70.Учасники збройних конфліктів

Безпосередніми учасниками збройного конфлікту є дві групи осіб - воюючі (комбатанти) і невоюючі (некомбатанти).До комбатантів належить особовий склад збройних сил держави, а саме регулярні (сухопутні сили, військово-морські і військово-повітряні сили) і нерегулярні сили (ополчення, особовий склад рухів опору, партизани, повстале населення) сторони, що перебуває у конфлікті, і беруть безпосередню участь у бойових діях.Некомбатантами є особовий склад, який правомірно перебуває у структурі збройних сил воюючої сторони та допомагає їй у досягненні успіхів у бойових діях, але не бере безпосередньої участі в них. Це медичний та інтендантський персонал, військові кореспонденти, духовенство, юристи, правоохоронні служби і т.д.Виділяють також окремі категорії осіб, які беруть участь у воєнних діях — парламентери, воєнні шпигуни (лазутчики), добровольці, найманці.

71.Міжнародно-правові наслідки початку війни.

Початок стану війни спричиняє припинення мирних відносин між воюючими державами. Дипломатичні та консульські відносини перериваються. Персонал дипломатичних представництв і консульських установ повинен покинути територію ворожої держави. Згідно зі ст. 44 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. держава перебування повинна навіть у разі збройного конфлікту сприяти найшвидшому виїзду осіб, які користуються привілеями й імунітетом і не є громадянами держави перебування, та членів їхніх сімей, незалежно від громадянства. Також держава перебування повинна поважати та охороняти приміщення дипломатичного представництва разом з його майном і архівами у разі збройного конфлікту. Початок збройного конфлікту впливає на правове становище громадян воюючих держав, які опинилися на території супротивника. Ці громадяни можуть за бажання покинути територію ворожої держави на початку або в період конфлікту, якщо їх виїзд не суперечить інтересам держави перебування. До них може застосовуватися спеціальний режим, зокрема, нагляд з боку місцевої влади або обмеження права вибору місця проживання. Воююча держава також має право застосувати до громадян ворожої держави інтернування або примусове поселення у визначеному місці (ст. 41, 42 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 р.).Майно, що є власністю ворожої держави (крім майна дипломатичних представництв і консульських установ), підлягає конфіскації. Торгові судна, що перебувають у портах ворожої держави, можуть бути затримані до кінця війни або реквізовані. Разом з тим, згідно з Гаазькою конвенцією про становище ворожих торгових суден у разі початку воєнних дій 1907 р. торговим суднам, захопленим війною у ворожих портах, може бути наданий розумний строк для вільного виходу з територіальних вод ворожої держави.

72.Міжнародно-правова регламентація закінчення військових дій і стану війни

Військові дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир’я або капітуляцією однієї з них.Перемир’я — тимчасове або постійне припинення військових дій на умо-вах, погоджених воюючими сторонами. Розрізняють локальне перемир’я (на окремій ділянці фронту) і загальне перемир’я (по усьому фронту).Капітуляція — це припинення воєнних дій на умовах, продиктованих пе-реможцем. Розрізняють просту капітуляцію (капітуляцію окремого підроз-ділу, об’єкту, пункту, району, наприклад капітуляція фашистських військ у Сталінграді в 1943 році) і загальну капітуляцію (усіх збройних сил, напри-клад капітуляція Японії в 1945 році).Капітуляція може бути беззастережною (без всяких умов із боку перемо-женого) або почесною (наприклад, капітуляція гарнізону фортеці з умовою збереження зброї і військових стягів.