44. Хронічні ураження та перенапруження опорно-рухового апарату під час занять фізичними вправами (міозіти, тендиніти, тендовагініти, остеопороз та ін.).
Гострий м*язовий спазм- пат. стан, що характеризується виникненням гострого судомного болю при спробі відновити рух.Пальпаторно - хворобливе ущільнення діл-ки м*яза або хворобливий тяж по ходу м*яза.Причина - неповноцінна розминка, переохолодження, простудні захв-ня. Міалгія(міозит) - пат. стан, основний прояв якого - біль, що ломит або стріляє, спочатку тільки при русі, потім і в спокої.Зниження чіткості рухів,їх обмеження,в зв*язку з посиленням болю.М*яз при пальпації - болючий, з окремими потовщеними пучками м*язових волокон.У основі міалгії - дистрофічні процеси(істинна міалгія) або запальні зміни в м*язі(міозит).При міалгії - процес зворотній. Міогелоз - дистр. зміни в м*язі,стійкі контрактури з явищами фіброзу, часткового переродження й розладом кровообігу.Помірні болі, неможливість розслабити м*язи.Знижена еластичність, вузлуваті ущільнення в м*язі. Міофіброз - наступна стадія - переродження міофібрил, болі - постійного характеру,пальп - щільні тяжі. Невроміозит- поєднане захв-ня м*язів і периферичних нервів, має хронічний перебіг і періодичні загострення.Має 3 ступеня - 1 - постійне відчуття втоми і важкості в кінцівці. 2- Мимовільні болі, що посил. при русі і пальпації. 3 - Вираж. больовий синдром, атрофія м*яза, зниж . його тонусу, щільні вузли.В місцях прикріплення сухожиль і зв*язок до окістя - тендоперіостеопатії і паратеноніти - захв-ня сухожилкових піхв. Найчастіша локалізація тендоперіостеопатій - верх. чи ниж. полюс надколінника, горбик п*яткової кістки, надвиростки плечової кістки, лобкове зчленування, сідничий горб, вел і мал. горби плечової кістки, вел. і мал. вертлюги стегнової кістки.Паратенонітів - ахіллове сухожилля,сухожилля стопи, довгої голівки двоголового м*яза плеча.Хрон. перенапруження суглобоовогохряща - дегенер.зміни - мікротріщини сугл. хряща - деформуючий артроз - асептичний некроз- хондромаляція.Хрон. перенапруження кісткової тканини : періостоз або гіперостоз - поява зон Лоозера(лінійне або лакунарне розсмоктування кістки) - загоєння зон перебудови(2 роки)Остеопороз (лат. osteoporosis) - хронічно прогресуюче системне, обмінне захворювання скелета або клінічний синдром, що виявляється при інших захворюваннях, який характеризується зниженням щільності кісток, порушенням їх мікроархітектоніки і посиленням крихкості, з причини порушення метаболізму кісткової тканини з переважанням катаболізму над процесами кісткоутворення, зниженням міцності кістки та підвищенням ризику переломів.
45. Захворювання і ураження нервової, ендокринної системи, органів травлення, сечових органів та інших органів та систем під час занять фізичною культурою та спортом.
Захворювання та пошкодження при нераціональних заняттях фізичною культурою і спортом та їх профілактика.
Вибіркове ураження тих чи інших органів і систем при гострому чи хронічному фізичному перенавантаженні обумовлене комплексом набутих чи вроджених властивостей організму. Вважається, що в першу чергу вражаються ті органи і системи організму, які в силу ряду причин є місцем найменшого опору чи місцем найбільшої життєдіяльності. Уражуються найчастіше такі системи органів як: серцево-судинна, нервова, опорно-руховий апарат, органи травлення, ендокринна, дихальна, сечовидільна, а також захворювання горла, носа, вуха і окремо виділяють печінковий больовий синдром і синдром нейроциркулярної дистонії
Найчастіше зустрічаються наступні захворювання:
Серцево-судинна система: дистрофія міокарду:, порушення ритму серцевої діяльності, гіпертонічні стани, гіпотонічні стани
Опорно- рухова система: хронічне ушкодження опорно-рухового аппарату, гострі травми:
Нервова система: органічні ураження, черепно-мозкові травми:
захзворювання переферичної нервової системи, радикуліти та ішіас, синдром нейро-циркуляторної дистонії, неврози і неврозоподібні стани.
Органи травлення: дискінезії жовчовивідних шляхів, хронічний холецистит, гастрити, виразкова хвороба шлунка і 12-ти палої кишки, коліти, ентероколіти, холецистохолангіт, запальні захворювання печінки, печінковий больовий синдром.
Захворювання вуха, горла, носу: захворювання: носової порожнини (риніти, гайморіт), захворювання глотки (фарингіти, хронічні тонзиліти, фаринго- ларингіт), захворювання середнього вуха (хронічний катаральний отит). Гострі захворювання верхніх дихальних шляхів і органа слуху.
Ендокринна система. Захворювання ендокринної системи у спортсменів виявляється відносно рідко. На основі загальної клінічної картини виділяють дві форми перетренованості, одна з них нагадує стан гіперактивності щитовидної залози, а друга – стан гіпофункції кори наднирників.
Сечовидільна система: гострий і хронічний дифузний гломерулонефрит, гострий нефрит, сечокам‘яна хвороба, інфекційно-токсична нирка.
Вплив занять фізичними вправами на імунологічну реактивність організму. При адекватних навантаженнях заняття фізичною культурою та спортом позитивно впливають на фактори неспецифічного захисту та імунобіологічну реактивність: підвищується активність гуморальних та клітинних ланок імунної системи, підвищується стійкість організму до інфекцій та інших неблагоприємних факторів зовнішнього середовища. При неадекватних фізичних навантаженнях може виникнути виражене порушення гомеостазу як неспецифічних факторів захисту (шкіри, слизових) так і системи імунітету.
Зміни в системі виділення. Зміни в діяльності нирок залежить від виду та характеру тренувального періоду чи змагань. Зміни з боку нирок бувають різного характеру. Вони можуть виражатися у зміні кількості та складу сечі, появою в ній нехарактерних компонентів або значним підвищенням секреції речовин, що звичайно зустрічаються. При фізичних навантаженнях в сечі збільшується кількість продуктів метаболізму. Сечовина, сечова кислота, креатинин та інші продукти білкового та пуринового обміну можуть збільшуватися у 8-10 разів після бігу на марафонській дистанції.
Під час інтенсивних навантажень, коли в організмі переважає анаеробний гліколіз, в крові наростає вміст недоокислених продуктів: молочної кислоти, оксимасляної, ацетооцтової та інших кислот. Ці ж речовини починають посилено виділятися нирками. Так концентрація молочної кислоти в сечі може зрости до 0,22-0,24 % при роботі субмаксимальної інтенсивності, в той час, як при роботі помірної інтенсивності вона не перевищує 0,05-0,06 . При великих емоційних навантаженнях у зв’язку з активацією процесів глікогенолізу під впливом посиленого виділення адреналіна, що сприяє збільшенню вмісту глюкози крові, може мати місце глюкозурія.
Поява в сечі підвищеної кількості білка, а також форменних елементів в крові (еритроцити, лейкоцити) свідчать про порушення функціонального стану нирок, що вони не здатні забезпечити діяльність відповідно виконаному фізичному навантаженню.
Вплив фізичних навантажень на систему травлення залежить від виду навантажень, їх тривалості та інтенсивності. В кінцевому результаті покращується функціональний стан всіх складових травної системи. В механізмі дії фізичних вправ важливу роль відіграє здатність фізичних вправ впливати на функціональний стан кори півкуль, тонус симпатичної ланки вегетативної нервової системи та центрів травлення.
Безпосередньо під час фізичного навантаження у зв’язку з перерозподілом крові кровопостачання органів травлення погіршується. Тому процес травлення сповільнюється, а їжа що потрапила до шлунку та кишок стає незайманим баластом. Тому їжу можна приймати не менше, ніж за 1,5-2 години до тренувань та змагань.
46.Періодично виникаючі гострі прояви фізичного перенапруження (печінково-больовий, диспепсичний, протеінурічний, гематурічний та м’язово-больовий синдроми).
Ризик раптової смерті під час занять фізичною культурою та спорто
49. Поняття про лікарсько-педагогічні спостереження, їх мета і завдання.
Оцінка умов, організації та методики проведення занять фізичними вправами.
Поняття про допінги їх види. Гострі отруєння та наслідки тривалого використання допінгів. Анаболічний синдром. Організація антидопінгового контролю.
Сама назва – "допінг" походить від англійського слова "Dope" - що означає давати наркотик. Згідно з визначенням Медичної комісії Міжнародного Олімпійського Комітету, допінгом вважається введення в організм спортсменів будь-яким шляхом (у вигляді уколів, таблеток, при вдиханні і т.д.) фармакологічних препаратів, що штучно підвищують працездатність і спортивний результат.
Крім того, до допінгів відносять і різного роду маніпуляції з біологічними рідинами, вироблені з тими ж цілями. Згідно з цим визначенням, допінгом, фармакологічний препарат може вважатися лише в тому випадку, якщо він сам або продукти його розпаду можуть бути визначені в біологічних рідинах організму (кров, сеча) з високим ступенем точності і достовірності.
В даний час до допінгових засобів відносять препарати наступних 5 груп:
Стимулятори (стимулятори центральної нервової системи, сим-патоміметікі, анальгетики).
Наркотики (наркотичні анальгетики).
Анаболічні стероїди та інші гормональні анаболизирующего засоби.
Бетаблокатори.
Діуретики.
До допінгових методів відносяться:
Кров'яний допінг.
Фармакологічні, хімічні і механічні маніпуляції з біологічними рідинами (маскуючі засоби, додавання ароматичних сполук в проби сечі, катерерізація, підміна проб, придушення виділення сечі нирками).
Існує також 4 класу з'єднань, що підлягають обмеженням, навіть при їх прийомі з лікувальними цілями:
Алкоголь (настоянки на основі етилового спирту).
Марихуана.
Засоби місцевої анестезії.
Кортікос-тероіди.
Окремі групи та види допінгів.
З точки зору досягаєтьсяефекту спортивні допінги можна умовно розділити на 2 основні групи:
препарати, що застосовуються безпосередньо в період змагань для короткочасної стимуляції працездатності, психічного і фізичного тонусу спортсмена;
препарати, застосовувані протягом тривалого часу в ході тренувального процесу для нарощування м'язової маси та забезпечення адаптації спортсмена до максимальних фізичних навантажень.
У першу групу входять різні засоби, що стимулюють центральну нервову систему:
Психостимулюючі засоби (або психомоторні стимулятори): фенамін, центедрін, (меридил), кофеїн, сіднокраб, сиднофен; близькі до них симпатоміметики: ефедрин і його похідні, ізадрін, беротек, салбутамол; деякі ноотропи: натрію оксібутіран, фенібут;
аналептики: коразол, кордіамін, бемегрид; в) препарати, збудливо діють переважно на спинний мозок: стрихнін. До цієї ж групи належать деякі наркотичні анальгетики зі стимулюючим або седативним (заспокійливою) дією: кокаїн, морфін і його похідні, включаючи промедол; омнопон, кодеїн, діонін, а також фентаніл, естоцін, пентазоцин (Фортран), тілідін, дипидолор та інші. Крім того, короткочасна біологічна стимуляція може досягатися за допомогою переливання крові (власної або чужої) безпосередньо перед змаганнями (гемотрансфузія, "кров'яний допінг"). У другу групу допінгових засобів входять анаболічні стероїди (АС) та інші гормональні анаболизирующего засоби.
Крім того існують специфічні види допінгів і інших заборонених фармакологічних засобів:
засоби, що знижують м'язовий тремор 9 тремтіння кінцівок), поліпшують координацію рухів: бета-блоку-тори, алкоголь;
засоби, що сприяють зменшенню (сгонке) ваги, прискоренню виведення з організму продуктів розпаду анаболічних стероїдів і інших допінгів – різні діуретики (сечогінні засоби);
засоби, що володіють здатністю маскувати сліди анаболічних стероїдів під час проведення спеціальних досліджень з допінгконтролю – антибіотик пробенецид і інші (в Радянському Союзі не випускаються). З усіх перерахованих препаратів, найбільше поширення серед культуристів і важкоатлетів отримали анаболічні стероїди.
Анаболічні стеpоїди скорочують виpоблення інсуліну. Гіпоглікемічний ефект, що спостерігається після пpийому АС, пов'язаний зі збільшенням числа особливих клітин в підшлунковій залозі (бета-клітини), які перетворюють глюкозу кpові в глікоген. Кpім того. анаболічні стеpоїди запобігають створенню глюкози з амінокислот і підсилюють її згорання. Вплив анаболічних стеpоїдів на оpганізм чудодійний: багато атлетів, застосовуючи стеpоїдні пpепаpати, відзначають зникнення болі у суглобах і сухожиллях, зниження рівня холестеpину в кpові, підвищення стійкості оpганизму до гіпоксії (кисневого голодування) - за рахунок підвищення утилізації кисню, підвищення вмісту гемоглобіну в еpитpоцитах.Анаболічні стеpоїди покращують венозний кpовообіг, посилюють пpиплив кpові до pабочих м'язів. Це відчувається споpтсменами у вигляді "наповненості" м'язів. Час відновлення після тpавм і важких тpенувань скорочується. Значно збільшується тривалість занять: прийом стеpоїдів дозволяє тpенуватися кілька разів в день, з'являється здатність виконати більш важке тренування, поліпшується настpій, посилюється бажання тpенуватися, з'являється стійкість до болю.
Єдина "дрібниця" pішуче змінює все: звичайні теpапевтичні дози пpепаpату так працювати не будуть! Для досягнення анаболічного ефекту дози пpепаpата повинні збільшитися в 10 - 20 і навіть 40 pазів! За рахунок посилення обміну речовин прискорюєтьсяя тpансфоpмація пpепаpата і сила його дії відповідно зменшується. Це потребуєпостійного збільшення дози допінгу, що і є пpичиной численних ускладнень. Багато споpтсменівдля отримання максимального ефекту використовують так званий stacking-pежим пpийомустеpоїдів, якийполягає в поступовійзміні дози стеpоїдіві чеpедуванні видів пpепаpатуна довжину куpса, а також комбінуванняанаболічних стеpоїдів з пpепаpатамиіншихгpуп (у першу чергу - з тестостеpоном і діуpетиками). Використання таких схем анаболічних стеpоїдівпpизводитьдо ще більш неблагополучнихнаслідків, ніж при використанні окремих пpепаpатів. Оскільки водоpозчинніпpепаpативиділяються чеpез нирки, а жиророзчинні(а це все стеpоїди) - чеpез печінку.
Допінг-контроль є найважливішою складовою частиною комплексної програми заходів, спрямованих на запобігання застосування спортсменами заборонених (допінгових) коштів.
Прийнятий у нас в країні регламент організації та проведення процедури допінг-контролю повністю соотвідповідне вимогам Медичної комісії МОК.
Процедура допінг-контролю складається з наступних етапів: відбір біологічних проб для аналізу, фізико-хімічне дослідження відібраних проб і оформлення висновку, накладення санкцій на порушників.
Під час змагань, спортсмен отримує повідомлення про те, що згідно з правилами, він повинен пройти допінг-контроль. В обов'язковому порядку допінг-контроль проходять переможці, що зайняли 1-е, 2-е і 3-є місця, а також за рішенням комісії один з кілька спортсменів, які не посіли призових місць (вони вибираються по долі). Після виступу, вказані спортсмени направляються до кімнати допінг-контролю. Тут спортсмен сам вибирає ємність для збору проби сечі на аналіз. Потім, у присутності спостерігача відбувається здача проби сечі. (Наблюдатель стежить за тим, щоб не було фальсифікації проби). Після здачі проби, на посудину наклеюється номер, який також вибирає сам спортсмен. Після цього, отримана біологічна проба ділиться на дві рівні частини - проби А і В, які опечатуються і їмприсвоюється певний код. Таким чином, прізвище спортсмена, не згадується ні на якому з робочих етапів (для дотримання повної анонімності). Копії кодів наклеюють на протокол допінг-контролю. Потім проби упаковують у контейнери для перевезення і відвозять до лабораторії допінг-контролю.
Перед підписанням протоколу допінг-контролю спортсмен зобов'язаний повідомити комісії назви всіх ліків, які він брав перед змаганням (тому що деякі ліки містять заборонені засоби в мінімальних кількостях, наприклад, солутан). Після підписання протоколу допінг-контролю спортсмену залишається тільки чекати результатів аналізу. Згідно з регламентом проведення допінг-контролю аналізу піддається проба А, причому не пізніше, ніж через 3 доби після взяття біологічної проби. У разі виявлення в ній заборонених препаратів, розкривається та аналізується проба В. При розтині проби В може бути присутнім або сам спортсмен, або його довірена особа. Якщо в пробі В також виявляються заборонені засоби, то спортсмен піддається відповідним санкціям. Якщо ж в пробі У не виявляють забороненого препарату, то висновок з аналізу біопробах А зізнається недостовірним і санкції до спортсмена не застосовуються.
Відмова спортсмена від проходження допінг-контролю або спроба фальсифікувати його результат розглядаються як визнання ним факту застосування допінгів з усіма наслідками, що випливають звідси.
Фальсифікація результатів допінгового контролю полягає в різного роду маніпуляцій, спрямованих на спотворення його результатів. До спроб фальсифікації спортсмени можуть вдаватися, коли вони наперед упевнені в позитивному результаті аналізу біологічних проб на допінг. При цьому можливі спроби підміни сечі (катетеризація і введення в сечовий міхур чужорідної, свідомо вільною від заборонених препаратів сечі, або імітує сечу рідини; використання мікроконтейнеров; умисне забруднення сечі ароматичними сполуками, що утрудняють ідентифікацію допінгів). До заборонених маніпуляціям відносять також спеціальні хірургічні операції (наприклад, підшивання під шкіру тканини плаценти). Застосовувані для визначення допінгу фізико-хімічні методи аналізу біологічних проб сечі (хроматографічні, массоспектрометріческіе, радіоімунние, імуноферментні та ін) дуже чутливі і включають комп'ютерну ідентифікацію допінгових препаратів та їх похідних. Вони дозволяють з високою точністю визначати, все що застосовувалися спортсменом, препарати, в тому числі використані протягом останніх тижнів і навіть місяців. Крім того, відпрацьовані методики, що визначають так званий кров'яний допінг », тобто переливання спортсмену власної або чужої крові перед стартом.
Якщо раніше допінг-контроль проходили тільки висококваліфіковані спортсмени і тільки під час відповідальних міжнародних та внутрішніх змагань, то зараз такий контроль проводиться не тільки в змагальному періоді, але і під час тренувальних занять; причому тестування на допінг підлягають усі займаються спортом особи, незалежно від їх спортивної приналежності.