1.Спортивна медицина – це галузь знань до складу якої входять лікарський контроль,фізіологія,біохімія,гігієна фізичних вправ і спорту, спортивна травматологія й спортивна кардіологія.Представляє собою клінічну дисципліну, яка вивчає позитивний та негативний вплив фізичних навантажень різної інтенсивності (від гіпо- до гіпердинамії) на організм здорової та хворої людини.

Мета СМ :визначити оптимальну фізичну активність для поліпшення і зміцнення здоров*я,підвищення рівня функціонального стану,росту спортивних досягнень,а також профілактики і лікування захворювань.

Завдання: організація санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів з використанням фізичної культури і спорту для зміцнення здоров*я населення.

Значення: всебічний гармонійний розвиток, зміцнення здоров'я і підвищення працездатності людини

2. Актуальні питання оптимізації рухової активності людини на сучасному етапі

В останні роки спостерігається стійке погіршення стану здоров’я сучасної молоді. Для підтримки нормальної життєдіяльності необхідно забезпечення клітин організму енергією, живильними речовинами поряд із видаленням продуктів обміну, що може бути досягнуто тільки адекватним рухом крові при визначеному рівні фізичної активності. Невідповідність кровообігу потребам організму призводить до глибокого порушення функцій та суттєвих морфологічних змін через недостачу необхідних речовин та накопичення надлишкової кількості шлаків. Оптимальними навантаженнями є навантаження, які повністю відповідають (тобто є адекватними) функціональним здібностям індивіду.

Види рухової активності людини

НЕДОСТАТНЯ(гіподинамія)->Швидке згасання основних процесів життєзабезпечення, зниження функціональних можливостей організму ->Погіршення стану здоров’я, виникнення захворювань, передчасне старіння організму.

МІНІМАЛЬНА ->Не забезпечує суттєвих позитивних змін в організмі.

ОПТИМАЛЬНА->Поширення резервних можливостей організму та вміння максимально ефективно їх використовувати в різних умовах->Удосконалення процесів адаптації (пристосування) до умов оточуючого середовища, підвищення стійкості до впливу несприятливих чинників

НАДМІРНА-> Перевтома та перенапруження діяльності основних систем життєзабезпечення організму->Розвиток перед патологічних змін та патологічних станів (навіть таких, які призводять до смертельних випадків)

3. Поняття про медичний (лікарський) контроль під час занять фізичними вправами. Завдання медичного контролю.

Лікарський контроль – це медична дисципліна ,що вивчає вплив фізичних вправ і спорту на здоров*я,фізичний розвиток та функціональні можливості осіб,які займаються фізкультурою і спортом.

Основою ефективного лікарського контролю за особами що займаються фізичної культурою і спортом є правильно організована система лікарських спостережень, що складається з комплексного їх обстеження, поточних спостережень і обстежень у умовах тренування і змагань.

Завданнями лікарського контролю є: спостереження за станом здоров'я, фізичним розвитком і працездатністю осіб, які займаються фізичними вправами і спортом; спостереження за правильним використанням засобів і методів фізичного виховання з урахуванням статі, віку, стану здоров'я і фізичної підготовленості займаються, попередження та усунення негативних явищ у процесі тренування (пере тренованості , перевтоми і ін); нагляд за санітарно-гігієнічними умовами місць занять, попередження спортивних травм, також їх лікування.

4.Методика комплексного лікарського обстеження фізкультурників і спортсменів, види лікарських обстежень.

Для визначення оптимальної дози фізичних навантажень проводиться спеціальне комплексне лікарське обстеження тих, хто займається, чи починає займатися різними видами фізичних вправ, а саме спортом, оздоровчими формами фізичної культури або лікувальною фізкультурою. Під час проведення такого обстеження вирішуються три найбільш важливі діагностичні завдання:

1. Визначення та оцінка рівня фізичного розвитку.

2. Дослідження та оцінка функціонального стану та функціональних

здібностей організму.

3. Оцінка стану здоров’я з урахуванням функціональних показників, а також своєчасна діагностика різних відхилень у стані здоров’я, які можуть виникнути при нераціональних заняттях фізичними вправами.

Метою цього обстеження є індивідуалізація рекомендацій щодо конкретних засобів і методів оздоровлення ,визначення оптимальної дози фізичних навантажень.

Під час комплексного лікарського обстеження вирішуються три найбільш важливі діагностичні завдання: а)визначення та оцінка рівня фізичного розвитку, б)дослідження та оцінка рівня функціонального стану і функціональних здібностей організму, в)оцінка стану здоров*я з урахуванням функціональних показників,та своєчасна діагностика різних відхилень у стані здоров*я,які можуть виникнути при нераціональних заняттях фізичними вправами.

Комплексні лікарські обстеження за своїми завданнями поділяють на: первинні(перед початком занять,у спортсменів на початку кожного спортивного сезону),повторні(періодично,2-5 разів на рік),додаткові(після хвороби,при підозрі на перетренування)

Також розрізняють етапний(для виявлення кумулятивних змін,які виникають в організмі тих,хто займається,після закінчення кожного етапу тренувального циклу,тобто для визначення динаміки тренованості,встановлення ознак перевтоми ,пере тренованості з внесенням відповідних коректив у тренувальний процес),поточний(аналіз ступеня вираження відстрочених після навантажувальних змін у функціональному стані основних фізіологічних систем організму) і терміновий(для оцінки термінових змін функціонального стану ведучих систем організмув процесі тренування або в найближчі 2 год після нього) лікарський контроль.

5. Основні розділи комплексного лікарського обстеження, особливості збору анамнезу (загального та спортивного) та лікарського огляду органів та систем, фізіологічні особливості системи кровообігу у тренованих осіб.

Комплексне лікарське обстеження включає наступні розділи:

*збір анамнезу(загального і спортивного)

*загальний лікарський огляд органів і систем

*лабораторні (ЗАК,ЗАС),інструментальні(ЕКГ,флюорографія),та інші додаткові

*визначення та оцінка фізичного розвитку,функціональних здібностей організму та стану здоров*я

*висновок за результатами комплексного лікарського обстеження

*вирішення питання допуску до занять тими чи іншими видами фізичних впра

*рекомендації режиму рухової активності,дози фізичних навантажень та інших оздоровчо-профілактичних або реабілітаційних заходів

Загальний анамнез - за загальноприйнятою схемою;відомості про факти життя обстежуваного,які можуть мати відношення до виникнення хвороб,перенесенні захворювання ,що могли викликати ускладнення з боку серця,печінки,нирок,або інших життєво важливих органів,які при звичайних побутових навантаженнях не проявлялись,але при збільшенні фізичної активності можуть негативно вплинути на пристосування організму до фізичних навантажень або інших негативних наслідків.Це стосується дитячих інфекційних хвороб,вірусний гепатит,ревматизм,туберкульоз,СНІД,венеричні хвороби.Небезпечним також є часті гострі респіраторні вірусні інфекції,вогнищща хронічних інфекцій.Необхідно з*ясувати дані про перенесені захворювання,травми ,операції,які могли негативно вплинути на опорно-руховий апарат та нервову систему.З*ясовується наявність захворювань та патологічних станів,які є проти показами до занять оздоровчим і спортивним тренуванням.

Спортивний анамнез дозволяє лікарю отримати уявлення про фізичну підготовленість обстежуваного.Для цього з*ясовують відомості щодо занять фізичними вправами протягом усього попереднього період життя,результативність цих занять,чи не завдавали попередні заняття шкоди здоров*ю. Дізнатись який режим рухової активності наявний,як обстежуваний переносить ці навантаження,чи відчуває втому ,чи супроводжується вона неприємним відчуттям,болем.З*ясовуємо характер занять,їх систематичність,частоту,суб*активну оцінку їх впливу на самопочуття та стан здоров*я обстежуваного,динаміку спортивних результатів.

Загальний лікарський огляд : визначаємо наявність скарг,частоту,ритм,характер пульсу,артеріального тиску,меж серця та серцевого поштовху,стану органів дихання,черевної порожнини,сечовиділення. Звертаємо увагу на стан порожнини рота,мигдалин,вен нижніх кінцівок.Перевіряється наявність набряків,больових відчуттів. Визначаються сухожильні рефлекси,стійкість у позі Ромберга,швидкість та точність зорово-моторної реакції,стан ендокринної системи. Потрібно також звернути увагу на фізичні критерії тренованості - це фізіологічні зміни,що відбуваються в організмі внаслідок адаптації до регулярних фізичних навантажень .До таких критеріїв відносять:фізіологічну синусову брадикардію – зменшення ЧСС до 40-60 уд/хв. в стані спокою;фізіологічну гіпотонію – зменшення АТ менш 100/60 мм.рт.ст.без суб*єктивних скарг та при збереженні нормальної працездатності;помірну та рівномірну гіпертрофію міокарду з тоногенною делятацією його порожнин в поєднанні з адекватним розвитком капілярної мережі;наявність глухих або дещо посилених тонів серця.