1.3. Моральна основа екологічного виховання суспільства

Наука постійно розвивається, удосконалюється, змінюється. Наукові гіпотези і теорії змінюють один одного і, схоже, цей процес нескінченний. Християнство і наука, здавалося б, лежать в різних вимірах, але в житті людей суспільства вони неминуче перетинаються і взаємодіють. І в цій сфері деколи виникають досить гострі колізії. Віддаляючись від християнських цінностей, наука стає бездуховною, а її застосування втрачає моральні, гуманістичні орієнтири. Наслідком бездуховного розвитку науки і техніки є екологічні проблеми сучасності. Зростаюче забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів планети, загальне загострення глобальних проблем - це те, що турбує сьогодні всіх людей. Нам потрібно об'єднуватися в зусиллях домагатися терпимості і згоди всіх людей на землі, слідування законам моральності, що можливо тільки при взаємодії держав, релігій, технічних і економічних інститутів, мистецтва і науки. Головною рушійною силою руйнування природи є забуття релігійних і саме християнських цінностей, насамперед таких, як відповідальність і стриманість. Ключ до розв'язання екологічної проблеми - це християнський спосіб життя, оскільки в християнському ставленні до природи немає місця ні егоїзму, ні споживацтва.

Висновки

1. Природа - єдина і неподільна, а сучасне господарство – результ взаємодії природи і суспільства, але людство часто забуває про свої витоки походження, поводячись з Природою, як з мачухою.

2. Наслідком бездуховного розвитку суспільства стало наближення екологічної катастрофи, яке зобов'язує найбільш освічену частину людства об'єднуватися в зусиллях домагатися терпимості і згоди всіх людей на землі, слідування законам моральності, що можливо тільки при взаємодії держав, релігій, технічних і економічних інститутів, мистецтва і науки.

3. Ключ до розв'язання екологічної проблеми - це християнський спосіб життя, оскільки в християнському ставленні до Природи немає місця ні егоїзму, ні споживацтва.

4. Релігія виконує функцію інтегрування, тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Релігія - явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку суспільства, і саме суспільні процеси визначать в кінцевому підсумку її долю.

5. Найбільш логічний шлях подолання екологічної кризи полягає в усвідомленні того, що захист географічного середовища полягає в організації дійсно раціонального використання природних ресурсів.

Розділ II духовно- соціальні питання екологічного спрямування

2.1. Сучасна екологічна ситуація як відображення духовної кризи

В даний час прогрес цивілізації не супроводжується прогресом у сфері духовних цінностей, скоріше навпаки. Різко впала значущість таких понять як духовність, компетентність, освіченість. Головну роль у відродженні духовності та подоланні сучасної екологічної кризи покликане зіграє освіта.  Сучасна система освіти орієнтується в основному на підготовку фахівців, експертів, техніків і т. д. ,а не на загальне підвищення рівня культури і духовності людини. Екологічна ситуація вимагає зміни стратегії, що має знайти відображення насамперед в екологічній освіті, кінцевою метою якою є формування екологічної культури. Формування екологічної культури, як кінцевої мети екологічної освіти, включає в себе кілька етапів:

- Формування знань;

- Формування цінностей.

Тобто, в процесі екологічної освіти повинна бути вихована еколого-активна особистість. Особистість, яка не просто споглядає процес руйнування навколишнього середовища, а зацікавлена, усвідомлена, на базі глибоких екологічних знань освоює природне середовище з метою створення оптимальних екологічних умов буття людини.Особливу значущість серед етичних категорій набуває відповідальність. У її змісті моральна основа і екологічний зміст в ситуації екологічної напруженості перетинаються і взаємопроникають в один одного, утворюючи єдину підставу, яка формує морально-екологічну відповідальність. Необхідність злиття духовних цінностей та екологічних норм у взаємодії людини з природою повинна бути переосмислена в якості методологічної основи для дослідження кордонів людської діяльності, управління переходу суспільства до сталого розвитку та прийняття рішень.

 Людина повинна відповідально усвідомити, що всі негативні наслідки науково-технічного прогресу, і, перш за все екологічна криза, перед якою опинилося людство, результат діяльності самих людей, їх бездумно-хижацького ставлення до навколишньої природи, в безвідповідальності по відношенню до сьогодення і майбутнього поколінням. Людина, як істота розумна повинна усвідомити, що вихід з існуючого руйнівного ставлення до природи потрібно шукати в тому числі і в собі. Перш, ніж з'ясовувати, як захищати природу, позбавлятися від голоду, війн, лих технічної цивілізації тощо, слід зрозуміти, як людині залишитися людиною в духовному сенсі цього слова, людиною розумною совісною. Володіючи воістину надлюдською силою, людина аж ніяк не піднялася ще до рівня справді людського розуму і моральності. Її матеріальні потреби, її бажання постійно зростають, а по суті постійно задовольняються, а духовно, вона все ще, що називається, не на «висоті», духовно вона часто стає біднішою, черствішою, відчуженою.

Окрім соціально-економічних, технічних і політичних перетворень, необхідно подолання духовної кризи. Без цього ні сучасні інформаційні технології, ні система освіти не будуть плідні. Відомий французький еколог Ж. Дорст підкреслює: «У наш час стало ясно, що ступінь цивілізації вимірюється не тільки кількістю кіловат, вироблених енергоустановками. Воно вимірюється також зростанням моральних і духовних критеріїв, мудрістю людей, що рухають цивілізацію, в повній гармонії з законами природи, від яких людина ніколи не звільниться.