56.Атрибутивний стиль особистості, вікові та гендерні відмінності.

Атрибутивний стиль – це когнітивна особистісна характеристика, що відображає характерний специфічний спосіб, яким люди пояснюють причини подій, до яких вони залучені. Вперше поняття виступає як ключове в Теорії вивченої безпорадності і депресії американського психолога Мартіна Селігмана.

Виділяють два типи атрибутивного стилю: песимістичний і оптимістичний. Перший тип стилю розуміється як стиль, при якому несприятливі події пояснюються внутрішніми, постійними і загальними характеристиками. А хороші – зовнішніми, тимчасовими причинами, що відносяться до конкретної сфери. Людині властиво думати, що вона не в силах керувати негативними подіями, що з нею відбуваються. Даний стиль не розглядається як конструктивний, оскільки не веде до вирішення проблеми, а спрямований на пошук винного. Успіх розглядається як випадковий, тимчасовий і неконтрольований.

Оптимістичний атрибутивний стиль – це стиль, що пояснює невдачі зовнішніми, непостійними і конкретними причинами, а удачі – внутрішніми, постійними, загальними причинами. Цей стиль виступає як конструктивний, при якому успіхи трактуються як стабільні, глобальні і контрольовані, а невдачі вважаються тимчасовими, випадковими і контрольованими, що відносяться до невеликої частини життя.

На думку багатьох дослідників, на формування атрибутивного стилю особистості впливають такі групи чинників:

1. біологічні фактори;

2. психологічні та соціально-психологічні чинники;

3. соціальні та культурні фактори.

Біологічна група чинників. Існує безліч нейрохімічних речовин (наприклад, серотонін, гормони - ендорфіни), пов'язаних з такими близькими психологічними явищами, як надія і оптимізм. Психофізіологічні дослідження показують, що оптимізм і песимізм можуть бути пов'язані з функціональною асиметрією півкуль головного мозку. Відомо, що придушення активності правої півкулі на інтелектуальному рівні індивіда не відбивається, але впливає на зміни в емоційній сфері: людину охоплює ейфорія, вона збуджена, весела, балакуча, її реакції переважно імпульсивні. При цьому наявність значного збудження в передньолобних відділах кори лівої півкулі також викликає позитивні емоції, а придушення активності цієї півкулі призводить до виникнення різних депресивних думок і негативних переживань. Дослідження близнюковим методом також довели, що оптимізм значною мірою детермінований генетичними факторами.

Психологічні чинники. На думку багатьох дослідників, песимістичні очікування особистості можуть бути викликані тим, що людина має нереалістично високі домагання, вимоги та мрії. Такі люди, прагнучи до високого досконалості і ідеалу, часто не досягають їх і відчувають розчарування і сумніви щодо майбутніх подій свого життя. У цих випадках на перший план виступає необхідність навчитися постановці реалістичних життєвих цілей і прийняття деяких речей такими, якими вони є. Також, деякі автори в якості одного з соціально-психологічних чинників формування оптимізму вказують вплив раннього дитячого досвіду спілкування дитини зі значимими іншими. Наприклад, діти, які отримали позитивний досвід взаємодії з соціальним оточенням, виробляють почуття «базальної довіри», в той час як діти, що не отримали такого досвіду, відчувають «базальну недовіру» до оточуючого їх світу і людей. Таким чином, оптимізм чи песимізм можуть бути обумовлені узагальненими очікуваннями щодо поведінки інших людей.

Розглядаючи соціальні та культурні фактори розвитку оптимізму, можна припустити, що у людей, що живуть в сприятливому політичному та соціально-економічному середовищі, більше розвинене оптимістичне ставлення до життя. Так, виявлений позитивний зв'язок оптимізму з рівнем доходу, а також з рівнем освіти. Представники робітничого класу виявили значимо більш песимістичний атрибутивний стиль, ніж працівники керівної ланки і професіонали.

Однак, слід пам'ятати про те, що оптимізм і песимізм являють собою очікування щодо майбутнього, а не задоволеність сьогоденням. Тому не дивно, що жителі відносно неблагополучних країн або регіонів, завдяки особливостям їх культурного середовища, релігійним цінностям і т.п. можуть демонструвати більший оптимізм, ніж європейці й американці.

Деякі вчені проводили дослідження в області вікової динаміки і гендерних відмінностей атрибутивного стилю.

Дослідження, проведені в Росії, показали, що молодим людям більш властивий оптимістичний атрибутивний стиль, ніж дівчатам. Це говорить про те, що молоді люди в ситуаціях успіху, більшою мірою, ніж дівчата, вважають за можливе контролювати події. Також молоді люди розцінюють ситуації успіху як постійні, а дівчата - як короткочасні. Отримані результати можна пояснити відмінностями гендерної соціалізації юнаків та дівчат. Якщо юнаки з дитинства виховуються в дусі успіху, прагненні тримати ситуацію під контролем, то дівчата меншою мірою орієнтовані на дані якості.

При цьому дослідження, проведені з більш зрілою за віком вибіркою показали, що більш оптимістичний атрибутивний стиль властивий жінкам, а не чоловікам. Такий результат можна пояснити тим, що більш високі амбіції чоловіків, що демонструються в молодості, так і залишаються нереалізованими. Як наслідок, в Росії спостерігаються різкі гендерні відмінності в тривалості життя (м - 59 років, ж - 73 роки), рівні самогубств і загибелі від нещасних випадків, які не можуть бути пояснені ні генетикою, ні низьким рівнем медичного обслуговування чи бідністю населення.

За даними ж західних досліджень, гендерні відмінності в атрибутивних стилях відсутні.

Що стосується вікової динаміки атрибутивного стилю, можна припускати, що зміни атрибутивного стилю можуть відбутися у зв'язку з різкою зміною соціальної ситуації розвитку.

В цілому молодь перевершує зрілих людей за рівнем задоволеності майбутнім. Це пов'язано з тим, що молодь знаходиться тільки на початку свого життєвого шляху, робить перші кроки в сімейному житті і кар'єрі й сповнена очікувань, у той час як особи старшого віку мають більш стійке положення у всіх сферах життя і усвідомлюють обмежений потенціал свого розвитку. При цьому в осіб старшого віку рівень задоволеності сьогоднішнім життям вище, ніж у молоді.

Які б фактори формування атрибутивних стилів не вважалися визначальними, в будь-якому випадку атрибутивний стиль конкретної особистості виступає як відносно стабільний, постійний особистісний конструкт. При цьому дуже важливим для психологічної практики є майже загальновизнана серед зарубіжних психологів теза про те, що песимізм може бути подоланий, а оптимізм може бути посилений шляхом спеціальних психологічних технік.