36. Стан економіки і перспективи розвитку Донецького економічного району

Район розташований на сході і південному сході країни. Площа його  53,2 тис км². Населення – майже 7 млн. осіб (табл. 11.4).

Таблиця 11.4. Географічна та адміністративна характеристика Донецького економічного району

Адміністративно-територіальна одиниця	Площа, тис. км2	Населення, тис. осіб	Адміністративний поділ
			кількість районів	кількість міст обласного підпорядкування
Донецька область	26,5	4580,6	18	28
Луганська область	26,7	2381,9	18	14
За районом	53,2	6962,5	36	42

Район охоплює Донецьку і Луганську області. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам’яне вугілля, кухонну сіль, кіновар, основну ртутну руду, будівельні матеріали та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька  90% населення, Луганська  87% населення). Переважна частина населення зайнята в промисловості.

Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький район в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайональні і міжнародні зв’язки. Провідна галузь району  вугільна промисловість.

Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни. Чорна металургія  це галузь, на якій спеціалізується Донецький район. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи  Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський.

Видобувають у районі флюсові вапняки та вогнетриви. Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівці (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів). Донецький район має також потужну хімічну промисловість. В Костантинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість. У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов’янське виробниче об’єднання «Хімпром»). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби  в Лисичанську. Сажа постачається із Стаханова. У районі добре розвинулося важке машинобудування. Найбільші його підприємства знаходяться в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне-і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості  у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. Прокатне машинобудування забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози  Луганськ. У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області  електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торзі. Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна та скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції. Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80% сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад З млн. га. З них близько 50% знаходиться під зерновими культурами, 35%  під кормовими. У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику. Підприємства, що переробляють сільське господарство продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах, їхня продукція  борошномельно-круп’яна, м’ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська. Розвинута в районі соляна промисловість. Тут зосереджено 75% видобутку в країні харчової солі. Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. В багатьох містах району є швейні цехи і фабрики. Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 км² території. Друге місце за обсягами перевезень у районі посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк-Дніпропетровськ, Донецьк-Артемівськ-Харків, Луганськ-Дебальцеве-Донецьк-Запоріжжя. Промисловими вузлами району є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський. Серед проблем Донецького економічного району  територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов’язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язаних з вуглевидобувною промисловістю. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і ерергомісткості. Надзвичайно гострою є проблема водопостачання. Донецький економічний район, безперечно, має перспективи дальшого економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.

Характеризуючи географічне положення Луганської області, відзначимо, що вона на північному заході межує з Харківською, а на південному заході – з Донецькою областю. Із східного боку – з Росією: Ростовською, Воронезькою, Бєлгородською областями. Таке сусідство з індустріальне високорозвинутими районами Росії та України сприяє інтенсифікації міжобласних, виробничо-економічних зв’язків і вибору певної спеціалізації обласного господарства, а також надає трансконтинентальні транспортні коридори. Тому залежно від місцеположення та місця в територіальному розподілі праці область виконує важливі економічні функції: промислові, транспортні, торгові, експортні та екологічні.

Позитивними рисами географічного положення є: близькість до найважливіших сировинних районів (Придніпров’я, Північний Кавказ, Чорноземний центр Росії); близькість до крупних промислових районів та центрів (Промисловий Центр Росії, Харків, Ростов-на-Дону). Через територію області проходять транзитні магістралі (залізниця Волгоград-Харків, автодорога Волгоград-Харків, автодорога Москва-Ростов-на-Дону, газопроводи зі Ставрополя та Оренбурга, нафтопроводи з Поволжя та Північного Кавказу), які пов’язують Україну з Росією, наближають її до ринків збуту.

Таким чином, економіко-географічне положення Луганщини є вигідним для економіки області. Луганська область розташована в межах добре освоєної (господарське) території, має сусідів, де досить розвинена економіка, близькість ринків збуту та сировини, розвинену мережу транспортних магістралей. Ці складові у перспективі становлять переваги для економічного розвитку порівняно з іншими областями України. Тому необхідно використовувати переваги ЕГП Луганської області для транскордонної та міжрайональної співпраці. Така співпраця дає підстави говорити про можливість створення на території області єврорайонів та вільної економічної зони.

Промисловий потенціал області – це багатогалузевий комплекс з провідними галузями важкої промисловості. Лідирує паливно-енергетичний комплекс. Промисловість району представлена також підприємствами машинобудування, хімічної, нафтохімічної, харчової, деревообробної, текстильної промисловості та промисловості будівельних матеріалів.