7.2. Основні вимоги до доказів

Згідно з п.п. 7—8 МСА 500 аудиторські докази повинні відповідати двом критеріям: кількісному (достатність) і якісному (доречність). Достатність і доречність аудиторських доказів взаємопов'язані. Наприклад, низька якість зібраних аудиторських доказів щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках вимагає додаткового збору аудиторських доказів.

Фактори, що визначають достатність та доречність доказів:

1) характер аудиту;

2) ступінь аудиторського ризику;

3) розмір аудиторської вибірки;

4) ефективність системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку замовника;

5) рівень компетентності та судження аудитора;

6) джерела та процедури отримання доказів.

Під час збору аудиторських доказів слід враховувати спеціальні вимоги щодо їх достовірності (п.9 МСА 500):

1) аудиторські докази, отримані із зовнішніх джерел, є більш переконливими, ніж докази, отримані із внутрішніх джерел.

2) аудиторські докази, зібрані самим аудитором, є більш достовірними, ніж внутрішні і зовнішні докази.

3) аудиторські докази, отримані із внутрішніх джерел, слід вважати достовірними за умови ефективної системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку замовника.

4) аудиторські докази, зібрані в письмовій формі, достовірніші ніж усні заяви.

5) аудиторські докази є більш переконливими, якщо вони будучи зібраними із різних і різнохарактерних джерел не суперечать один одному.

Замовник несе відповідальність за повноту і достовірність наданої інформації, яка відображає характер та діяльність суб'єкта господарювання. Відповідно до п.16 МСА 500 аудитору слід одержати аудиторські докази стосовно кожного суттєвого твердження фінансової звітності щодо класів операцій та подій, залишків на рахунках на кінець звітного періоду, подання та розкриття інформації.

Твердження, які використовує аудитор поділяють на такі категорії

1) твердження щодо класів операцій та подій, що підтверджується аудитором на відповідність наступним критеріям:

• існування (фактична наявність — операції та події, які відображені у звітності існують на конкретну дату);

• повнота— не існує невідображених в обліку активів, пасивів, суттєвих операцій чи подій;

• точність— операція чи інша подія в повному обсязі та належним чином відображені у фінансовій звітності;

• відповідність — операції та події відображені у відповідному звітному періоді;

2) твердження про залишки на рахунках на кінець звітного періоду:

• існування— актив, пасив та частки участі в капіталі існують на конкретну дату;

• права і обов'язки— актив чи пасив належить підприємству на певну дату;

• оцінка вартості та розподіл — акгиви, зобов'язання та частки участі в капіталі включені до фінансових звітів згідно з прийнятою обліковою політикою;

3) твердження про подання та розкриття інформації:

— представлення і розкриття — визначення правдивості, точності, об'єктивності відображення фінансового стану підприємства на дату складання фінансової звітності;

— класифікація та зрозумілість — фінансова та інша інформація чітко сформульована, надана та визначена відповідним чином;

Характер, термін проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від конкретних тверджень. У результаті проведення тестів можна отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень, наприклад, інформація про вартість запасів може одночасно виступати доказом стосовно як їх наявності, так і правильності оцінки.