25. Засоби фізичної реабілітації при дцп.

У програму фізичної реабілітації включені масаж, ЛФК, працетерапія, гідрокінезотерапія, фізіотерапія (теплолікування, електрофорез, УВЧ), іпотерапія.

Мета масажу: понизити рефлекторну збудливість м'язів, попередити розвиток контрактур, зменшити синкинезии, стимулювати функцію паретичних м'язів, поліпшити лімфо-і кровообіг, зменшити трофічні розлади.

Перед масажем необхідно забезпечити максимальне розслаблення м'язів, підібравши вихідне положення і вправи на розслаблення. Масаж проводиться диференційовано. Погладжування, розтирання, розминка скорочених м'язів з підвищеним тонусом проводиться ніжно, плавно, в повільному темпі. Більш глибокий масаж з прийомами вібрації застосовують для розтягнутих м'язів. Обов'язковий масаж паравертебральних спинномозкових сегментів. Методика і техніка масажу такі ж, як при інсультах. Однак масажист повинен враховувати, що перед ним дитина, що цей хворий не тільки не може виконати руху, але й ніколи його не виконував і тому не має уявлення, як його виконати. Крім того, дитина не розуміє необхідність лікування, у нього менше концентрується увага, ніж у дорослого.

Лікувальна фізична культура - складова частина медичної реабілітації хворих, метод комплексної функціональної терапії, що використовує фізичні вправи як засіб збереження організму хворого в діяльному стані, стимуляції його внутрішніх резервів в попередженні і лікуванні хвороб, викликаних вимушеною гіподинамією.

Завдання ЛФК в період залишкових явищ:

· зниження гіпертонусу м'язів, що приводять і м'язів згиначів, зміцнення ослаблених м'язів;

· поліпшення рухливості в суглобах, корекція порочних установок ОДА;

· поліпшення координації рухів і рівноваги;

· стабілізація правильного положення тіла, закріплення навички самостійного стояння, ходьби;

· розширення загальної рухової активності дитини, тренування вікових рухових навичок;

· навчання разом з вихователями та батьками самообслуговування, засвоєнню основних видів побутової діяльності з урахуванням розумового розвитку дитини.

Для вирішення поставлених задач використовуються наступні групи вправ:

· вправи на розслаблення, ритмічне пасивне потряхування кінцівок, махові рухи, динамічні вправи;

· пасивно-активні і активні вправи з полегшених вихідних положень (сидячи, лежачи), вправи на м'ячі великого діаметру;

· вправи з предметами під музику, перемикання на нові умови діяльності, розвиток виразності рухів; вправи в різних видах ходьби; з підштовхуванням; вправи для голови в в.п. сидячи, стоячи;

· прийняття правильної постави і опори із зоровим контролем; вправи в різних вихідних положеннях перед дзеркалом;

· вправи для розвитку і тренування основних вікових рухових навичок: повзання, лазіння (по лавці), біг, стрибки, (спочатку на міні-батуті), метання; вправи в русі з частою зміною вихідного положення;

5. Рефлекторна дуга, її будова та призначення

Рефлекторна дуга - це шлях, по якому проходить нервовий імпульс від рецептора до ефектора.

У рефлекторній дузі розрізняють 5 ланок:

1) рецептор - сприймає подразнення і трансформує енергію подразнення в нервовий імпульс;

2) доцентровий шлях - чутливе волокно, по якому нервовий імпульс передається до нервових центрів ЦНС;

3) нервовий центр, де відбувається переключення збудження з чутливих нейронів на рухові;

4) відцентровий шлях - рухове нервове волокно, по якому нервовий імпульс передається до ефектора;

5) ефектор - передає нервовий імпульс клітинам робочого органа (м’язу, залозі, іншим структурам).

Рефлекторні дуги можуть бути простими і складними.

Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: рецепторного (афферентного) і ефекторного (еферентного). Нервовий імпульс, який зароджується на кінці афферентного нейрона, проходить по цьому нейрону і через синапс передається на еферентний нейрон, а по його аксону досягає ефектора в робочому органі. Особливістю двохнейронної дуги є те, що рецептор і ефектор можуть знаходитися в одному і тому ж органі. До двохнейронних належать сухожильні рефлекси (колінний рефлекс, п’ятковий рефлекс).

Складна рефлекторна дуга включає аферентний і еферентний нейрони та один або кілька вставних нейронів. Нервове збудження по рефлекторній дузі передається лише в одному напрямку, що зумовлено наявністю синапсів.

1. За біологічним значенням: харчові, оборонні, орієнтувальні (ознайомлення з умовами середовища), статеві.

2. Залежно від виду рецепторів, що подразнюються: екстерорецепторні- виникають при сприйманні подразнення із зовнішнього середовища (світлові, звукові, смакові, тактильні та ін.); інтерорецепторні - виникають при сприйманні подразнення із внутрішнього середовища (механо-,термо-,осмо-, хеморецепторами), пропріорецептивні- виникають при подразненні рецепторів м’язів, зв’язок, сухожиль.

3. За характером реакції-відповіді: рухові, секреторні, судинні.

4. За походженням: безумовні (вроджені), умовні (набуті).

Функції рефлекторної дуги: здійснення рефлексу, забезпечення трофіки м`язів, підтримання тонусу м`язів.