42.Поняття, сутність та мета міжнародного повітряного права.

Міжнародне повітряне право - це галузь міжнародного права, яка охоплює систему норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з приводу використання повітряного простору з метою здійснення міжнародних повітряних сполучень і гарантування їх безпеки.Сфера дії у просторі цієї галузі права зумовлена фізичними властивостями атмосфери як середовища, в якому можливі польоти штучних об'єктів з використанням їх аеродинамічних властивостей. Постійна практика польотів таких об'єктів та супутників на навколоземній орбіті призвела до появи міжнародно-правової звичаєвої норми, згідно з якою держави визнали межу між повітряним і космічним простором 100-110 км над рівнем моря.Таким чином, сфера дії міжнародного повітряного права обмежена простором, який має юридичний статус повітряного простору. Відповідно, простір, який знаходиться над сухопутною і водною територією держав, включаючи їхнє територіальне море, є невід'ємною частиною території держав. У межах названого повітряного простору держави здійснюють виключний і повний суверенітет з урахуванням їхніх міжнародних зобов'язань стосовно міжнародної аеронавігації.У межах повітряного простору над відкритим морем і над Антарктикою діє режим свободи польотів.Норми міжнародного повітряного права регулюють відносини держав з приводу здійснення їх повітряними суднами міжнародних польотів, під якими необхідно розуміти польоти через повітряний простір над територією більш ніж однієї держави.

43.Міжнародні організації в галузі цивільної авіації: статус і основні функції.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) була створена відповідно до Конвенції про міжнародну цивіль­ну авіацію 1944 р. й існує з 4 квітня 1947 р. ІКАО має ста­тус спеціалізованої установи ООН. Цілі Організації визначені у ст. 44 Конвенції 1944 р.: забезпечувати безпечний і впорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації в усьому світі; заохочувати мистецтво конструювання й екс­плуатації повітряних суден у мирних цілях; заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів і аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; задовольняти потреби народів світу у безпечному, регулярному, ефектив­ному й економічному повітряному транспорті; запобігати економічним втратам, що викликані нерозумною конкурен­цією, забезпечувати повну повагу до прав договірних дер­жав і справедливі для кожної договірної держави можли­вості використовувати авіапідприємства, що зайняті в міжнародному повітряному сполученні; уникати дискри­мінації по відношенню до договірних держав, сприяти без­пеці польотів у міжнародній аеронавігації; допомагати за­гальному сприянню розвитку міжнародної цивільної аеро­навтики у всіх її аспектах.Під егідою ІКАО розробляються «стандарти» і «рекомен­дації», об’єднані в Додатках до Конвенції 1944 р. Завдяки співробітництву держав ІКАО вдалося домогтися значного спрощення митних, імміграційних і санітарних правил, що стосуються цивільної авіації; розроблена система метеоро­логічного обслуговування, контролю за польотами, зв’язку, радіомаяків і радіодіапазонів, а також інших засобів забез­печення безпеки польотів.Систему органів ІКАО складають Асамблея, Рада, Аеро­навігаційна комісія, функціональні комітети (авіатранспор-тний, юридичний, фінансовий, з незаконного втручання у справи цивільної авіації та ін.), Секретаріат на чолі з Гене­ральним Секретарем.

Штаб-квартира ІКАО розташована в Монреалі (Канада). Організація має також представництва в шести регіонах світу.Діяльність ІКАО тісно пов’язана з іншими міжурядови­ми організаціями в галузі цивільної авіації (такими як Євро­пейська конференція цивільної авіації, Африканська ко­місія цивільної авіації та ін.) і низкою спеціальних неуря­дових організацій (таких як Міжнародна асоціація повітряного транспорту, Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів управління повітряним рухом та ін.).