вирощуванні льону-довгунцю, хмелю, зерна, льону й картоплі. За виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце серед областей України. Орні землі займають майже 70 % сільськогосподарських угідь. Значні площі зайняті сіножатями та пасовищами. Важливими зерновими культурами району є озима пшениця (на півдні) і жито (на півночі). Провідна галузь тваринництва – скотарство, яке на Поліссі має молочно-м’ясний напрям, у лісостепових районах – м’ясо-молочний. Розвинуті свинарство, вівчарство, птахівництво.

У районі розвинуті харчова та легка промисловості, машинобудування, металообробна та хімічна промисловість, район характеризується сільськогосподарським машинобудуванням, електроенергетикою, видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив.

Щодо галузей легкої та харчової промисловостей, в районі наявні: м’ясна, молочна, спиртова, пивоварна, крохмале-патокова, овочево-консервна галузі, підприємства швейної, трикотажної, паперової та деревообробної галузей.

Шкіряно-взуттєва і лляна галузі використовують місцеву сировину. Льон надходить на заводи первинної обробки у Бережному, Володимирі, Сарнах, Дубровиці, Зарічному. У Рівному на льонокомбінаті виробляють тканини, діють меланжева фабрика в Луцьку та фабрика нетканих матеріалів у Рівному. Виробництво штучної шкіри знаходиться у Нововолинську і Ковелі. Працюють підприємства швейної та панчішно-шкарпеткової промисловості.

Транспортне забезпечення Північного Заходу недостатнє. Довжина залізниць становить 1109 км, автошляхів з твердим покриттям – понад 8,5 тис. км. Найбільшими залізничними вузлами в районі є Ковель, Сарни, Рівне, Здолбунів; судноплавними річками – Прип’ять, Горинь, Стир. У Луцьку та Рівному функціонують добре обладнані аеропорти.

У Луцьку розміщений завод електроапаратури, приладобудування, автомобільний завод; у Рівному  завод приладобудування, високовольтної апаратури, торговельного устаткування, завод з виготовлення запасних частин для тракторів, виробниче об’єднання «Азот». Найголовнішими транспортними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Житомир. На експорт в основному ідуть будівельні матеріали, цукор, консерви, а імпортуються паливо, чорні метали, прокат.

Прикордонне положення економічного району створює сприятливі умови для організації в ньому виробництв, які працювали б у кооперації з фірмами зарубіжних країн, особливо у малих прикордонних містах.

Йдеться передусім про поглиблення економічних зв’язків з Польщею та Білоруссю. Важливе значення мають меліорація заболочених земель і використання торфовищ, розширення матеріальної бази санаторно-курортного господарства Шацького поозер’я. Актуальною є також дезактивація забруднених радіоактивними речовинами північно-східних територій Рівненщини тощо.

Чернігівська область суттєво не впливає на зовнішньоторговельний баланс України (питома вага експорту області у загальній структурі експорту держави становила у 2008 р. 0,7 %, аналогічні показники щодо імпорту становлять 0,65 %). Враховуючи сільськогосподарську спеціалізацію Чернігівщини, необхідно і надалі розвивати експорт продукції рослинництва. Вкрай небажаним є імпорт готових харчових продуктів, питома вага якого становить близько 26,2 % від загального обсягу імпортованої продукції. Тому за наявності виробництва аналогічної продукції в області (на території України) потрібно стимулювати споживання товарів саме вітчизняного виробництва.

Вищезгадані фактори зумовлюють необхідність проведення структурної перебудови господарського комплексу Чернігівщини, чіткого визначення системи пріоритетів. Пріоритетами розвитку промисловості Чернігівщини, відповідно до спеціалізації області, має бути не харчова промисловість, а легка, хімічна промисловість,

Особливість аграрного сектора полягає в тому, що у його складі перебуває відносно самостійна демографічна, трудова база соціальної сфери, розвиток якої залежить від стану сільського господарства як галузі економіки. Водночас рівень: надання соціальних послуг визначає економічне положення аграрного секторі. Розвиток соціальної інфраструктури дає можливість покращити якість життя підвищити продуктивність праці, збільшити зайнятість та соціальні виплати. Нарощування випуску сільськогосподарської продукції, відновлення роботі діючих підприємств на більш інтенсивній основі, створення нових, у свою чергу дасть поштовх вирішенню соціальних проблем у сільській місцевості.

Нині аграрний сектор є найбільш проблемним у частині функціонуванню соціальної сфери, об’єкти якої потребують капітального та поточного ремонту Загальний рівень безробіття у селах Чернігівщини зростає, у той час як промисловості – зменшується. Зернові культури традиційно не були притаманні спеціалізації Чернігівщини. Основою багатогалузевого агропромислового комплексу області є вирощування картоплі. Чернігівщина посідає перше місце в Україні з валового збору картоплі, незважаючи на зменшення обсягів посівних площ під цю культуру та зменшення питомої ваги Чернігівщини у валовому зборі картоплі в Україні.

Чернігівська область має один з найзначніших сільськогосподарських потенціалів України. Загальний спад виробництва в Україні не міг не відобразитись і на обсягах посівних площ Чернігівщини. З 1990 р. по 2007 р. відбувається неухильні зменшення всіх посівних площ – з 1542,3 тис. га у 1990 р. до 986,8 тис. га у 2007 р. (на 36,01 %).

В Україні посіви льону-довгунця зменшились з 172 тис. га у 1990 р. до 36,5 тис. га у 2007 р. – у 4,7 рази. У 2007 р. льоном-довгунцем на Чернігівщині було засіяно лише 15,2 тис. га. Дані свідчать, що до 2007 р. відбувалося не тільки зменшення посівної площі даної культури, але й зниження урожайності. Вищезгадані фактори вплинули і на валовий збір культури. З 1990 р. по 2007 р. валовий збір льону-довгунця в області зменшився у 6,8 рази. Валовий збір даної культури у Чернігівській області становить близько 50 % від показників у цілому в Україні.

Волинська область відноситься до групи найбільш заліснених районів України. Загальна площа земель лісового фонду області складає 691,8 тис. га, рівень лісистості – 34,3 %. Це становить третину території області і 6 % площі лісів України. 62,8 % лісів перебуває в підпорядкуванні держлісгоспів обласного Управління лісового господарства, 27,3 % лісів перебувають у користуванні міжгосподарських лісгоспів, підпорядкованих обласному Управлінню агропромислового розвитку, а решта 9,9 % лісів – у користуванні інших відомств.

Площа природно-заповідного фонду Волинської області дорівнює 166,5 тис. га, в тому числі Шацького національного природного парку – близько 49 тис. га, Черемського природного заповідника – майже 3 тис. га.

Основними галузями спеціалізації Рівненської області є сільське господарство, промисловість і будівництво. Основою промислової спеціалізації області є: електроенергетика і саме виробництво атомної енергії, яка має загальнонаціональне значення, хоч і представлена лише одним підприємством – Рівненською АЕС. Хімічна промисловість продукує майже 10 % усіх мінеральних добрив виготовлених в Україні. Корецький завод і Здолбунівський завод «Іскра» виготовляють близько 4 % від пластмасових товарів українського виробництва. В даному районі достатньо розвинена легка, лісова і деревообробна, харчова промисловості, а також промисловість будівельних матеріалів, дещо слабше – машинобудування і металообробка. Промисловий потенціал сконцентрований в містах Рівному, Дубно, Кузнєцовське, що виготовляють близько 70 % усієї промислової продукції району (зокрема Рівне – понад 45 %).