77.Поняття, види, статус міжнародних конференцій.

Міжнародні конференції є дуже поширеною формою міждержавного співробітництва і скликаються для розв'язання політичних, економічних, військових та інших проблем. Як інституціональний механізм міжнародного права і міжнародних відносин вони з'явилися в другій половині XIX сторіччя.У доктрині міжнародного права під міжнародною конференцією розуміють тимчасовий колективний орган держав — її учасників. Міжнародні конференції не є міжнародними організаціями і суб'єктами міжнародного права. їх частіше називають багатосторонньою або парламентською демократією.Види Конференції розрізняють за різними основами:— у залежності від суб'єкта, який скликає кон" ференцію:а) конференції, що скликаються в рамках міжнародних організацій (наприклад, кодифікаційні конференції);б) конференції, що скликаються поза міжнародними організаціями;— у залежності від представництва учасниківконференції:а) універсальні;б) регіональні конференції;— у залежності від рівня представництва держав, котрі приймають участь у конференціях:а) конференції за участю вищих керівників держав;б) конференції міністрів закордонних справ;в) конференції послів т.д;— у залежності від питань, що входять до порядку денного:а) конференції мирні;б) політичні;в) економічні;г) дипломатичні;д) змішані.— у залежності від періодичності скликання конференцій:а) періодичні, що скликаються через певний період часу (наприклад, конференції, що проводилися в рамках НБСЄ); б) конференції ad hoc — що скликаються державою-ініціатором (державами) або міжнародною організацією для одноразової роботи з метою вирішення певної проблеми. В даний час більшість конференцій, що скликаються, є конференціями ad hoc.

78.Види актів міжнародних конференцій і їх правове значення.

Слід зазначити, що в сучасному міжнародному праві право міжнародних конференцій не кодифіковано. Його джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій.Міжнародні (міждержавні) конференції завершуються, як правило, прийняттям підсумкових документів, юридична природа яких різна.1. Конференція, скликана спеціально для розробки міжнародного договору, завершується ухваленням резолюції (іншого акта) про прийняття договору і відкриття його для підписання державами. У цьому випадку резолюція має лише разове, процедурне значення, а стає джерелом договір як результат дій держав щодо його підписання, ратифікації, введення в дію. 2.Якщо конференція присвячується перевірці стану виконання чинного багатостороннього договору, то її завдання обмежується заслуховуванням інформації, контрольними функціями, формулюванням рекомендацій державам.3. Конференція присвячується розгляду і вирішення нових проблем і завершується прийняттям підсумкового документа з різним змістом. Це і загальний огляд ситуації, і рекомендації державам-учасникам, і розробка нових правил діяльності і взаємовідносин держав.

79.Визнання уряду у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії,доктрини.

Під визнанням у міжнародному праві розуміють акт вже існуючої держави, в якому вона виражає свою волю встановити певні відносини з новою державою як суб'єктом міжнародного права.Інститут визнання включає поділ на види і форми визнання. Під видами визнання слід розуміти визнання держав; урядів; народів, що реалізують право на самовизначення, або національно-визвольних рухів; воюючої і повсталої сторони; організацій або рухів опору.Окрім видів визнання, у міжнародному праві розрізняють три форми визнання: de jure (де-юре), de facto (де-факто) і ad hoc (ад хок). Відмінності між ними полягають в обсязі юридичних наслідків визнання.Усі форми визнання є офіційними і тягнуть за собою певні правові наслідки у взаємовідносинах сторін, що визнаються, і які визнають. Визнання de jure є повним і остаточним визнанням. При цій формі визнання держав або урядів з ними встановлюються дипломатичні, консульські, торговельно-економічні та інші офіційні зносини, тобто настає весь комплекс юридичних наслідків. Ця форма визнання не може відкликатися назад у разі погіршення відносин між державами, що свідчить про її остаточний характер. Після визнання de jure, як правило, сторони починають активну співпрацю в політичній сфері, укладаючи двосторонні міжнародні угоди.При визнанні de facto найчастіше сторони встановлюють консульські відносини і розвивають торговельно-економічну співпрацю. Така форма визнання є перехідною до визнання de jure, тому її часто називають "напіввизнанням". Визнання de facto може бути відкликано стороною, що визнала. Зазвичай ця форма визнання застосовується до нового уряду, коли немає повної упевненості в його стабільності.Міжнародні організації, у тому числі ООН, у статутних документах не містять положень про визнання нових держав як необхідної умови їх прийняття в організацію. Міжнародний Суд ООН у консультативному висновку "Умови прийняття держави в члени Організації Об'єднаних Націй (ст. 4 Статуту1)" від 28 травня 1948 р. підкреслив, що п'ять перерахованих у п. 1 ст. 4 Статуту ООН умов такі: кандидат повинен 1) бути державою; 2) бути миролюбним; 3) прийняти на себе зобов'язання за Статутом; 4) бути здатним виконати ці зобов'язання; 5) бажати зробити це. Ці умови є вичерпними, необхідними і достатніми.