Тема 7. Аудиторські докази

7.1. Аудиторські докази та їх види

Для забезпечення головної мети аудиту — висловлення впевненості аудитора у достовірності фінансової звітності у всіх її суттєвих аспектах — аудитору слід вивчити інформацію, яка є основою фінансових звітів. Результати такого вивчення формують аудиторську думку про відображення стану підприємства-клієнта у фінансовій звітності. У міжнародній практиці питання стосовно збору і використання інформації, на яких ґрунтується аудиторська думка, регламентовані комплексом стандартів (МСА 500-559 «Аудиторські докази»).

У процесі аудиторської перевірки аудитор, як правило, отримує великий обсяг інформації від економічного суб'єкта, що перевіряється, або від третіх осіб. Лише певна частина інформації та результати її аналізу аудитором можуть слугувати підтвсрдженням або спростуванням існування та достовірності відображення факту, події, процесу чи явища фінансово-господарської діяльності підприємства-клієнта у його звітності на певну дату. Така інформація складає сутність аудиторських доказів та слугує основою для аудиторського висновку і (або) звіту.

Аудитор отримує деякі аудиторські докази, які не носять вичерпного характеру. Тому особливу увагу слід приділяти їх видам та аналізу кожного з них.

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками:

За джерелами отримання докази можуть поділятися на:

1) зовнішні докази — це документальні підтвердження та усні заяви третіх сторін (покупців, замовників, постачальників, підрядників, інших контрагентів підприємства-клієнта, банківських установ, попереднього аудитора та ін.);

2) внутрішні докази — це внутрішня документація замовника, документальні підтвердження та усні заяви, отримані аудитором від керівництва;

3) докази, отримані безпосередньо аудитором, — це результати аналізу зовнішніх і (або) внутрішніх доказів;

4) комбіновані — це різнохарактерні докази, зібрані із різних джерел і які не суперечать один одному за своїм змістом.

За відношенням до етапів аудиту докази слід розрізняти, як такі, що отримані на етапі:

1) підготовчому;

2) проміжному;

3) фізичної перевірки;

4) аудиту рахунків;

5) заключному.

Докази, отримані на підготовчому та проміжному етапах, як правило, засвідчують рівень ефективності організаційної структури підприємства - клієнта, визначають структуру і зміст розділів бухгалтерського обліку клієнта, дають можливість оцінити якість внутрішнього контролю та, як результат, визначити зони ризику бізнесу клієнта. Вони визначають необхідність та обсяги отримання доказів на наступних двох стадіях: фізичної перевірки та аудиту рахунків, які складають основу процесу аудиторської перевірки.

Аудиторські докази, отримані на заключному етапі, є похідними. Це результат аналізу застосовуваних процедур у ході аудиторської перевірки. Вони дають можливість підтвердити достовірність або спростувати окремі докази по відношенню до об'єктів аудиторської перевірки, що формують зміст фінансової звітності.

За характером зв'язку між доказами і об'єктами аудиту докази поділяються на:

1) прямі, які можна отримати з первинних документів, регістрів аналітичного і синтетичного обліку, управлінської звітності підприємства клієнта, отримані підтвердження з незалежних джерел за межами суб'єкта господарювання, що не вимагають додаткового застосування певних процедур для додаткового підтвердження їх доречності або достовірності факту, події чи явища, що вивчається;

2) побічні (непрямі) — це докази, що не забезпечують безпосереднього підтвердження точності та повноти досліджуваної інформації. Наприклад, аудиторські докази, зібрані на підготовчому етапі про високий рівень ефективності окремих облікових процедур та системи бухгалтерського обліку в цілому формують попередні висновки щодо відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності, які не носять переконливого характеру.

За формою подання аудиторські докази розрізнять:

1) документальні;

2) електронні;

3) усні.

Зібрані аудиторські докази відображаються аудитором у робочих документах у вигляді таблиць, блок-схем, запитів, тестів, опитувань, описів. Об'єктивність й обгрунтованість аудиторського висновку прямо пропорційна якості та кількості зібраних доказів та репрезентативності їх відображення.