6.Класифікація міжнародно-правових норм.

Норми міжнародного права — це юридично обов’язкові правила поведінки держав та інших суб’єктів міжнародного права в міжнародних відносинах, які встановлюються шляхом узгодження волі суб’єктів.Класифікацію-правових норм:- За змістом і місцем у системі - цілі, принципи, норми;- За функціями в системі - це матеріальні та процесуальні;- За способом створення та формою існування, тобто за джерелом, - звичайні, договірні, норми виконання рішень міжнародних організацій.

- за сферою дії (колом учасників) норми міжнародного права поділяються на універсальні і партикулярні (локальні або регіональні);- за юридичною силою або способом правового регулювання - диспозитивні та імперативні норми;- за обсягом і змістом приписів - загальні і спеціальні норми міжнародного права;- за способом створення і формою існування - звичаєві, договірні норми, норми рішень міжнародних організацій;- за функціями і змістом правил поведінки - матеріальні і процесуальні норми міжнародного права;- за характером приписів, що містяться в нормах - норми-принципи, норми-визначення, норми-повноваження, норми-зобов'язання, норми-заборони;- за роллю у механізмі міжнародно-правового регулювання - регулятивні й охоронні норми.

7.Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права.

Принципи права - це певні ідеї, закономірності, положення, тенденції, які закріплені в нормах права, відображають зміст права, його суттєві положення та взаємодію з іншими суспільними явищами (мораль, політика, культура, економіка).Як усі юридичні норми основні принципи міжнародного права мають своє юридичне закріплення і, відповідно, кодифіковані. Зокрема, вони закріплені у:• Статуті ООН 1945 року;• Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва відповідно до Статуту ООН, прийнятої Генеральною Асамблеєю в 1970 р.;• Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.У Статуті ООН та Декларації про принципи міжнародного права зафіксовано сім основних принципів:1) незастосування сили чи погрози силою;2) суверенна рівність держав;3) рівноправність і самовизначення націй та народів;4) мирне розв'язання міжнародних спорів;5) невтручання у внутрішні справи держав;6) мирного співробітництва;7) сумлінного виконання договірних зобов'язань за міжнародним правом.Заключний акт НБСЄ додав до них ще три:1) непорушності кордонів;2) територіальної цілісності;8) поваги і захисту прав людини.

8.Співвідношення міжнародного та національного права.

Нині наукою вироблено дві основні теорії щодо співвідношення міжнародного і національного права: моністична та дуалістична.Моністична теорія стверджує, що міжнародне і національне право-це два елементи однієї цілісної системи. У рамках монізму залежно від місця норм в ієрархії прийнято виділяти дві течії: монізм з приматом національного права і монізм з приматом міжнародного права.Сьогодні така концепція має досить малу кількість прихильників. Основним її недоліком є те, що тепер держави на практиці нерідко прагнуть довести перевагу національного права. Крім того, порівняння норм міжнародного та національного права дозволяє знайти як в першій, так і в другій системі права норми, які між собою не пов'язані і жодним чином не взаємодіють.Дуалістична теорія стверджує, що існують дві правові системи, котрі розвиваються паралельно. Дуалістична теорія ближча до існуючої реальності, хоча і вона має ряд спірних моментів. Одним з таких є теза про те, що норми двох правових систем не можуть вступати в конфлікт між собою, або про те, що такі системи є абсолютно незалежними. Але нині починає домінувати думка, що міжнародне право є чужим для національного, однак його норми в окремих випадках можуть застосовувати в національних правових системах. Проте в такому разі вони діють лише з дозволу норм національного права.Загалом варто зауважити: кожна держава у своєму законодавстві визначає власну систему співвідношення через встановлення в конституції норм, що передбачають особливості застосування норм міжнародного права в національному правопорядку.