33.Невроз нав*язлевих станів.Методи фізичної реабілітації.

Невроз нав'язливих станів - психічний розлад, який характеризується проявом невідступних думок і дій, що заважають адекватному існуванню особистості. Це патологічний стан має в психіатрії друга назва, обессівно-компульсивний розлад, назване так у зв'язку з наявністю у хворого так званих нав'язливих ідей - «обессій» і нав'язливого поведінки - «компульсии».

Невроз нав'язливих рухів або поводжень часто виражається:

• у невтомному рахунку предметів (наприклад, необхідності порахувати всі червоні автомобілі або великі предмети, що знаходяться в полі зору);

• в повторенні слів чи дій, які, на думку хворого, мають магічні властивості, що допомагають уникнути негативного результату подій;

• надмірної заклопотаністю особистою гігієною (наприклад, постійне миття рук, витирання серветкою ручок в громадському транспорті);

• в гіперконтроль середовища проживання (пацієнт щохвилини перевіряє чи закриті двері, чи виключені електроприлади).

Симптоми обессівно-компульсивного розладу

Головною ознакою синдрому є нав'язливий характер мислення і поведінки. Хворого переслідують невідступні думки, образи, від яких він не в силах позбутися. Нав'язливості майже завжди супроводжуються почуттям тривоги і фобією. У таких людей обов'язково присутні своєрідні ритуали в діях, які оберігають їх від ймовірної біди чи трагедії. Наприклад, хворому постійно приходить на розум, що має статися щось погане з його родичем, для того, щоб уникнути нещасного випадку, необхідно кожну хвилину три рази спльовувати через ліве плече, якщо дані дії не дотримуватися, біди не уникнути.

Отже, можна виділити основні симптоми нав'язливих станів:

• невідступні думки, образи;

• страх і фобії;

• часто-повторювані ритуали.

у стаціонарі призначають фізичну реабілітацію у вигляді ЛФК (РГГ, малорухливі та рухливі ігри, елементи хореотерапіі, психотерапевтичний вплив), лікувального масажу, фізіотерапії і працетерапії.

У післялікарняннй період реабілітаціївикористовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

При неврозі нав'язливих станів основні завдання ЛФК такі: відвернути увагу хворого від нав'язливих думок, підвищити психоемоційний тонус, змен­шити надмірну перевагу другої сигнальної системи, стимулювати рухливість коркових процесів. Для реалізації цих завдань у комплекси лікувальної гімнас­тики слід включати емоційні за характером відомі хворим вправи, що викону­ються автоматично, без фіксації уваги на точності виконання, у швидкому тем­пі. Виправляти помилки слід шляхом показу вірного виконання вправ одним із хворих, не роблячи зауважень тим, у кого вправа не вдалась. Тон реабілітоло-га і музичний супровід можуть бути жвавими і бадьорими. Йому потрібно ре­агувати на позитивні емоції хворих, підбадьорювати їх, сприяти спілкуванню одного з одним.

Заняття проводять за індивідуальним і малогруповим методом. При фор­муванні груп в них доцільно включати кількох хворих, що вже одужують, доб­ре засвоїли виконання вправ. Це пов'язано з тим, що у більшості невротичних хворих погана координація рухів, вони незграбні і неспритні, соромляться сво­єї неповноцінності. Для виправлення такого становища після відповідної пси­хотерапевтичної підготовки хворого, роз'яснення важливості виконання кон­кретних фізичних вправ у прості за змістом комплекси лікувальної гімнастики поступово включають складніші вправи.

Для підвищення емоційного тонусу хворих заняття проводять ігровим методом, застосовують вправи з опором, що виконують у парах. Допомага­ють перебороти невпевненість у собі, страхи такі вправи, як ходьба по коло­ді з поступовим підвищенням висоти, стрибки з підвищення, вправи у подо­ланні перешкод, на приладах, у рівновазі. Для переборення страху серцевого нападу, страху вмерти від інфаркту міокарда (при відсутності органічних пе­редумов для цього) хворим спочатку рекомендують лише бути присутніми на заняттях. Потім їх залучають до нешвидкої ходьби по колу, виконання прос­тих вправ для ніг, тулуба, далі рекомендують ходьбу по рейці, гімнастичній лаві, прості вправи з гімнастичними палицями, згодом — кидання м'яча, під­скакування, елементи спортивних вправ, рухливі ігри та інші циклічні впра­ви. У заключній частині занять не потрібно досягати повного зниження емо­ційного тонусу, тому що хворий має закінчити заняття у бадьорому, доброму настрої.

Лікувальний масаж застосовують для покращання настрою і са­мопочуття хворого, підвищення або зменшення процесів збудження і гальму­вання в ЦНС, її функціональної здатності; підготовки до занять фізичними вправами. Використовують сегментарно-рефлекторний або регіонарний точко­вий масаж комірцевої чи поперекової зони, класичний масаж. При гіперстеніч-ній формі неврастенії і у разі збудження хворого використовують легкі поглад­жування і розтирання, а при гіпостенічній — масаж проводять енергійно з ви­користанням всіх прийомів. Масажують голову і потилицю при головному бо­лю. Ослабленим хворим рекомендують 10-хвилинний масаж перед початком занять лікувальною гімнастикою.

Фізіотерапію призначають для покращання психоемоційного стану хворого; зменшення підвищеної нервової збудженості, підсилення процесів гальмування, нормалізації сну, загартування і загального зміцнення організму. Фізіотерапевтичні методи застосовують диференційовано, залежно від виду неврозу, його форми та клінічного перебігу захворювання. Використовують електрофорез медикаментами, що специфічно впливають і регулюють перебіг тих чи інших основних нервових процесів у ЦНС, електросон, УФО. При гІ-перстенічній формі неврастенії застосовують вогкі укутування, повітряні ван­ни, сон на відкритому повітрі. При гіпостенічній формі неврастенії, неврозі нав'язливих станів рекомендують обтирання водою температурою 34 °С з пос­туповим зниженням її до 25 °С. Хворим на істерію призначають хвойні ванни, вогкі укутування, аеронізацію (фраклінізація) і симптоматичну фізіотерапію: гальванізацію ділянки хребта, індуктотермію на суглоб при контрактурі і на черевне сплетіння при спазмах кишечнику, електростимуляція м'язів при пара­лічах і парезах та ін.