1. Історичні умови виникнення романського мовного ареалу

Перед початком римської експансії мовна Італія представляло собою строкату картину самих різних мов, які були у різній мірі близькі до латинської.

Пращурами пізніших італіків були племена, які переселилися з придунайських і прикарпатських областей на Апеннінський півострів у ІІ тисячолітті до н.е. двома потоками. Перший потік, латинський, поширився за Апенніни на південний захід. Латини зайняли Лацій, сикули – Кампанію і Бруттій; поруч з ними на лівому березі Тибру поселилися сабіняни, екви, фаліски ті інші племена. Другій потік, осксько-умбрський прийшов з півночі: оски розташувалися на півдні та на південному сході Апеннінського півострову і т.д.

В Х ст.. до н.е. на Апеннінський півострів проникли іллірійські племена венетів та етрусків. В ІV ст. до н.е. північ Апеннінського півострова зайняли кельтські племена – галли.

Найближчими сусідами латин були етруски, вони займали територію сучасної провінції Тоскана, на півночі Апеннінського півострова між Тибром і По, мали високо розвинену культуру.

Самим північним латинським поселенням, яке виникло близько тисячного року до н.е. був Рим, майбутня столиця Лацію. Рим знаходився на перехресті великих торгівельних шляхів. «Всі дороги ведуть до Риму» - казали древні. Дійсно, до Риму вели 29 основних шляхів Апеннінського півострову, що сприяло розвитку економіки Риму та навколишньої області Лацію, а також політичній консолідації. Протягом століть латини вели боротьбу за покорення інших народів Італії. Спочатку римляни почали завойовувати етрусків, потім сабінів, еквів. Об’єднавши Ліцій, римляни пішли далі і покорили осків та умбрів, а потім і всі поселення південної Італії.

Подальша історія Риму пов’язана з його суперництвом з Карфагеном на Середземному морі. Результат: в 241 р. Рим захопив Сіцілію, в 238 р. до н.е. – Корсику і Сардінію.

Кантабрійська війна (29-19рр. до н.е.) завершила захоплення Іспанії. Завоювання території Галії завершив Юлій Цезарь у 58-51 рр. до н.е.

Після ІІІ Македонської війни (171-168рр. до н.е.) Македонія визнала залежність від Риму, а у 147 р. до н.е. римські війська вступили в Афіни. Разом з Грецією до Риму приєднуються Мала Азія, Сирія, Палестина, Аравія, Єгипет, Вірменія і т.п. Але через більш високий рівень ,грецька культура впливала на римську культуру латинська мова не була засвоєна населенням Греції та Близького Сходу.

Таким чином, на початок нової ери створилась могутня рабовласницька держава – Римська імперія, яка відіграла значну роль в романізації завойованих народів і племен. Ця роль визначалась економічними, політичними і культурними умовами розвитку римської держави. Саме з поширенням латинської мови на всій території Римської імперії пов’язано походження романських мов.

Латинська мова засвоювалася населенням завойованих областей в основному шляхом насильницької колонізації, а також через італіків, які відбували військову службу в римських легіонах.

Значну роль в процесі романізації зіграли:

- римське законодавство про громадянство, відповідно до якого всім вільнонародженим жителям завойованих провінцій надавалось право римського громадянства;

- значна міграція населення;

- організація шкіл;

- торгівля провінцій з метрополією.

В кінці ІV ст.. н.е. становище Римської імперії стало катастрофічним. Почалися вторгнення варварських племен в межі римської держави, які отримали назву великого переселення народів і зіграло значну роль в історії народів Європи взагалі і утворенні романських мов зокрема. Римська рабовласницька держава була в стані глибокого занепаду: деградація землеробства, занепад міст і ремесел, послаблення економічних зв’язків між провінціями, постійні повстання рабів. Все це прискорило розпад рабовласницької соціально-економічної формації а разом з нею – римської держави. Ф. Енгельс писав, що «римська держава перетворилася на гігантську складну машину для висмоктування соків із підданих. Своє право на існування держава основувала на підтриманні порядку всередині і на захисті від варварів ззовні; але його порядок був гірше найзлішого безпорядку, а варварів від яких держава бралася захищати громадян, громадяни чекали як рятівників».

Великою небезпекою для римської держави були варварські, в основному германські племена: вестготи, бургундці, гуни, франки, остготи, лангобарди та інші, які займали величезні площі поруч з Римською імперією. Варвари нападали не тільки на прикордонні області римської держави, але й проходили у внутрішні області імперії. Римська імперія була не в спромозі дати завойовникам опір, тому що раби, колони, селяни надавали підтримку варварам. В 410 році Рим пав, він був взятий вестготами і розграбований.

Таким чином, основною причиною утворення романських мов є різниця соціально-історичних умов формування народностей і націй. Згідно з Мейєр-Любке «романськими мовами вважають ті мови, які розвинулись із латини і продовжують зберігати у своєму словниковому складі, синтаксисі і морфології явно латинські корені. При цьому саме морфологія ясно показує схожість з латинською мовою.