9.5.2. Атомістична наукова програма

Привабливість ідеї атомізму для вчених XVII ст. пояснюється, насамперед, прагненням механічно пояснити природні явища. Саме розуміння світу як машини спонукує звертатися до атомістичної гіпотези: адже машина побудована з певних елементів – деталей (атомів).

Однак популярність атомізму, очевидно, зумовлена й культурно-історичними чиннками, зокрема тенденцією до «атомізації» самого суспільства у XVII – XVIII ст. Руйнується феодальна суспільна структура, індивід звільняється від зв'язків і обмежень, які раніше визначали його спосіб життя. На перше місце виступає приватний капітал, тобто індивід поводиться як окремий атом. З хаотичного руху атомів складається рівнодіюча – тенденція розвитку суспільства. Ця ситуація знайшла своє відображення і в соціальній філософії, і в літературі¹⁷⁰.

Атомісти XVII ст., так само як і картезіанці, прагнули до очищення механіки від усіх понять, які вони вважали недостатньо механістичними. При цьому картезіанці намагалися будувати механіку на основі континуалізму, а атомісти мислили матерію дискретною.

З філософським обґрунтуванням атомізму в XVII ст. виступив Пьер Гасенді (1592-1655). Він протиставив Аристотелю і Декарту атомістичне вчення Епікура. Атом у Гасенді – фізичне неподільне тіло.

¹⁷⁰ Гасенді високо цінував книгу Гобса «Про громадянина». У природі кожен атом дорівнює іншому, тому вважає Т. Гобс: «Рівними є ті, хто спроможний нанести один одному однаковий збиток у взаємній боротьбі... Отже, всі люди від природи рівні один перед іншим»... (Гоббс Т. Соч в 2х т. – Т.1. – С. 303). Гобс уважає природним для індивіда керуватись егоїстичними спонуканнями – прагненням до самовдосконалення та самоствердження за рахунок інших. Цей стан індивідів-атомів, які переслідують лише свій власний інтерес, Гобс називає «війною всіх проти всіх». Звичайно, не слід проводити занадто прямого, безпосереднього зіставлення атомізму як наукової програми з «атомізацією» як соціальним явищем, але й не бачити певного зв'язку між ними не можна.

196

Всесвіт, який Гасенді, як і Епікур, уважає вічним і нескінченним, складається з атомів і порожнечі. Порожнеча – необхідна умова можливості руху тіл. Будь-який рух Гасенді зводить до переміщення атомів, будь-яке ціле є лише результатом механічного поєднання частин. Усі процеси у Всесвіті підпорядковані доконечності.

На відміну від Декарта, який вважав матерію саму собою позбавлену будь-якої активності (Бог при створенні світу вніс у нього певну кількість сили), Гасенді підкреслює споконвічну активність самої матерії: атоми постійно прагнуть до руху. Атомістичне пояснення було взято за основу при створенні кінетичної теорії матерії й розробці статистичної фізики.

Відмінність атомізму як наукової програми Нового часу від античного атомізму чітко видно в роботах одного з великих представників цієї програми у XVII ст. – Х.Гюйгенса. Гюйгенс намагався досліджувати рух, не вдаючись до натурфілософського пояснення, але в дослідженні проблеми падіння тіл усе-таки повернувся до картезіанської ідеї вихрів. Він підтримав картезіанську ідею ефіру, започатковану в античній натурфілософії.

Евристичність атомістичної наукової програми полягає в тому, що на її основі вчений може «ніби бачити» ті процеси, які в дійсності не дані чуттєвому сприйняттю, але які водночас мисляться як причини чуттєво сприйманих явищ. Іншими словами, атомізм дає зручну і ясну модель тих розумових конструкцій, які створює натураліст.