24.Дослідження співвідношення здібностей та схильностей в диференціальній психофізіології.

Здібності - це, перш за все, індивідуальні особливості людини, від яких залежить успішність виконання певних видів діяльності.

Схильність – це спрямованість на заняття якою-небудь діяльністю, в процесі якої розвиваються відповідні здібності. Сильна, дієва і стійка схильність до певної діяльності говорить про наявність найважливіших здібностей, пов'язаних з цією діяльністю.

Схильності невіддільні від здібностей, але йдуть попереду і здібностей і талантів. Здібності часто виявляються в стійких інтересах і схильностях. Схильності і здібності поєднані глибоким органічним зв'язком, що об'єднує потреби, емоції, відчуття і осмислену діяльність.

Розрізняють декілька поглядів на питання співвідношення здібностей і схильностей.

ПЕРШИЙ ВАРІАНТ: С.Л.Рубінштейн зазначав важливий і тісний взаємозв'язок цих психологічних утворень:

• схильність до діяльності і здатності до неї дуже часто збігаються один з одним, розвиваються разом;

• розвиток здібностей знаходиться в прямій залежності від зміцнення відповідної схильності;

• виражена схильність до якої-небудь діяльності свідчить про наявність найважливіших здібностей, пов'язаних з цією діяльністю.

Чим сильніше приваблює людину яка-небудь діяльність (людина проявляє схильність), тим більше вона займається нею, і це призводить до розвитку потрібних для неї здібностей. У свою чергу, та діяльність, до якої людина більш здатний, дає більше задоволення і тому більше приваблює до себе.

ДРУГИЙ ВАРІАНТ (А. А. Бодальов): здібності можуть розвиватися не тільки при наявності потреби в будь-якому виді діяльності (схильності), а й під впливом якої-небудь іншої потреби, яка не безпосередньо, а побічно пов'язана з даною діяльністю (потреба в схвалення з боку авторитетного колективу, особи, винності («долженствования»), виконання вимог і бажань близьких людей; різні мотиви самоствердження).

ТРЕТІЙ ВАРІАНТ: співвідношення схильностей та здібностей - це неузгодженість, невідповідність нахилів та здібностей. Можливі такі варіанти такої невідповідності:

1. досить розвинені здібності і відсутність сформованих схильностей до діяльності;

2. наявність схильності і відсутність відповідних здібностей;

3. очевидна розбіжність розвинених здібностей і схильностей.

Можливими причинами таких явищ можуть бути недостатньо розвинені особистісні якості людини, такі як: працьовитість, відповідальність, самокритичність.

Таким чином, найтісніший зв'язок між схильностями і здібностями не виключає можливості певних розбіжностей між ними. Але схильності не можуть виникати і розвиватися незалежно від здібностей або, навпаки, здібності незалежно від схильностей.

Схильність особливо характеризується двома моментами: тривалістю і повторністю діяльності. Тривалістю називають можливість займатися однією та тією ж діяльністю з інтересом, не відриваючись від неї довгий час без ознак втоми та перенасичення. З повторенням діяльність не набридає, а навпаки, стає все більш привабливою.

При вираженій схильності можливі два типи її розвитку:

1. формування звичного відношення до діяльності,

2. творче ставлення до діяльності.

Різного роду стимули (схвалення, співчуття, оцінка) можуть змінити схильність до діяльності. Надмірно виражені стимули можуть стати причиною діяльності заради відмінності (похвали, нагороди, відзначення або навіть слави). Ці стимули будуть позитивними до тих пір, поки самоцінність діяльності буде домінуючою. Але як тільки задоволення від похвали починає переважати над задоволенням від діяльності, починають формуватися честолюбство і марнославство. В цьому випадку ми можемо говорити про уявну схильність.

Види схильностей:

• загальні (спільні), які відповідають вимогам не однієї, а багатьох видів діяльності. Можуть бути яскраво виражені, що дає можливість говорити про наявність у людини різнобічних здібностей; про загальні здібності до широкого спектру діяльностей, спеціальностей і занять (рівень загального інтелектуального розвитку людини, її здатність до навчання, уважність, пам'ять, уява, мова, рухи рук і працездатність).

• спеціальні, що відповідають більш вузькому колу вимог даної діяльності (музичні, образотворчі, лінгвістичні, технічні та інші).

Якщо сфера діяльності вибрана вірно, тобто збігається зі схильностями, то робота буде подобатися, приносити задоволення і приносити плоди, а схильність буде зростати паралельно із зростанням успішності діяльності. За таких умов людина буде шукати нові грані своєї роботи, заглиблюватися в неї і домагатися ще більших успіхів.

Існує три рівні психологічних досліджень схильностей та здібностей:

1. Психофізіологічний - відноситься до діагностики типологічних властивостей нервової системи, як загальних, так і спеціально людських. Цей рівень включає характеристики роботи аналізаторів при діагностиці спеціальних здібностей, наприклад, музичних, має чимале значення. Вивчення індивідуальних особливостей на цьому рівні дозволяє вимірювати природні передумови, що входять в структуру задатків, здібностей і схильностей;

2. Психологічний - обов'язково включає в себе визначення індивідуальних особливостей пізнавальних процесів - сприймання, пам'яті, мислення й мови, а також особистісних особливостей - темпераменту (зокрема, емоційності, тривожності і т. д.);

3. Соціально-психологічний - включає визначення успішності діяльності за тривалий період з її диференційованим аналізом. Враховується характер міжособистісних відносин. Вивчаються особливості індивідуального стилю діяльності.