4.Нейрофізіологія індивідуальних відмінностей.

Відомо, що мозок дорослої людини важить у середньому 1500г., при цьому вага мозку не корелює з професійною приналежністю і творчим потенціалом особистості. Будова мозку у всіх людей у загальних рисах співпадає, проте при найближчому розгляді у самих морфологічних особливостях наявні великі індивідуальні відмінності. Так, малюнок борозн і звивин на поверхні кори великих півкуль у людей так само відрізняється, як і їх обличчя.

Постмортальне дослідження мозку видатних людей демонструє зв'язок між специфікою їх обдарованості і морфологічними особливостями мозку в першу чергу, розмірами нейронів у так званому рецептивному шарі кори.

Наприклад, в службовій зоні кори видатного музиканта, який з народження відрізнявся абсолютним звуковисотним слухом, або в зорових зонах кори талановитого художника, який має фотографічну пам'ять, 4-й рецептивний шар кори, куди проходять нервові шляхи від органів чуття, виявляється майже удвічі товстішим, ніж у звичайних людей. Це потовщення виникає не за рахунок великої кількості нейронів, а в результаті збільшення їх розмірів, великого розгалуження подовження відростків нервових клітин, які одержують інформацію. Дослідження мозку Альберта Ейнштейна теж показало, що саме у тих областях, де слід було чекати найбільших змін (асоціативні зони лівої півкулі), рецептивний шар кори був удвічі товстішим.

На зрілий людський мозок припадає 2% ваги тіла, і він використовує приблизно 20% всієї енергії організму. При цьому хоча рівень споживання енергії мозком високий, запаси енергоносія у ньому дуже малі, і мозок постійно майже повністю залежить від безперервного постачання джерелами енергії через мозковий кровообіг. Тим самим, повноцінність роботи мозку безпосередньо обумовлена процесами обміну речовин (енергетичним метаболізмом).

5. Властивості нервової системи як головні нейрофізіологічні характеристики індивідуальності. Концепція і.П.Павлова щодо властивостей нервової системи.

Павлов розглядав темперамент як тип вищої нервової діяльності. Свою теорію він обгрунтував наявністю у тварин і людини визначеної вираженості властивостей нс. Спочатку увагу звертав на збудження і гальмування, а потім – на силу нервової системи. Він прийшов до певного поєднання типологічних особливостей нс. І став ототожнювать типи темпераменту з типами нервовї системи.

Згідно Павлова, властивості НС – це вроджені характеристики нервової тканини, які регулюють основні процеси (збудження і гальмування). Він вивчає три властивості процесів збудження і гальмування:

1. силу – слабкість. Сила нервового процесу – характеризується працездатністю, витривалістю НС і означає її здатність переносити тривале, або короткочасне, але сильне збудження або гальмування. Слабкість нервового процесу – це нездатність нервових клітин витримувати тривале і концентроване збудження або гальмування. При їх дії нервові клітини дуже швидко переходять в стан охоронного гальмування. Для сильної НС характерний більш чіткий прояв "закону сили", згідно якого при збільшенні інтенсивності подразника збільшується величина реакції – відповіді. Сила НС по відношенню до збудження пов’язана обернено-пропорційною залежністю з чутливістю аналізаторів: при сильній НС спостерігається, як правило, низька чутливість; при слабкій НС – висока.

2. рухливість – інертність. Рухливість нервових процесів – це здатність їх швидко змінювати один одного (швидкість появи нервового процесу у відповідь не подразнення, швидкість утворення нових умовних рефлексів).

3. врівноваженість – неврівноваженість. Врівноваженість (баланс) нервових процесів – співвідношення процесів збудження і гальмування. У деяких людей ці два процеси в нормі взаємно-врівноважуються, а у інших рівновага може не спостерігатись – переважає процес збудження чи гальмування.

Згідно Павлова, з великої кількості можливого поєднання цих трьох основних властивостей НС в природі є чотири найбільш виражені типи НС, серед яких є сильні і один слабкий.

	Нестриманий	Рухливий	Спокійний	Слабкий
Сила	Сильний	Сильний	сильний	слабкий
Врівноваженість	нерівноважений	врівноважений	врівноважений	нерівноважений
Рухливість	Рухливий	Рухливий	інертний	рухливий або інертний
Тип темпераменту	Холерик	Сангвінік	флегматик	меланхолік

Для характеристики спеціально людських типів ВНД Павлов ввів уявлення про три типи:

• "мислительний";

• "художній";

• проміжний "середній".

По Павлову, враження, відчуття і уявлення від оточуючого середовища, як природного, так і соціального, виключаючи слово, – це перша сигнальна система дійсності, спільна у людей з тваринами. Її переважання характерне для “художнього” типу. Слово склало другу сигнальну систему дійсності. Переважання другої сигнальної системи характерне для “мислительного” типу. Отже, віднесення індивіда до типу “художника”, “мислителя” або “середнього” типу відбувається на основі співвідношення першої і другої сигнальної систем.