- •X. Питання до заліку з навчальної дисципліни «Адміністративний процес»:
- •17. Суб’єкти, які представляють та захищають інтереси інших осіб.
- •2. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних
- •5. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних
- •18. Суб’єкти, які сприяють адміністративним провадженням.
- •19. Поняття і предмет адміністративного процесуального доказування.
- •20.Підстави звільнення від доказування.
- •21.Поняття адміністративних процесуальних доказів і їх класифікація.
- •22. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників.
- •23.Показання свідків.
- •24. Письмові докази.
- •31.Компетенція адміністративних судів. Підсудність адміністративних справ.
- •3. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
- •32. Адміністративний позов.
- •33. Відкриття провадження в адміністративній справі. Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі.
- •1. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
- •34. Залишення позовної заяви без руху.35. Повернення позовної заяви.
- •36. Відмова у відкритті провадження у справі.
- •37. Підготовче провадження.
- •38. Попереднє судове засідання.
- •39. Визнання адміністративного позову. Примирення сторін.
- •40. Заходи забезпечення адміністративного позову.
- •42. Вимоги до судового рішення.
- •43. Зміст постанови адміністративного суду.
- •44. Зміст ухвали адміністративного суду.
- •45. Роз’яснення судового рішення. Додаткове судове рішення.
- •46. Поняття, завдання та види провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •47. Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •48. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •49. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •50. Порушення справи про адміністративне правопорушення та її адміністративне розслідування.
- •51. Протокол про адміністративне правопорушення: зміст та особливості складання.
- •52. Розгляд справи про адміністративне правопорушення.
- •53. Винесення рішення у справі про адміністративне правопорушення.
- •55. Виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення.
- •56. Поняття та особливості провадження за зверненнями громадян.
- •57. Поняття та види звернень громадян.
- •58. Вимоги до звернень громадян.
- •59. Стадії та структура провадження за зверненнями громадян.
- •60. Доступ до публічної інформації.
- •62. Суб’єкти дисциплінарного провадження.
- •63. Стадії дисциплінарного провадження.
- •64. Реєстраційні провадження: поняття, види, стадії.
- •4) Виконання винесеного рішення.
- •65. Дозвільні провадження: поняття, види, стадії.
20.Підстави звільнення від доказування.
До першої групи підстав звільнення від доказування відносять обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі , тобто визнані факти.
До другої групи належать так звані загальновідомі факти, тобто факти, відомі широкому невизначеному колу людей (перший критерій), у тому числі і складу суду, що розглядає справу (другий критерій).
Якщо факт відомий у світовому масштабі або на території всієї країни, то суд має право послатися на такий факт при обґрунтуванні своїх висновків зі справи без яких-небудь застережень. Якщо ж суд має справу з локальними фактами, тобто загальновідомими лише на обмеженій території, тоді він зобов'язаний вказати у рішенні (зробити застереження), що даний факт має місцеве значення, загальновідомий у масштабах району, міста, області, у зв'язку з чим був визнаний судом таким, що не підлягає доказуванню.
Третю групу підстав звільнення від доказування становлять преюдиціальні факти - факти, встановлені або рішенням суду з цивільної, господарської або адміністративної справи, або вироком суду, що набрали законної сили.
21.Поняття адміністративних процесуальних доказів і їх класифікація.
Доказами в адміністративномупровадженні є фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Докази класифікуються:
1) за механізмом їх формування - на особисті і речові;
2) стосовно предмета обвинувачення - на обвинувальні і виправдувальні;
3) за джерелом формування - на первинні і похідні;
4) залежно від відношення до предмета доказування - на прямі і побічні (непрямі).
До особистих доказів належать фактичні дані, що містяться у показаннях свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, протоколах слідчих (розшукових) дій та інших документах, висновку експерта. Загальним для особистих доказів є сприйняття людиною і передача усно або письмово у мовній або в іншій формі відомостей, що мають значення для кримінального провадження.
До речових доказів належать матеріальні об'єкти, які мають властивості, що відображають обставини кримінального правопорушення у вигляді слідів, походження тощо. Інформація, що міститься в матеріальних об'єктах, передається шляхом безпосереднього сприйняття ознак предмета.
Обвинувальними є докази, які вказують на обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення певною особою або обтяжують її покарання. Виправдувальними є докази, що спростовують вчинення кримінального правопорушення певною особою або пом'якшують її покарання.
Первинні докази ще називаються першоджерелами. Наприклад, це показання свідка, який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення, оригінал документа. Коли ж свідок дає показання з чужих слів, це - похідний доказ (ст. 97 КПК). Похідним джерелом є копія документа. При здійсненні кримінального провадження треба намагатися користуватися первинними доказами. Однак і похідні докази є корисними при перевірці повноти та правильності першоджерела.
Прямі докази безпосередньо вказують на ту чи іншу обставину предмету доказування або ж на її відсутність.
Непрямі (побічні) докази вказують на обставини, з яких можна зробити висновок про інші факти, що встановлюються у кримінальному провадженні.