X. Питання до заліку з навчальної дисципліни «Адміністративний процес»:

1. Поняття та сутність адміністративного процесуального права України.

2. Предмет адміністративного процесуального права.

3. Метод адміністративного процесуального права.

4. Принципи адміністративного процесуального права.

5. Співвідношення адміністративного процесуального права з іншими галузями права.

6. Система та структура адміністративного процесуального права.

7. Адміністративно-процесуальні норми: поняття, сутність, ознаки та особливості.

8. Класифікація та видова характеристика адміністративно- процесуальних норм.

9. Джерела адміністративного процесуального права.

10. Поняття та основні риси адміністративно-процесуальних правовідносин.

11. Види адміністративно-процесуальних правовідносин.

12. Об’єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.

13. Суб’єкти адміністративно-процесуальних правовідносин.

14. Зміст адміністративно-процесуальних правовідносин.

15. Суб’єкти, які розглядають і вирішують адміністративні справи.

16. Суб’єкти, стосовно яких вирішується справа.

17. Суб’єкти, які представляють та захищають інтереси інших осіб.

Представником може бути фізична особа, яка має ад-

міністративну процесуальну дієздатність відповідно до ст. 48

КАС України, а також органи та інші особи, яким законом

надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть

участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спе-

ціаліст, перекладач та свідок. Не можуть також бути представни-

ками судді, прокурори, слідчі, крім випадків, коли вони: а) діють

як представники відповідних органів (суди, прокуратури, ОВС,

СБУ), що є стороною або третьою особою у справі; б) діють як

законні представники сторони чи третьої особи.

Підстави виникнення правовідносин представництва є до-

говір або закон (ч. 3 ст. 56 КАС України). Таким чином, існує

два види представництва: а) представництво за договором;

б) представництво за законом.

Представництво за договором ґрунтується на волевиявленні

представника і того, хто бажає мати представника. Це доб-

ровільне представництво. При добровільному представництві

до представника і того, хто бажає мати представника, висува-

ються певні вимоги: а) представництво має ґрунтуватися

виключно на волі представника і того, хто бажає мати пред-

ставника; б) представник і особа, яку представляють, мають

бути дієздатними.

Представництво за законом є обов’язковим представниц-

твом, не залежить від волі того, кого представляють, його під-

ставами є прямий припис закону чи іншого адміністративного

акта, тому характеризується як публічно-правове. Воля особи,

яку представляють, вирішального значення не має, бо може

бути й недієздатна особа.

Можна виділити кілька видів представництва за законом.

1. Представництво щодо захисту прав, свобод і законних

інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку,

з якого настає адміністративно-процесуальна дієздатність, а

також недієздатних фізичних осіб здійснюють їх законні пред-

ставники — батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи

інші особи, визначені законом (ст. 242 ЦК України).