63.Правовий режим Арктики

Арктика - це частина земної кулі з умовним центром (Північним полюсом), до складу якої входять води Північного Льодовитого океану і його морів, а також ділянки суші Європи, Азії й Америки. Дотепер у географічній і юридичній науці немає загальновизнаного визначення цього поняття. Одним із найбільших здобутків Договору варто вважати призупинення висунення територіальних претензій на простори Антарктики з боку держав на строк дії Договору. З огляду на те, що Договір є безстроковим міжнародно-правовим актом, вирішення територіальних суперечок у такий спосіб є цілком прийнятним у наш час.Сучасний міжнародно-правовий режим Антарктики характеризується принципами демілітаризації та нейтралізації території. Створення військових баз, випробування зброї є забороненим на її території. Крім того, Антарктика не може бути у випадку війни перетворена у театр воєнних дій. Водночас Договір передбачає широкі можливості для держав щодо свободи досліджень в Антарктиці, зокрема обміну інформацією стосовно наукових робіт, обміну науковим персоналом, вільного доступу до результатів наукових досліджень.

64.Питання правонаступництва щодо міжнародних договорів та активів срср.

Держави, які є чи були суб'єктами Союзу Радянських Соціалістичних Республік, безвідносно до їхнього теперішнього статусу, і Союз РСР, як держава-попередник,     поважаючи проголошений суверенітет, закріплений в актах, прийнятих вищими законодавчими органами держав,     враховуючи необхідність кардинального перегляду всього комплексу відносин між державами, що входили до складу СРСР,     усвідомлюючи, що гарантія обслуговування й погашення зовнішнього боргу СРСР є обов'язковою умовою подальшого входження у світове господарство,     враховуючи неможливість гарантій погашення зовнішнього боргу СРСР без вирішення питань з розподілу активів СРСР,     вважаючи, що питання правонаступництва державних боргових зобов'язань мають першочергове значення,     беручи до уваги принципи міжнародного права й положення Віденської (1983 р.) конвенції "Про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів та державних боргів"     укладають цей Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу й активів Союзу РСР.( Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР) Стаття 3. Сторони беруть на себе зобов'язання брати участь у погашенні та нести витрати з обслуговування державного зовнішнього боргу СРСР (далі - Борг) у частках, узгоджених Сторонами, і за умови виконання вищезазначеного зобов'язання беруть на себе зобов'язання гарантувати право власності кожної зі Сторін на належну їй частку активів СРСР (далі - Активи).     Частка кожної зі Сторін у заборгованості за Боргом на 1 січня 1991 р. і Активах на момент правонаступництва визначається на підставі узгодженого Сторонами єдиного агрегованого показника. Розподіл боргу СРСР, що виник у 1991 році щодо продтоварів і товарів народного споживання, здійснюється за фактичним використанням державами-правонаступницями отриманих кредитів, решта - за агрегованим показником.     Кожна зі Сторін несе роздільну відповідальність щодо інших Сторін з виплати належної їй частки Боргу. Сторони взаємно гарантують, що після повного погашення якою-небудь із Сторін суми Боргу, належної цій Стороні, вони не будуть пред'являти до цієї Сторони ніяких претензій щодо частини Боргу, яка залишатиметься непогашеною.     Попередня структура Боргу й Активів, визначених на момент правонаступництва, наведена у Додатку N 1. Сторони погодились продовжити спільну роботу з виявлення, оцінки та розподілу боргів і активів СРСР для реалізації цілей цього Договору.     Ніякі з положень цієї статті не перешкоджають будь-якій із Сторін взяти на себе солідарну відповідальність з виплати своїх часток Боргу на основі угоди між ними, якщо це не порушує цього Договору.